11 вересня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Ткачука О.С.
суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К.,
Савченко В.О., Умнової О.В.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Східницької селищної ради Львівської області, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про встановлення земельного сервітуту за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Львівської області від 6 грудня 2012 року,
встановила:
У грудні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Східницької селищної ради Львівської області, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення земельного сервітуту.
В обгрунтування позову посилалась на те, що їй належать земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, розташовані на АДРЕСА_1, загальним розміром 0,1229 га, а саме, ділянка НОМЕР_1 розміром 0,1194 га та ділянка НОМЕР_2 розміром 0,0035 га.
Зазначала, що по відношенню до дороги загального користування, якою є вул. Шевченка, належна їй земельна ділянка розташована таким чином, що самостійного проїзду до власної земельної ділянки вона не має і фактично позбавлена можливості використовувати власну земельну ділянку за її цільовим призначенням - для будівництва житлового будинку.
Оскільки влаштувати проїзд на земельну ділянку ОСОБА_3 можливо лише з лівої сторони від колодязя, який відноситься до будинку АДРЕСА_1, необхідно використати частково землі Східницької селищної ради - земельну ділянку площею 29,2 кв.м., яка знаходиться на АДРЕСА_2 і перебуває в користуванні ОСОБА_4, та на земельну ділянку площею 67,2 кв.м., що знаходиться на АДРЕСА_1 і перебуває в користуванні ОСОБА_6, а тому просила встановити їй земельний сервітут.
Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 17 липня 2012 року позов задоволено.
Установлено ОСОБА_3 постійний на безоплатній основі земельний сервітут на право влаштування проїзду автомобільним транспортом до земельної ділянки ОСОБА_3 площею 1 229 кв.м, розташованої на АДРЕСА_1, через земельну ділянку площею 29,2 кв.м., що знаходиться на АДРЕСА_2, та через земельну ділянку площею 67,2 кв.м., що знаходиться на АДРЕСА_1, які належать територіальній громаді смт. Східниця в особі Східницької селищної ради Львівської області, згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 308/12 від 9 лютого 2012 року.
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 6 грудня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що згідно запропонованого експертизою варіанту встановлення земельного сервітуту не будуть порушені права суміжних землекористувачів.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що з вимогою про встановлення земельного сервітуту позивачка безпосередньо до відповідача та третіх осіб не зверталася та у добровільному порядку це питання не вирішувалося. Крім того, судом не враховано можливості облаштування заїзду до земельної ділянки позивачки з тильної сторони земельної ділянки.
Проте повністю з даними висновками погодитися не можна.
Спірні правовідносини врегульовані положенням статей 401-403 ЦК України та статей 98, 100 ЗК України.
Згідно цих норм, право на земельний сервітут встановлюється договором між особою, яка вимагає його встановлення - власника земельної ділянки, на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою.
При цьому, виходячи з сутності сервітуту обсяг користування чужим майном повинен бути чітко окреслений, оскільки обмеження права власності особи на майно, щодо якого встановлено сервітут, не позбавляє власника продовжувати використовувати свою земельну ділянку за цільовим призначенням, тобто можливості здійснення правомочностей володіння, користування, розпорядження майном у межах, не обтяжених сервітутом (ч. 3 ст. 98 ЗК України, ч. 5 ст. 403 ЦК України).
Судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно договорів купівлі-продажу від 5 грудня 2007 року ОСОБА_3 є власником земельних ділянок, розташованих по АДРЕСА_1 (а.с. 4-7).
Висновком судової будівельно-технічної експертизи від 9 лютого 2012 року встановлено, що влаштування проїзду на земельну ділянку ОСОБА_3 у відповідності до вимог ДБН можливо з лівої сторони від колодязя будинковолодіння АДРЕСА_1 за рахунок земель Східницької селищної ради, а саме, земельної ділянки площею 29,2 кв.м., яка у складі земельної ділянки площею 1 270 кв.м. зареєстрована за будинком ОСОБА_4 на АДРЕСА_2 у смт. Східниця та земельної ділянки площею 67,2 кв. м, яка згідно ухвали Бориславського міського суду Львівської області від 22 липня 2005 року виділена в користування ОСОБА_7 - співвласника житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.26-33).
Для забезпечення проїзду на земельну ділянку ОСОБА_3 менш обтяжливим способом, виходячи з існуючої забудови суміжних земельних ділянок можливості немає.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Розглядаючи спір суд посилався на те, що третіми особами не надано правовстановлюючих документів на право власності або користування земельними ділянками, які би були сусідні із земельним ділянками позивачки та землями Східницької селищної ради Львівської області
Проте, у порушення вимог статтей 213-214 ЦПК України, поза увагою суду суд залишилося те, що ОСОБА_7 є суміжним землекористувачем щодо спірних земельних ділянок та не встановив, чи не будуть порушені права останнього, не дав належної оцінки договору оренди землі від 29 липня 2010 року, укладеним між Східницькою селищною радою та ОСОБА_5
Крім того, вирішуючи спір суд не врахував вимоги Державних будівельних норм, щодо можливості облаштування заїзду до земельної ділянки позивачки з тильної сторони її земельної ділянки.
Висновок експертизи, на якому ґрунтується судове рішення, не містить посилань щодо неможливості облаштування заїзду з тильної сторони земельної ділянки, яка належить позивачці.
Оскільки судом неповно з'ясовані обставини справи, неповно встановлено фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору, тому в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених у справі рішень з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 17 липня 2012 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 6 грудня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.С. Ткачук
Судді: В.С. Висоцька
М.К. Гримич
В.О. Савченко
О.В. Умнова