Справа № 2-1651/13
(№760/2444/13-ц)
(заочне)
11 вересня 2013 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Оксюти Т.Г.,
при секретарі Ляш С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про припинення права спільної часткової власності та стягнення компенсації за частину житлового будинку та земельної ділянки, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідачів про визначення порядку користування житловим будинком та вселення.
В ході розгляду справи, до початку розгляду справи по суті в порядку ст. 31 ЦПК України, представник позивача змінив предмет позову та просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за частку ОСОБА_1 у спільному частковому майні в розмірі 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за частку ОСОБА_1 у спільному частковому майні в розмірі 1/2 земельної ділянки площею 0,0986 га., кадастровий номер 8000000000:72:368:0001, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0986 га., кадастровий номер 8000000000:72:368:0001, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
02.09.2013 року представник позивача уточнив позовні вимоги та просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за частку ОСОБА_1 у спільному частковому майні в розмірі 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 у розмірі 5453596,50 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за частку ОСОБА_1 у спільному частковому майні в розмірі 1/2 земельної ділянки площею 0,0986 га., кадастровий номер 8000000000:72:368:0001, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 1180521,00 грн.
Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0986 га., кадастровий номер 8000000000:72:368:0001, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що вона з 28.09.2006 року по 18.09.2008 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18.09.2008 року шлюб між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було розірвано.
21.02.2012 року рішенням Печерського районного суду м. Києва було задоволено зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та було визнано за позивачем право власності на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0986 га, кадастровий номер 8000000000:72:368:0001, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
18.01.2013 року на виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 21.02.2012 року Реєстраційною службою Головного управління юстиції України у м. Києві проведено реєстрацію права власності ОСОБА_1 на 1/2 частину житлового будинку та земельної ділянки.
Однак, незважаючи на наявність зареєстрованого у позивача права власності на зазначену частку житлового будинку, а також норми ст. 317 ЦК України, відповідно до якої власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, відповідач ОСОБА_2 своїми протиправними діями створює перешкоди для здійснення нею права користування 1/2 частиною житлового будинку та земельної ділянки.
Враховуючи відсутність технічної можливості здійснити поділ житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, а також неможливість повноцінного користування спільно з відповідачем ОСОБА_2 вказаним будинком, позивач просила стягнути компенсацію вартості її частки у житловому будинку та земельній ділянці.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги своєї довірительки підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судове засідання не з'явились, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.
11.09.2013 року до суду надійшла заява від представника відповідача ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що відповідач перебуває у відрядженні за межами України.
Відповідно до приписів вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Тобто, вказані принципи щодо обов'язковості доведення тих чи інших обставин є обов'язковими не лише при з'ясуванні обставин справи по суті, а й, як у даному випадку, при поданні заяви про відкладення розгляду справи, обґрунтованого перебуванням відповідача ОСОБА_2 у відрядженні за межами України.
Суд вважає дане клопотання необґрунтованим і таким, що може призвести до штучного затягування розгляду справи, в умовах існуючих процесуальних строків її розгляду, а тому вважає, що воно не підлягає задоволенню.
Виходячи з цього, суд вважає неявку відповідача ОСОБА_2 та його представника в судове засідання неповажною.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Суд, відповідно до ст.ст. 169, 224 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів у їх відсутність, оскільки неявка відповідача не перешкоджає постановленню заочного рішення, проти чого не заперечувала представник позивача.
Суд, вислухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 28.09.2006 року по 18.09.2008 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2
За час спільного проживання у зареєстрованому шлюбі подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно набули наступне майно: житловий будинок АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,0986, що розташована по АДРЕСА_2.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21.02.2012 року зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя було задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя, право власності на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 та за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину цього ж житлового будинку.
Визнано за ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0980 га., кадастровий номер 8000000000:72:368:0001, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину цієї ж земельної ділянки.
Також поділено сумісне майно подружжя, а саме: автомобіль «Lexus LS 460», 2007 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 250000,00 грн.
Виділено в натурі ОСОБА_2 автомобіль «Lexus LS 460», 2007 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
18.01.2013 року на виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 21.02.2012 року Реєстраційною службою Головного управління юстиції України у м. Києві проведено реєстрацію права власності ОСОБА_1 на 1/2 частину житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_2
Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що незважаючи на наявність зареєстрованого у позивача права власності на зазначену частку житлового будинку та земельну ділянку, а також норми ст. 317 ЦК України, відповідно до якої власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, відповідач своїми протиправними діями створює перешкоди для здійснення позивачем права користування 1/2 частиною житлового будинку та земельної ділянки, у зв'язку з чим просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за належну їй частину житлового будинку та земельної ділянки, а також припинити її право власності у спільній частковій власності, на що слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту ст. 115 ЦК, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 21.02.2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 було призначено судову будівельно-технічну експертизу.
Згідно висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №1893/4335/4536/13-43 від 04.06.2013 року ринкова вартість житлового будинку без урахування вартості земельної ділянки по АДРЕСА_2 становить 4427074,00 грн. Ринкова вартість житлового будинку з урахуванням вартості земельної ділянки становить 6952614,00 грн.
Ринкова вартість земельної ділянки площею 0,0986 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 становить 2525540,00 грн.
Ідеальна частка в одиницях площі та по вартості житлового будинку по АДРЕСА_1, що приходиться на ідеальну частку (1/2) та належить позивачу ОСОБА_1 та відповідачу ОСОБА_2 значно та докладно описано в дослідницькій частині висновку.
Запропонований варіант порядку користування житловим будинком по АДРЕСА_2 описано та розраховано у дослідницькій частині висновку (таблиці №№8-9) і графічно зображено на схемах додатку №1.
Відкоригований запропонований варіант порядку користування житловим будинком по АДРЕСА_1 описано та розраховано у дослідницькій частині висновку (таблиці №№10-11) і графічно зображено на схемах додатку №2 до цього висновку.
Оскільки чинні на території України в галузі будівництва вимоги нормативних документів не регламентують умови заселення житла різних форм власності та володіння, визначення інших, окрім того, що запропоновано судом можливих варіантів встановлення порядку користування житловим будинком по АДРЕСА_1, виходячи із ідеальних часток позивача та відповідача ОСОБА_2 експертами не проводилось.
Аналізуючи запропоновані варіанти порядку користування житлового будинку та враховуючи великий відсоток площі забудови земельної ділянки, на розгляд суду експертами пропонується надати земельну ділянку по АДРЕСА_1 (як найбільш доцільний варіант) співвласникам в загальне користування.
Будь - яких доказів які б викликали сумнів у повноті, ясності, правильності висновку, чи доказів пов'язаних з недостатньою професійною кваліфікацією експертів, сторонами надано не було, а тому суд вважає його вірним та обґрунтованим і таким, що не суперечить матеріалам справи, поясненням сторін і може бути взятим до уваги судом при ухваленні рішення.
Отже, вказаним висновком встановлено порядок користування житловим будинком таким чином, що кімнати в будинку, які виділяються у користування позивачу, та кімнати у будинку, які виділяються у користування відповідачу ОСОБА_2 відповідно до їх часток у будинку розміщені у шаховому порядку, що не дозволяє повноцінно користуватися кожному з співвласників будинку своєю часткою ізольовано один від одного.
Тобто, поділити житловий будинок з виділенням в натурі, кожному з співвласників будинку його частки, яку можна використовувати як ізольоване окреме приміщення неможливо.
Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, після розірвання шлюбу, між позивачем та ОСОБА_2 склались неприязні стосунки з приводу порядку користування та розпоряджання належними їм на праві спільної власності житловим будинком та земельною ділянкою по АДРЕСА_1.
Крім того, порядок користування та виділення в натурі приміщень у будинку суттєво відхиляється від ідеальних часток кожного з співвласників цього будинку та примушує позивача використовувати більшу частину будинку спільно з відповідачем, що також є неможливим для повноцінного проживання в будинку разом з дітьми та відповідачем ОСОБА_2
Представник позивача просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за частку ОСОБА_1 у спільному частковому майні в розмірі 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 у розмірі 5453596,50 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за частку ОСОБА_1 у спільному частковому майні в розмірі 1/2 земельної ділянки площею 0,0986 га., кадастровий номер 8000000000:72:368:0001, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 1180521,00 грн.
Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0986 га., кадастровий номер 8000000000:72:368:0001, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на що слід зазначити наступне.
Судова практика свідчить, що при неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику, за його згодою присуджується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди - судом по дійсній вартості будинку на час розгляду справи. Під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий в даному населеному пункті чи місцевості.
Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання (ч. 2 ст. 364 ЦК України).
У ч.2 ст.364 ЦК України передбачено, що виділ в натурі частини неподільної речі є юридично неможливим.
Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (ч. 2 ст. 183 ЦК України).
Річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення, є подільною (ч. 1 ст. 183).
Виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України слід дійти висновку, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.
Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.
Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), необхідно передати кожному співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення розуміється суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).
Відповідно до висновків звіту з незалежної оцінки майна ТОВ «Українська експертна група» від 30.08.2013 року ринкова вартість житлового будинку, загальною площею 792,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 становить 10907193,00 грн., ринкова вартість земельної ділянки площею 0,0986 га, кадастровий номер:8000000000:72:368:0001, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 становить 2361042,00 грн.
Експертне дослідження проведене відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» кваліфікованим експертом Антоновим В.О., який має відповідну кваліфікацію та внесений до реєстру атестованих оцінювачів.
Судом встановлено, що висновок містить докладний опис проведеного дослідження та обґрунтовані, чіткі висновки з поставлених питань.
Оцінивши висновок за правилами ст. 212 ЦПК України, суд не знайшов жодних обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи.
Зважаючи на викладене, висновок слід вважати належним та допустимим доказом у справі.
Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку в спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка являється незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном являється неможливим; 4) таке припинення не спричинить істотної шкоди інтересам співвласників та членів його сім'ї.
Враховуючи відсутність технічної можливості здійснити поділ житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, а також неможливість повноцінного користування позивача спільно з відповідачем ОСОБА_2 вказаним будинком та земельною ділянкою, суд приходить до висновку про стягнення компенсації вартості частки ОСОБА_1 з ОСОБА_2 у житловому будинку та земельній ділянці, з припиненням права спільної часткової власності позивача у цьому майні.
Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.
Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач у повному обсязі довела ті обставини на які посилалась як на підставу своїх позовних вимог.
Згідно вимог ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат, які складаються з суми судового збору 3441,00 грн. (за позовні вимоги майнового характеру) та 114,70 грн. (за позовні вимоги немайнового характеру).
Керуючись Постановою Пленуму Верховного суду України №7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», ст.ст. 183, 358, 364, 365, 379, 380, 382 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 27, 28, 29, 30, 57, 60, 61, 80, 88, 212-215, 218, 223-226 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про припинення права спільної часткової власності та стягнення компенсації за частину житлового будинку та земельної ділянки - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, 1967 р.н., ІПН НОМЕР_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_3, яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 компенсацію за частку ОСОБА_1 у спільному частковому майні в розмірі 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 в сумі 5453596,50 грн.
Стягнути з ОСОБА_2, 1967 р.н., ІПН НОМЕР_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_3, яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 компенсацію за частку ОСОБА_1 у спільному частковому майні в розмірі 1/2 частини земельної ділянки площею 0,0986 га, кадастровий номер 8000000000:72:368:0001, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в сумі 1180521,00 грн.
Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_3, яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0986 га, кадастровий номер 8000000000:72:368:0001, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2, 1967 р.н., ІПН НОМЕР_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_3, яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 витрати по сплаті судового збору в сумі 3441,00 грн. та 114,70 грн.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя