Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пойди М.Ф.,
суддів Швеця В.А., Квасневської Н.Д.
за участю прокурора особи, яку звільнено від кримінальної відповідальності захисника Вергізової Л.А. ОСОБА_5 ОСОБА_6
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 05 вересня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції на постанову Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 25 грудня 2012 року щодо ОСОБА_5
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2012 року
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,
звільнено від кримінальної відповідальності за злочини, передбачені ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 366 КК України на підставі ст. 48 КК України та провадження у справі закрито.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25 грудня 2012 року постанову суду першої інстанції залишено без зміни.
Органами досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачувався в тому, що він, будучи директором та засновником товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал-Сервіс», що в м. Києві, по вул. Потєхіна, 3, та в силу займаної посади являючись службовою особою, в травні та грудні 2007 року, внісши завідомо неправдиві відомості до офіційних документів, які в подальшому використав при укладенні кредитних договорів та отриманні на їх підставі грошових коштів від ТОВ «Укрпромбанк» та таким чином вчинив шахрайство з фінансовими ресурсами, що завдало великої матеріальної шкоди.
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення і справу направити на новий судовий розгляд з підстав неправильного застосування кримінального закону та істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону. Вважає, що суд, приймаючи рішення про застосування ст. 48 КК України не вказав у чому саме полягає зміна обстановки, з яких підстав звільнено ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності та на яких доказах ґрунтуються дані висновки. Не погоджується з посиланням суду щодо відшкодування заподіяної ТОВ «Укрпромбанк» шкоди в порядку господарського судочинства, оскільки зазначене не підтверджується жодними матеріалами справи.
Крім того, вказує, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено порушення вимог ч. 3 ст. 299 КПК України 1960 року, оскільки прокурор в суді першої інстанції заперечував проти такого порядку дослідження доказів у справі.
Не погоджується з ухвалою апеляційного суду, вважаючи її такою, що не відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.
В доповненнях до касаційної скарги прокурор вказує на те, що суди неправильно, на його думку, кваліфікували дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 366 КК України, оскільки підроблення останнім документів було способом отримання кредиту, а наслідки від несплати його суми настали не в результаті службового підроблення, а внаслідок неповернення цих коштів до банку, в зв'язку з чим дії ОСОБА_5 слід було кваліфікувати за ч. 1 ст. 366 КК України.
В запереченнях на касаційну скаргу, захисник ОСОБА_6, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність, на його думку, доводів прокурора, просив залишити скаргу останнього без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_5 - без зміни.
Заслухавши доповідача, пояснення захисника ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які вважали, що судові рішення слід залишити без зміни, думку прокурора, яка підтримала касаційну скаргу з доповненнями, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи сторін, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Доводи касаційної скарги прокурора щодо неправильного застосування кримінального закону при кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 366 КК України є слушними, оскільки як встановлено судом, тяжкі наслідки, що настали внаслідок вчинення останнім службового підроблення, полягали у неповерненні кредитних коштів ТОВ «Укрпромбанк». Однак, підроблення ОСОБА_5 документів, в даному випадку, було способом отримання кредитних коштів, а наслідки, що проявилися, настали не в результаті службового підроблення.
Аналогічну правову позицію щодо застосування кримінального закону при кваліфікації дій в подібних суспільно-небезпечних діяннях відображено у постанові Верховного Суду України від 20 червня 2013 року, прийняту за результатами розгляду кримінальної справи щодо ОСОБА_7 за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2012 року, обов'язковість застосування якої визначено ст. 400-25 КПК України 1960 року.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що кваліфікація дій засудженого за ч. 2 ст. 366 КК України за ознакою спричинення тяжких наслідків - є неправильною, оскільки така кваліфікуюча ознака відсутня, а тому дії винного повинні бути кваліфіковані за ч. 1 ст. 366 КК України. Отже касаційна скарга прокурора в цій частині підлягає задоволенню, а вирок та ухвала судів щодо ОСОБА_5 - зміні, шляхом перекваліфікації його дій з ч. 2 на ч. 1 ст. 366 КК України.
Відповідно до ст. 48 КК України особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
Враховуючи роз'яснення п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд повинен переконатися, що діяння, яке поставлено особі в провину мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні.
Звільняючи ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України, суд першої інстанції встановив його особу, сформулював обвинувачення, визнане судом доведеним, навів доводи в обґрунтування вчинення ним інкримінованих злочинів та прямо зазначив, яким чином після вчинення злочину змінилася обстановка.
Отже, місцевий суд, дотримавшись вимог ст. 7 КПК України 1960 року та ст. 48 КК України, обґрунтовано закрив кримінальну справу щодо ОСОБА_5, звільнивши його від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки.
Крім того, колегія суддів касаційної інстанції звернула увагу і на ту обставину, що на час постановлення ухвали судом апеляційної інстанції минули строки давності притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за інкриміновані йому злочини, передбачені ст. 49 КК України. Між тим, враховуючи позицію ОСОБА_5 та його захисника щодо звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених саме ст. 48 КК України, колегія суддів приходить до висновку, що в цій частині судові рішення не підлягають зміні.
Доводи касаційної скарги прокурора, які аналогічні доводам його апеляції і доповнень до неї (т. 129 а.с. 192-193, 196-197) були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який обґрунтовано визнав їх безпідставними з наведенням в ухвалі відповідних мотивів. Колегія суддів знаходить рішення апеляційного суду правильним та таким, що відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.
Отже, підстав для задоволення касаційної скарги прокурора в цій частині також немає.
Керуючись ст.ст. 394 - 398 КПК України 1960 року та п. п. 11, 15 Перехідних положень КПК України, колегія суддів,
касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 25 грудня 2012 року щодо ОСОБА_5 - змінити. Перекваліфікувати його дії з ч. 2 на ч. 1 ст. 366 КК України. На підставі ст. 48 КК України, звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за злочини, передбачені ч. 2 ст. 222 та ч. 1 ст. 366 КК України та справу провадженням закрити.
В решті судові рішення залишити без зміни.
Судді:
М.Ф. Пойда В.А.Швець Н.Д. Квасневська