Справа № 645/4165/13-ц
Провадження № 2/645/1519/13
Іменем України
19 серпня 2013 р. м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Федорової О.В.
при секретарі судового засідання Ляховій І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за первісним позовом:
ОСОБА_1
до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"
про визнання недійсним договору та скасування реєстраційного запису, -
та за зустрічним позовом:
Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"
до ОСОБА_1
про звернення стягнення на предмет іпотеки,-
встановив:
Позивач - ОСОБА_1 звернулась до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", яке є правонаступником Акціонерного-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк", в якому просить суд :
- визнати недійсним договір відновлювальної кредитної лінії, укладений 21 серпня 2008 року за №811/08/1-352;
- визнати недійсним іпотечний договір, укладений 21 серпня 2008 року за №811/08/2-361 на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1;
- скасувати реєстраційний запис про реєстрацію в Державному реєстрі іпотек за реєстраційним номером 7784004 від 21.08.2008 року іпотечного договору №6811/08/2-361 від 21 серпня 2008 року;
- скасувати реєстраційний запис про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №7783892 від 21 серпня 2008 року, а саме на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що під час укладення вищевказаних договорів позивач не була належним чином у встановленому законом порядку проінформована про орієнтовну сукупну вартість кредиту, переваги та недоліки запропонованої схеми кредитування; не була попереджена відповідачем про те, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за договором про надання кредиту в іноземній валюті несе саме вона. Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення її прав та охоронюваних законом інтересів, визначених ЗУ «Про захист прав споживачів», і є підставою для їх захисту у вказаний у позові спосіб.
Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулося до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1, в якій просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №811/08/2-361 від 21.08.2008 року, а саме трикімнатну квартиру № 8, загальною площею 59,70 метрів квадратних та жилою площею 40,60 метрів квадратних, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та належить відповідачу на праві приватної власності для задоволення вартості предмету іпотеки в загальній сумі 511562,36 грн.. Свої позовні вимоги позивач за зустрічним позовом обґрунтовує тим, що відповідач за зустрічним позовом не виконав належним чином свої договірні зобов'язання за договором про надання відновлюваної кредитної лінії № 811/08/1-352 (далі - кредитний договір), на забезпечення зобов'язань за яким, між сторонами був укладений вищевказаний іпотечний договір №811/08/2-361 від 21.08.2008 року. Враховуючи невиконання відповідачкою своїх договірних зобов'язань за кредитним договором, та виходячи з умов іпотечного договору, позивач за зустрічним позовом вважає, що він набув право звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором для задоволення своїх вимог за кредитним договором.
Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд задовольнити первісний позов. Проти задоволення зустрічного позову заперечує в повному обсязі.
Представник позивача за зустрічним позовом в судовому засіданні підтримує зустрічні позовні вимоги в повному обсязі, проти зустрічного позову заперечує.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
21 серпня 2008 року між АКБ "Укрсоцбанк" в особі ХОФ АКБ „Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 був укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії №811/08/1-352. За умовами вказаного договору ПАТ «Укрсоцбанк» надав ОСОБА_1 грошові кошти, в межах максимального ліміту заборгованості до 70 000,00 доларів США 00 центів, зі сплатою 13,5 процентів річних, на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.
У якості забезпечення виконання ОСОБА_1, зобов'язань за кредитним договором, між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір №811/08/2-361 від 21 серпня 2008 року (далі - іпотечний договір), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за №8935.
За умовами іпотечного договору ОСОБА_1 було передано в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк» трикімнатну квартиру № 8, загальною площею 59,70 метрів квадратних та жилою площею 40,60 метрів квадратних, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить відповідачу на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 25.02.2005 pоку Фрунзенською районною радою м. Харкова згідно рішення №31/28 від 15.02.2005 pоку, право власності зареєстровано КП «Харківське бюро технічної інвентаризації» 23.03.2005 року, реєстраційний номер 10254113, номер запису 75321 в книзі 1.
Позивач за первісним позовом наголошує, що під час укладання договору вона знаходилась під впливом помилки, щодо обставин, які мають істотне значення, а саме: їй не було роз'яснено про ризик коливання курсу гривні відносно курсу долара США та не надано інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту. Позивач стверджує, що в договорі відновлюваної кредитної лінії № 811/08/1-352 від 21.08.2008 року відсутні пункти, з яких би виходило, що ризик змінення курсу несе позичальник, та вважає, що ця обставина має істотне значення у зв'язку з тим, що подальше виконання кредитного договору в умовах падіння курсу гривні відносно курсу долара США призведе до явного порушення відповідності майнових інтересів сторін та значно порушить права позичальника, а саме, у зв'язку зі знецінюванням гривні, видатки позичальника на виконання зобов'язання значно перевищать розмір видатків, на які було розраховано під час укладання договору.
Разом з цим, позивач за первісним позовом посилається на несправедливість умов вказаного кредитного договору, що є порушенням норм Закону України «Про захист прав споживачів». Позивач наголошує, що однією із основних засад захисту прав споживачів, відповідно до вимог Закону України «Про захист прав споживачів», є презумпція, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбаває, що визначено ч. 9 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів». Крім того, позивач посилається на умови ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», за якою нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав первісних позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 229 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.1978р. № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", під помилкою у даному випадку слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, при відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.
З урахуванням наведених правових норм та встановлених матеріалами справи обставин справи, суд приходить до висновку про відсутність передбачених ст. 229 ЦК України правових підстав для визнання спірного кредитного договору недійсним. При цьому суд виходить з наступного.
У відповідності до ч. 1, ч. 3 ст..10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже позивач мав обґрунтувати в позовній заяві і довести належними доказами існування фактів, які він вважає умовами визнання договору кредиту недійсним в порядку ст. 229 ЦК України.
Натомість позивачем такі обставини не доведені. Приходячи до цього висновку суд враховує наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору як спільного юридичного акта сторін становлять, по-перше, умови, щодо яких вони дійшли згоди і, по-друге, ті умови, які приймаються ними як обов'язкові на основі чинного законодавства.
Оскільки договір є підставою виникнення зобов'язання, то зміст цього зобов'язання розкривається через права та обов'язки його учасників, визначені умовами договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони досягли згоди за всіма істотними умовами, які визнані такими законом або необхідні для договорів даного виду, то договір вважається укладеним і набуває обов'язкової сили для сторін.
Отже, підписанням кредитного договору позивач за первісним позовом висловив свою обізнаність з діючими тарифами банку, обов'язковими платежами передбаченими чинним законодавством України, а також з ризиками, які несе позичальник під час виконання боргових зобов'язань, що передбачено статтею 2 кредитного договору.
Суд вважає, що позивачу за первісним позовом були відомі усі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили її прийняти ці умови на вкрай невигідних для себе умовах.
Суд критично ставиться до посилання позивача за первісним позовом на те, що покладення валютних ризиків на позичальника ОСОБА_1 можливе лише за умови дотримання відповідачем вимог п. 3.8. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного банку України № 168 від 10.05.2007 р. в частині того, що у разі надання кредиту у іноземній валюті банки зобов'язані під час укладання кредитного договору попереджати споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язання за кредитним договором несе сам споживач, а також у випадку, якщо сторони узгодили пряме застереження про валютні ризики у самому кредитному договорі.
Відповідно до ст. 36 Закону України «Про Національний банк України», офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком. Згідно з ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінетів Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», валютні курси встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Поряд з цим, Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України № 496 від 12.11.2003 р., визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату.
Тобто, діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти - гривні.
Таким чином, при укладенні спірного кредитного договору та беручи на себе певні обов'язки щодо погашення цього кредиту, сторони за договором (перш за все позивач за первісним позовом) повинні були усвідомлювати, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним, та те, що зміна цього курсу можливо настане, а тому повинні були передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором.
В даному випадку кредитний договір був волевиявленням обох сторін, дії позивача були спрямовані на отримання грошових коштів в межах максимального ліміту заборгованості до 70 000,00 доларів США 00 центів, зі сплатою 13,5 процентів річних, на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.
У відповідності до положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, суд критично ставиться до посилання позивача за первісним позовом на несправедливість умов кредитного договору в розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», як на підставу визнання договору недійсним, оскільки відповідно до положень ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як встановлено судом, при укладанні оспорюваного кредитного договору, ОСОБА_1 була згодна з його умовами, про що свідчить як її підпис на договорі, так і отримання нею кредитної суми.
Таким чином, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовної вимоги позивача за первісним позовом про визнання недійсним договору відновлювальної кредитної лінії від 21 серпня 2008 року за №811/08/1-352, оскільки вказана вимога ґрунтується на довільному та помилковому тлумаченні приписів чинного законодавства.
Стосовно позовної вимоги позивача за первісним позовом про визнання недійсним іпотечного договору, укладеного 21 серпня 2008 року за №811/08/2-361 на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, суд вважає необхідним зазначити наступне.
У відповідності до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодаця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про іпотеку", іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання, виконання якого забезпечено іпотекою або до закінчення строку дії іпотечного договору. "Основне зобов'язання" - це зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечено іпотекою (ст. 1 ЗУ "Про іпотеку").
Статтею 229 Цивільного кодексу України передбачено, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Згідно зі ст. 18 Закону України "Про іпотеку", підставою для іпотеки, яка виникає на підставі договору, є іпотечний договір. Іпотечний договір обов'язково складається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити істотні умови, без яких він вважається неукладеним.
Істотною умовою іпотечного договору є наявність у ньому таких положень, як зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання.
В даному випадку іпотечний договір був волевиявленням обох сторін, дії позивача були спрямовані на передачу нерухомого майна в іпотеку відповідачу для забезпечення зобов'язань за кредитною угодою.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає первісні позовні вимоги не обґрунтованими, не підтвердженими матеріалами справи, та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо зустрічних позовних вимог позивача за зустрічним позовом - ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 811/08/2-361 від 21.08.2008 року, а саме трикімнатну квартиру № 8, загальною площею 59,70 кв.м. та житловою площею 40,60 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить відповідачеві ОСОБА_1 на праві приватної власності, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Судовим розглядом встановлено, що на виконання умов договору про надання відновлювальної кредитної лінії №811/08/1-352, укладеного між сторонами 21 серпня 2008 року, цього ж дня, на забезпечення виконання ОСОБА_1, зобов'язань за кредитним договором, сторонами був укладений іпотечний договір №811/08/2-361, за умовами якого ОСОБА_1 було передано в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк» трикімнатну квартиру № 8, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить відповідачу на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.02.2005 pоку.
Відповідно до умов п.п. 3.3.7, 3.3.8 кредитного договору ОСОБА_1 взяла на себе зобов'язання забезпечувати повернення кредиту, відсотків за його використання, а також сплати штрафних санкцій у разі невиконання кредитних зобов'язань у визначений термін.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 11.02.2010 pоку припинила належним чином виконувати обов'язки за договором кредиту, та станом на 14.06.2013 pоку, договірні зобов'язання не виконуються нею більше 90 календарних днів, тому відповідно п. 4.4. договору кредиту строк користування кредитом вважається таким, що сплив та Відповідач зобов'язаний протягом одного робочого дня повністю погасити кредит, сплатити відсотки та нараховані штрафні санкції.
Відповідно до п. 4.1. договору кредиту - у разі прострочення ОСОБА_1 строків повернення кредиту та строків сплати процентів, визначених п.п. 1.1., 3.2.3., 3.3.8.1., 3.3.14. цього Договору, вона сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, від несвоєчасного сплаченої суми, за кожний день прострочення.
Позивачем наданий до суду обґрунтований розрахунок заборгованості за договором кредиту, загальну сума якого станом на 14.06.2013 pоку, складає 511562,36 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом в сумі 366422,22 грн..; заборгованість за відсотками в сумі 107610,54 грн.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 21351,32 грн.; пеня за несвоєчасне повернення відсотків в сумі 16178,27 грн..
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 559 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до вимог частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ч. 3 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Статтею 41 Закону України «Про іпотеку» передбачена реалізація предмету іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
У відповідності до пунктів 4.1., 4.5.1, 4.6.2 іпотечного договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено на підставі рішення суду; у разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, реалізація предмету іпотеки здійснюється у спосіб, зазначений у відповідному рішенні суду, а саме: шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
Таким чином, виходячи з вимог діючого законодавства та умов іпотечного договору, та враховуючи невиконання ОСОБА_1, зобов'язань за договором кредиту, суд вважає, що позивач за зустрічним позовом набув право звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором для задоволення своїх вимог за договором кредиту.
З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Укрсоцбанк» на виконання вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку» 24.10.2012 pоку було направлено відповідачеві письмову вимогу про усунення порушень договору кредиту, яка згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення, вручена особисто ОСОБА_1 26.10.2012 року. Проте, порушення умов договору кредиту до теперішнього не усунуті, заборгованість не погашена.
Відповідно до ст. 39 ЗУ «Про іпотеку», ухвалюючи рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд зазначає початкову ціну для його подальшої реалізації.
Суд вважає що початковою ціною продажу предмета іпотеки є його оціночна вартість, що зазначена в п. 1.2. договору іпотеки.
За таких обставин, суд вважає зустрічний позов обґрунтованим, законним та підлягаючим задоволенню.
Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст. 88 ЦПК України.
У зв'язку з відмовою у задоволенні первісного позову, судові витрати, понесені позивачем за первісним позовом, відносяться на його рахунок.
У зв'язку із задоволенням зустрічного позову, судові витрати, понесені позивачем за зустрічним позовом, відносяться на рахунок відповідача за зустрічним позовом.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 57, 60, 61, 79, 88, 169, 197, 209, 212-215 ЦПК України, суд,
У задоволенні первісного позову - відмовити.
Зустрічний позов задовольнити.
Звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №811/08/2-361 від 21.08.2008 року, а саме трикімнатну квартиру № 8, загальною площею 59,70 метрів квадратних та жилою площею 40,60 метрів квадратних, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 25.02.2005 pоку Фрунзенською районною радою м. Харкова згідно рішення №31/28 від 15.02.2005 року, право власності зареєстровано КП "Харківське бюро технічної інвентаризації" 23.03.2005 року, реєстраційний номер 10254113, номер запису 75321 в книзі 1, - для задоволення з вартості предмету іпотеку вимог Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в загальній сумі 511 562,36 (п'ятсот одинадцять тисяч п'ятсот шістдесят дві грн., 36 коп.) грн., у тому числі: сума заборгованості за кредитом - 366422,22 (триста шістдесят шість тисяч чотириста двадцять дві грн., 22 коп.) грн..; сума заборгованості за відсотками - 107610,54 (сто сім тисяч шістсот десять грн., 54 коп.) грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту 21351,32 (двадцять одна тисяча триста п'ятдесят одна грн., 32 коп.) грн..; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків 16178,27 (шістнадцять тисяч сто сімдесят вісім грн., 27 коп.) грн., шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, в порядку статті 41 Закону України "Про іпотеку".
Встановити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації у розмірі 433744,00 грн. (чотириста тридцять три тисячі сімсот сорок чотири гривні 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (код ЄДРПОУ 00039019) витрати по сплаті судового збору в сумі 3441, 00 грн..
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, через Фрунзенський районний суд м. Харкова. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Федорова О.В.