Справа № 591/7260/13-ц
Провадження № 2/591/2485/13
16 вересня 2013 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого - судді Бурда Б.В.
при секретарі - Хілько Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі нерухомого майна, -
Позивач свої вимоги мотивує тим, що йому на відповідачу на праві спільної часткової власності належить житлове приміщення № 435,436 по АДРЕСА_1. При цьому, він є власником 58/100 частин вказаного житлового приміщення, які складаються з приміщення № 436 та ? частині приміщення коридору. Відповідач є власником іншої частки спірного житлового приміщення. Між ним та відповідачем виникають суперечки з приводу обслуговування житлового приміщень та відшкодування витрат за надані комунальні послуги. Просить постановити рішення, яким припинити спільну часткову власність спірне житлове приміщення та провести його поділ в натурі виділивши йому у власність приміщення № 435, відповідачу виділити у власність приміщення № 436 та залишився коридор у спільному користуванні, виділити вказані приміщення 435 та 436 в окремий об'єкт нерухомості.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач повідомлений про час та місце розгляду справи, але до суду не з'явився.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані сторонами докази вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що позивач та відповідач відповідно до договору купівлі-продажу від 14.12.2012 року є власником житлового приміщення № 435,436 по АДРЕСА_1. Вказане житлове приміщення належить сторонам на праві спільної часткової власності та складається з житлової кімнати № 2 площею 12,1 кв.м., житлової кімнати № 3 площею 17,5 кв.м. та коридору № 1 площею 2,2 кв.м. За умовами договору купівлі-продажу позивач є власником 42/100 частин спірного житлового приміщення, що складається з ? часини коридору № 1 та житлової кімнати № 2. Відповідач є власником 58/100 частин спірного житлового приміщення, що складаються з ? частини коридору № 1 та житлової кімнати № 3 площею 17,5 кв.м.
Як вбачається із змісту договору купівлі-продажу, позивач та відповідач придбали у власність індивідуально визначене майно, яке складається з виділених у натурі житлових приміщень та ? частини приміщень загального користування. Тобто, із змісту договору вбачається, що придбана позивачем частка житлового приміщення, відразу була визначена та виділена у натурі за виключенням приміщень загального користування, які знаходяться у спільному володінні та користуванні позивача та відповідача.
Позивач не надав суду переконливих доказів на підтвердження наявності спору між ним та будь-якою іншою особою щодо права власності позивача на частку житлового приміщення № 435,436 розташованого у АДРЕСА_1. В той же час, в судовому засіданні встановлено, що право власності позивача підтверджується відповідним правоустановчим документом (договором купівлі - продажу) та дане право власності зареєстроване у компетентному державному органі.
Також, з висновку щодо технічної можливості поділу об'єкту нерухомого майна вбачається що провести виділ частки позивача у праві власності на спірне житлове приміщення у такій спосіб, що жодне з приміщень не знаходилося у спільному користуванні не можливе. Оскільки як вбачається з вказаного висновку, належні позивачу на праві власності приміщення загального користування при запропонованому варіанті залишаються у спільному користуванні сторін.
Що стосується вимоги позивача про визнання належної йому частки житлового приміщення окремим об'єктом нерухомості то такий спосіб захисту прав взагалі не передбачений цивільним законодавством.
Відповідно до п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року (з послідуючими змінами) № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Спірні правовідносини є цивільними, що пов'язані з правом власності, врегульовані ст. 355, 356, 358, 361, 364 ЦПК України.
З урахуванням наведених вище обставин, суд вважає що позов є необґрунтованим, а тому у його задоволенні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 355, 356, 358, 361, 364 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57-60, 81, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні позову за необґрунтованістю вимог.
Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми, шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення суду (для осіб, що не були присутні при проголошення рішення, в той же строк з часу вручення копії рішення) апеляційної скарги.
Суддя