04 вересня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого Макарчука М.А.,
суддів: Маляренка А.В., Матвєєвої О.А., Писаної Т.О., Фаловської І.М.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод, зобов'язання вчинити дії, встановлення сервітуту, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 23 травня 2013 року,
У листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом в обґрунтування якого вказала, що їй на праві власності належить 3/5 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1, та земельна ділянка площею 354,3 кв. м. Відповідачу відповідно належить 2/5 частини даного будинку. Земельна ділянка площею 5 кв. м належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності. ОСОБА_1 вказує на те, що ОСОБА_2 позбавив її можливості володіти та користуватися вказаною земельною ділянкою, встановив паркан, який хоч і має хвіртку, але постійно замкнений зі сторони відповідача. Крім того, відповідач під вікнами ОСОБА_1 розмістив смітник, який створює нестерпні умови проживання для позивача. З урахуванням викладеного, просила суд зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у володінні і користуванні земельною ділянкою, що належить їй та відповідачеві на праві спільної сумісної власності; зобов'язати ОСОБА_2 змінити місце зберігання відходів, віддаливши від стіни будинку літ. Б-2 ОСОБА_1 не менше 20 м; встановити земельний безстроковий сервітут для обслуговування стіни житлового будинку ОСОБА_1 на земельній ділянці ОСОБА_2 відповідно до плану меж земельного сервітуту.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 січня 2013 року позов задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою площею 5 кв. м по АДРЕСА_1, яка знаходиться у спільній сумісній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2, шляхом надання ключа від хвіртки, що перекриває доступ до вказаної ділянки.
Зобов'язано ОСОБА_2 змінити місце розташування ємності зберігання відходів, віддаливши її від стіни будівлі літ. Б-2 по АДРЕСА_1 на відстань, не меншу ніж 20 метрів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 23 травня 2013 року рішення суду першої інстанції змінено, скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про встановлення сервітуту, ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Встановлено безоплатне право земельного сервітуту ОСОБА_1 на земельній ділянці ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, для обслуговування стіни житлового будинку літ. Б-2, що належить ОСОБА_1 відповідно до технічного паспорта на житловий будинок за вказаною адресою, площею 5,4 кв.м, розміром 0,8х6х1х6 м відповідно до додатку 3 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 26 червня 2013 року № 723/13-23, який є невід'ємною частиною даного рішення.
В іншій частині рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 в частині встановлення земельного сервітуту, виходив із того, що позивачем не доведено обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог в цій частині.
Суд апеляційної інстанції, скасувавши рішення суду першої інстанції в цій частині та ухваливши в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, виходив із того що для обслуговування стіни будинку позивача необхідно встановити безоплатний земельний сервітут.
Із такими висновками апеляційного суду погодитися не можна, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи.
Відповідно до ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судами установлено, що згідно з довідкою Черкаського обласного об'єднаного бюро технічної інвентаризації від 29 липня 2008 року будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований на прав приватної власності за ОСОБА_1 (частка 3/5) на підставі рішення Соснівського районного суду від 25 травня 2004 року та ОСОБА_2 (частка 40/100) на підставі вказаного рішення (а.с. 12).
ОСОБА_1 на підставі держаного акта на право власності належить земельна ділянка площею 354,3 кв. м у межах згідно з планом та 5 кв. м знаходиться в спільній сумісній власності з ОСОБА_2 (а. с. 15).
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 листопада 2008 року за ОСОБА_1 визнано право власності на самовільно збудований житловий будинок літ. Б-2 по АДРЕСА_1. ( а.с. 13)
Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 26 квітня 2013 року № 723/13-23 встановлено, що фактична межа земельної ділянки ОСОБА_1 проходить по зовнішній стіні будівлі літ. Б-2, що є порушенням вимог п. 3.25* ДБН 360-92**. (а.с. 99)
Вказаним висновком запропоновано варіант встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_1, для обслуговування стіни житлового будинку літ. «Б-2», що належить ОСОБА_1
Згідно із ч. 1 ст. 401 ЦК України користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
За змістом ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 100 ЗК України власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки. Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду.
Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 402 ЦК України земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
Таким чином, згідно з вимогами ст. ст. 10, 60 ЦПК України закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне господарське використання своєї земельної ділянки неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому позивач зобов'язаний довести, що задоволення його потреб неможливо здійснити яким-небудь іншим необтяжливим для відповідача способом.
Отже, встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задоволення такої потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті, вірно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині встановлення земельного сервітуту.
Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції щодо необхідності встановлення земельного сервітут є необґрунтованими, оскільки судом не досліджено, чи дійсно є потреба позивача в постійному обслуговуванні стіни будинку, а виходячи з цього - в постійному використанні земельної ділянки відповідача та чи встановлення земельного сервітуту в такий спосіб є найменш обтяжливим щодо власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Крім того, встановивши безоплатний земельний сервітут, суд апеляційної інстанції не з'ясував, чи не буде порушено право відповідача, передбачене ч. 3 ст. 103 ЗК України.
Установивши обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, правовідносини, що склалися між сторонами, оцінивши докази у їх сукупності за правилами ст. 212 ЦПК України, застосувавши відповідні встановленим правовідносинам норми матеріального права, суд першої інстанції дійшов вірних висновків по суті спору.
Відповідно до статті 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.
Рішення апеляційного суду ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права, без урахування фактичних обставин та матеріалів справи, а тому помилково скасоване апеляційним судом законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції підлягає залишенню в силі.
Керуючись ст. ст. 336, 339, 345, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Черкаської області від 23 травня 2013 року скасувати, рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 січня 2013 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.А. Макарчук
Судді: А.В. Маляренко
О.А. Матвєєва
Т.О. Писана
І.М. Фаловська