іменем України
Справа №377/988/13-ц
Провадження №2/377/334/13
11 вересня 2013 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Теремецької Н.Ф., при секретарі - Прокопенко Р.О., за неявки сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
31 липня 2013 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивачка просить розірвати шлюб з відповідачем.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що подружжя не знайшли спільного взаєморозуміння в силу психологічної несумісності характерів, внаслідок чого шлюб носить формальний характер.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, надала до суду заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був двічі повідомлений належним чином відповідно до вимог ст. 74 ЦПК України. Клопотання про відкладення розгляду справи та заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надав, причини неявки суд не повідомив.
Тому за згодою позивачки суд ухвалив заочне рішення відповідно до ст.ст. 224-226 ЦПК України на підставі наявних доказів у справі.
Суд, дослідивши надані сторонами докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що згідно свідоцтва про одруження, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції Київської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 30 жовтня 2004 року, актовий запис № 126. Після укладення шлюбу присвоєні прізвища: чоловіку ОСОБА_2, дружині ОСОБА_2.
Під час шлюбу в них народилося двоє дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьком яких є відповідач, що підтверджується свідоцтвами про їх народження, копії яких долучені до матеріалів справи, і які залишаються проживати разом з позивачкою.
Питання матеріального утримання дітей вирішується між сторонами в судовому порядку.
Як вбачається із змісту позовної заяви, в сім'ї в силу психологічної несумісності характерів чоловіка та дружини часто виникали сварки, внаслідок чого вони стали чужими людьми, тому біля трьох років вони стали проживати окремо, спільного господарства не ведуть, в кожного окремий бюджет.
Відповідно до положень ст.51 Конституції України, ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка, примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно ч.2 ст.18, п.3 ст.51, ч.3 ст.56, ч.1 ст.110 СК України дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред'явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним з подружжя.
Відповідно до ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що за час сімейного життя у сторін склалася обстановка, що виключає можливість спільного проживання, почуття любові та поваги один до одного між сторонами втрачено. Примирення між подружжям та збереження сім'ї неможливо.
При таких обставинах суд дійшов до висновку, що сім"я розпалася остаточно, а шлюб існує формально, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивачки.
Враховуючи відсутність обставин, що перешкоджають розірванню шлюбу, предбачених ч.2 ст.110 СК України, суд вважає за необхідне позов про розірвання шлюбу задовольнити, оскільки позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що не суперечать закону та не порушують права інших осіб,
Спору щодо розподілу сумісно нажитого майна немає.
У відповідності до ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Заяви про зміну прізвища позивачка до суду не надала.
Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивачки судові витрати по оплаті судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 209, 213 - 215, 224-226 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 30 жовтня 2004 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції Київської області, Україна, актовий запис № 126.
Прізвище дружини після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_2.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в сумі 114 гривень 70 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Н. Ф. Теремецька