2
Справа №347/1183/13-ц
Провадження № 22ц/779/2222/2013
Категорія 45
Головуючий у І інстанції: Сабадах Б.В.
Суддя-доповідач: Ковалюк Я.Ю.
09 вересня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Ковалюка Я.Ю.
суддів: Девляшевського В.А., Шалаути Г.І.
секретаря Петріва Д.Б.
з участю: апелянта ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,позивача ОСОБА_4, представника третьої особи-Шкрібляк К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог: Яворівська сільська рада Косівського району про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Косівського районного суду від 16 липня 2013 року,-
Рішенням Косівського районного суду від 16 липня 2013 року позов ОСОБА_4 задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_2 звільнити належну на праві власності ОСОБА_4 земельну ділянку від самовільно влаштованих господарських споруд та знести ці споруди, привівши вказану земельну ділянку в стан, можливий для використання її за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
На дане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ним незаконно зведено господарські споруди на земельній ділянці, яка передана у власність позивачу, оскільки споруди на дані земельній ділянці використовуються ним із 1985 року, що підтверджується рішенням Яворівської сільської ради народних депутатів від 20.05.1985 року.
Апелянт також вказує, що даним рішенням Яворівської сільської ради народних депутатів йому виділено дві кімнати та ? частина коридору в будинку вчителів бувшої восьмирічної школи і він користувався господарськими спорудами, які на момент його вселення в даний будинок вже існували та на даний момент знаходяться на земельній ділянці, яка передана позивачу. Він неодноразово звертався в сільську раду про приватизацію спірної земельної ділянки та господарських споруд, однак йому неодноразово було відмовлено.
Вважає, що він є неналежним відповідачем, оскільки власником споруд, які судом зобов'язано його знести є Яворів - Безульська ЗОШ І-ІІ ступенів.
На думку апелянта, суд даним обставинам не дав належної оцінки та ухвалив рішення з порушенням вимог закону.
З вище наведених підстав просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову за безпідставністю позовних вимог.
В судовому засіданні апелянт та його представник підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.
Позивач та представник третьої особи доводи апеляційної скарги заперечили, вважають її безпідставною, а рішення суду законним та обґрунтованим, яке просили залишити в силі.
Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 постанови №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції зобов'язав ОСОБА_2 звільнити належну на праві власності ОСОБА_4 земельну ділянку від самовільно влаштованих господарських споруд та знести ці споруди, привівши вказану земельну ділянку в стан, можливий для використання її за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
Однак з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується частково.
Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
В судовому засіданні апеляційної інстанції встановлено, що позивач є власником земельної ділянки, на якій знаходяться самовільно влаштовані господарські споруди-стайня розміром 6х4 м та дерев'яна прибудова до неї розміром 4х3м , що підтверджується наявним у справі актом №13-003 від 24.04.2013 року (а.с4), з якого видно, що в добровільному порядку відповідач відмовляється знести дані споруди.
Із пояснень наданих суду представником третьої особи-Шкрібляк К.М. вбачається, що стайня будувалася самочинно вчителями для своїх потреб,які проживали раніше у будинку вчителів, самочинна дерев'яна прибудова ОСОБА_2, а тому вказані господарські споруди не можуть бути, як стверджує відповідач власністю Яворів - Безульської ЗОШ І-ІІ ступенів. Відповідач з сім'єю не проживає в будинку вчителів,зареєстрований на участку АДРЕСА_1, згідно по господарських книг за ними числяться житлові будівлі, земельні ділянки в іншому від спірного місці, що підтверджується довідкою №992 від 15.07.2013 року, виданою виконкомом Яворівської сільської ради Косівського району. Аналогічні пояснення апеляційному суду надав позивач по справі.
Як вбачається із змісту ч. 4 ст. 373 ЦК України, власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
За змістом ст. 152 ЗК України та ст. 391 ЦК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ч. 2 ст. 386 власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки судом встановлено, що самочинно збудована дерев'яна споруда розміром 6х4м зведена не ОСОБА_2, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині слід скасувати, ухвалити нове рішення по суті про часткове задоволення позовних вимог,в решті рішення слід залишити без зміни.
Керуючись ст.ст. 218, 307, 309, 313,314,316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Косівського районного суду від 16 липня 2013 року в частині зобов'язання ОСОБА_2 звільнити належну ОСОБА_4 на праві власності земельну ділянку шляхом знесення самовільно влаштованої господарської споруди(стайні) розміром 6х4 м, яка розташована на участку АДРЕСА_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
В позові ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог: Яворівська сільська рада Косівського району про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою в частині зобов'язання ОСОБА_2 звільнити належну ОСОБА_4 на праві власності земельну ділянку шляхом знесення самовільно влаштованої господарської споруди(стайні) розміром 6х4 м, яка розташована на участку АДРЕСА_1 відмовити.
В решті рішення Косівського районного суду від 16 липня 2013 року залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сил
Головуючий Я.Ю. Ковалюк
Судді: В.А. Девляшевський
Г.І. Шалаута
Згідно з оригіналом
Суддя Я.Ю. Ковалюк