Справа № 824/942/13-а
Головуючий у 1-й інстанції: Бойко О.Я.
Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.
10 вересня 2013 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.
при секретарі: Сокольвак Ю.В.
за участю:
представника позивача - Паламаря І.В.;
представника відповідача - Фуштея М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях (правонаступник - Державна податкова інспекція у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "МІК Трейдінг" (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях (далі - відповідач) про скасування рішення , -
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 грудня 2012 року №0003090232, №0003100232.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.06.2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення: форми "Р" №0003100232 від 26 грудня 2012 року; форми "Р" №0003090232 від 26 грудня 2012 року.
Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.
В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.
Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що податковим органом проведена документальна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.02.2011 року по 30.09.2012 року. За результатами проведеної перевірки складено акт №1526/22-2/37505134 від 05 грудня 2012 року яким зафіксовані порушення: пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток; п.44.1 ст.44 п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого, в період х 01.02.2011 року по 30.09.2012 року встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 12.1 "ПДВ сплачене митним органам" Декларації з податку на додану вартість всього у сумі 2412519,0 грн. За наслідками перевірки позивача, податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 26 грудня 2012 року форми "Р": №0003090232, №0003100232.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган при проведенні перевірки надав неправильну оцінку первинним документам, які були йому представлені, та неправильно застосував норми податкового законодавства, внаслідок чого в акті зроблені помилкові висновки.
Колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.
Нормами п. 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.
Як вірно встановлено судом І інстанції основним видом діяльності позивача є посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля текстильними товарами, оптова торгівля одягом і взуттям. Даний факт підтверджує також податковий орган в акті перевірки. Тобто, продаж позивачу текстильних виробів, повністю узгоджується, є логічним та відповідає основним видам його діяльності.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору. Згідно з ч. 1 ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Реальність проведення господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: контрактом купівлі-продажу між директором ОСОБА_4 та сирійська фірма «AKROUM FOR TRADE» IMPORT-EXPORT-TRANSPORТ, як продавець, в особі директора Chassan Nicola Haddat №1/AKROUM/MIK на продаж товару, по ціні, в асортименті згідно з специфікацією та інвойсами, які є невід'ємною частиною даних контрактів. На виконання умов контракту сторонами були підписані специфікації на поставку товару (а.с. 92-98). Розрахунок з постачальником товару підтверджується банківською випискою. Крім того, поставлений товар пройшов митне оформлення із відповідною сплатою митного збору та податку на додану вартість, що підтверджується платіжними документами і вантажно-митними деклараціями. Факт сплати позивачем суми податку на додану вартість при розмитнені імпортованих товарів не заперечується відповідачем.
Вказані первинні документи відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ніяких зауважень, щодо їх невідповідності відповідачем не було надано. Тим самим, підтверджуючи реальність господарських операцій.
Відповідачем до адміністративного суду не надано підтвердження визнання нікчемними правочину між сторонами. Сам відповідач не наділений повноваженнями визнання нікчемним правочину та господарської операції, а повинен керуватись підпунктом 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 ПК України згідно якого, податковий орган зобов'язаний дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Щодо посилань відповідача на те, що постачальники відсутні за місцезнаходженням у відповідності до листа Посольства України в Сирійській Арабській Республіці від 14.08.2012 року №61614/51-200-935, яким встановлено, що Торгівельна Палата м. Алеппо не змогла встановити контакт з представниками компанії, з огляду на відсутність звернень з приводу оформлення документів або експортно-імпортних операцій від фірми «AKROUM FOR TRADE» IMPORT-EXPORT-TRANSPORT за період 2010-2012 років, суд зазначає таке.
Апеляційний суд вважає безпідставними такі твердження, оскільки до суду не надано оригінал вказаного листа, а наведена у факсограмі інформація не підтверджує висновків відповідача.
Крім того в спростування наведеного позивачем до суду було надано лист директора сирійської фірми AKROUM FOR TRADE» IMPORT-EXPORT-TRANSPORT Ghassan Nicola Haddat від 09.10.2012 року, який затверджений печаткою Міністерства Закордонних Справ та Еміграції Сирійської Арабської Республіки та печаткою Комерційної Палати у Алеппо Сирійської Арабської Республіки у відповідності до якого суд встановив, що у зв'язку з воєнними діями у 2012 році у Сирії та відмовою співпраці з боку партнера з Туреччини фірми «STAFTEKSTIL DERI INS/METLA GIDA ELEKTRONIK SAN.DE.VIS TIC.LTD.STI» сирійська фірма AKROUM FOR TRADE» IMPORT-EXPORT-TRANSPORT постановила зупинити подальшу доставку з власної ініціативи.
Також позивачем було надано для долучення до матеріалів справи копію постанови про закриття кримінального провадження по факту ухилення від сплати податків у зв'язку з відсутністю в діянні складу злочину, передбаченого ст. 212 КК України, що було порушено по господарських операціях який досліджувалися судом в межах даної адміністративної справи, що також підтверджує правомірність дій позивача.
Посилання відповідача на те, що у підприємства відсутні технічні можливості виконання вказаних господарських операцій не беруться до уваги оскільки як вже було встановлено основним видом діяльності позивача є посередництво в торгівлі товарами, що не вимагає значних технічних можливостей.
Посилання відповідача про те, що вантажно-митні декларації містять неправдиві відомості, є безпідставними по-скільки в обґрунтування цього не надано допустимих та належних доказів.
Вирішуючи спір суд першої інстанції вірно врахував правову позицію Верховного Суду України та практику Європейського суду з прав людини, що відповідає положенням ст. 5 та ч. 2 ст. 161 КАС України.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 26 грудня 2012 року форми "Р" №0003100232, №0003090232.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення , а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях (правонаступник - Державна податкова інспекція у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 17 вересня 2013 року .
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Білоус О.В.
Залімський І. Г.