Ухвала
іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пойди М.Ф.,
суддів Швеця В.А., Квасневської Н.Д.
за участю прокурора Вергізової Л.А.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 05 вересня 2013 року справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 07 серпня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2012 року щодо нього.
Вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 07 серпня 2012 року
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше
неодноразово судимого, востаннє вироком Заводського
районного суду м. Дніпродзержинська від 15 грудня 2005
року за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на
строк 2 роки. Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України до
призначеного покарання приєднано частково невідбуте
покарання за попереднім вироком від 29 листопада 2004
року та визначено остаточно для відбування покарання у
виді позбавлення волі на строк 2 роки 3 місяці,
засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до позбавлення волі на строк 7 (сім) років 6 (шість) місяців.
Вирішено питання речових доказів по справі.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2012 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
ОСОБА_5, визнаний винним та засуджений за те, що він 04 лютого 2009 року, о 14 годині, в АДРЕСА_1, умисно наніс ОСОБА_6 декілька ударів по голові та тілу, внаслідок чого потерпілому були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, від яких останній ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції і справу направити на нове розслідування. В обґрунтування своїх вимог наводить доводи щодо допущення, на його думку, судами ряду істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону в ході розгляду справи, а саме: не допитано всіх свідків безпосередньо в судовому засіданні, в справі відсутній належним чином оформлений протокол судового засідання, порушено вимоги щодо фіксації судового розгляду справи, формулювання обвинувачення, викладеного в обвинувальному висновку, суттєво відрізняється від того, що розглядалося в суді.
Засуджений наводить доводи щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, не погоджується з оцінкою судом доказів по справі та вважає, що справу було розглянуто з обвинувальним ухилом.
Крім того, не погоджується з наведеними в ухвалі апеляційного суду висновками щодо законності вироку суду першої інстанції та вважає її такою, що не відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка вважала, що підстав для задоволення касаційної скарги немає, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року фактичні обставини справи, які були предметом перевірки та оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду в касаційному порядку не підлягають.
Тому колегія суддів при розгляді справи за касаційною скаргою засудженого на вирок місцевого суду і ухвалу апеляційного суду, постановлену щодо цього вироку, виходить із фактичних обставин, установлених рішеннями цих судів.
Суд належним чином обґрунтував свій висновок про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який його засуджено, на підставі зібраних з додержанням вимог кримінально-процесуального закону доказів, досліджених в судовому засіданні та викладених у вироку, зокрема: показань свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які узгоджуються із висновками судово-медичної експертизи, судово-імунологічної експертизи, даних протоколу огляду місця події та інших доказів.
Уся сукупність зібраних у справі доказів була належним чином проаналізована судами, підстав для сумнівів в об'єктивності доказів, на які послався суд на підтвердження винуватості ОСОБА_5, з матеріалів справи не вбачається.
Досудове та судове слідство по справі проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, таких порушень цього закону, які були б істотними і тягли за собою скасування чи зміну судових рішень, не допущено.
Доводи касаційної скарги засудженого про відсутність у справі належним чином оформленого протоколу судового засідання та порушення вимог щодо фіксації судового розгляду справи є безпідставними та свого підтвердження перевіркою справи не знайшли, оскільки в її матеріалах наявні протокол судового засідання (т. 3 а.с 74-93) та носії інформації, на яких зафіксовано судовий процес (т. 3. а.с. 100) із зазначенням, відповідно до вимог ч. 4 ст. 87-1 КПК України 1960 року, технічної характеристики звукозаписувального технічного засобу в протоколі судового засідання (т. 3 а.с. 75).
Посилання засудженого про те, що формулювання обвинувачення, викладеного в обвинувальному висновку, суттєво відрізняється від того, що розглядалося в суді також є безпідставними, оскільки суд, відповідно до вимог ст. 275 КПК України 1960 року розглянув справу в межах обвинувачення, зміненого постановою прокурора від 10.07.2012 року безпосередньо в суді (т. 3 а.с. 67-69) у відповідності до вимог та у порядку, передбаченому ст. 277 КПК України 1960 року.
Що стосується тверджень ОСОБА_5 про те, що суд, не допитав безпосередньо в судовому засіданні свідків та в підтвердження його винуватості у вироку послався на показання, дані ними в ході досудового слідства, то як вбачається з матеріалів справи, допитати їх в судовому засіданні було неможливо у зв'язку зі смертю, тому, відповідно до положень ст. 306 КПК України 1960 року, їх показання, дані під час досудового слідства, були оголошені під час судового розгляду.
Отже, доводи касаційної скарги засудженого щодо необґрунтованості його засудження та порушення судом положень ст. 62 Конституції України, не ґрунтуються на матеріалах справи і є безпідставними.
Дії засудженого ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 121 КК України кваліфіковано правильно, підстав для їх перекваліфікації колегія суддів не вбачає.
Призначене ОСОБА_5 покарання є справедливим та таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України. При визначенні його виду та розміру, судами враховано як ступінь тяжкості вчиненого злочину, так і дані, що характеризують особу винного, а також обставини, що пом'якшують покарання.
Доводи касаційної скарги засудженого, які аналогічні доводам апеляцій засудженого та його захисника, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який обґрунтовано визнав їх безпідставними з наведенням в ухвалі відповідних мотивів. Колегія суддів знаходить рішення апеляційного суду правильним та таким, що відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.
Отже, суд касаційної інстанції вважає, що судами першої й апеляційної інстанцій не допущено порушень вимог кримінального та кримінально-процесуального закону, які б тягнули скасування чи зміну вироку суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції, а тому підстав, передбачених ст. 398 КПК України 1960 року для скасування чи зміни цих рішень за доводами касаційної скарги засудженого немає.
Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України 1960 року та п. п. 11, 15 Перехідних положень КПК України, колегія суддів,
касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 07 серпня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2012 року щодо ОСОБА_5 - без зміни.
М.Ф. Пойда В.А. Швець Н.Д. Квасневська