10.2.4
Іменем України
30 серпня 2013 року Справа № 812/6563/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Матвєєвої В.В.
при секретарі Захаровій Ю.О.
за участю сторін:
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Ткаченко Є.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до УПФУ в Ленінському районі міста Луганська про скасування вимоги,-
29 липня 2013 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, яким просив скасувати вимогу УПФУ в Ленінському районі м. Луганська про сплату боргу №Ф2461від 04.06.2013 в розмірі 4649,46 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вона з січня 2012 року зареєстрована як фізична особа-підприємець та з 01.04.2012 є платником єдиного податку. З 03.03.2009 їй призначена пенсія за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», про що видано відповідне посвідчення. 12.06.2013 на адресу позивача УПФУ в Ленінському районі м. Луганська був направлений лист з роз'ясненням щодо обов'язку сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які отримують пенсію за вислугу років, на загальних підставах, додатком до якого була вимога про сплату боргу від 04.06.2013 №Ф2461 в розмірі 4649,46 грн.
Не погодившись із зазначеною вимогою позивач оскаржив її до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області та до відповідача УПФУ в Ленінському районі міста Луганська. Скарги були залишені без розгляду.
Позивач вважає вимогу про сплату боргу неправомірною, оскільки за приписами ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За змістом п. 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» до приведення законодавства у відповідність із цим Законом, положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Тобто, на думку позивача, положення ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» поширюються, на осіб, яким призначено пенсію за вислугу років, а тому вона не повинна сплачувати єдиний внесок як пенсіонер, який є фізичною особою-підприємцем та обрав спрощену систему оподаткування.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник УПФУ в Ленінському районі м. Луганська адміністративний позов не визнав, надав заперечення, в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю з огляду на наступне.
Відповідач вказав, що відповідно до частини 4 статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримуюсь пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом. Зазначеним Законом передбачені такі види пенсійних виплат, як пенсія за віком, пенсія у зв'язку з втратою годувальника та пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства).
Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 цього Закону, а саме: особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Враховуючи вищезазначене, відповідач вважає, що фізичні особи - підприємці, які отримують пенсію за вислугу років, не звільняються від сплати єдиного внеску.
Суд, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заперечення та додані до нього документи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 23.01.2012 зареєстрована як фізична особа - підприємець Виконавчим комітетом Луганської міської ради за №23820000000042290, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а. с. 24).
Відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку, долученого позивачем до матеріалів справи, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування (а. с. 25) та перебуває на обліку в УПФУ в Ленінському районі м. Луганська (а. с. 21).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням від 30.09.2009 №2696205589 (а. с. 22) та отримує пенсію за вислугу років.
Із пояснень позивача вбачається, що вона не сплачувала єдиний внесок, вважаючи, що вона, як пенсіонер звільнена від сплати цього внеску.
У зв'язку із несплатою позивачем єдиного внеску відповідачем УПФУ в Ленінському районі м. Луганська 04.06.2013 було винесено вимогу №Ф2461 про сплату боргу за 2012-2013 роки в загальному розмірі 4649,46 грн. (а. с. 7), з яких за 2012 рік - 3455,43 грн., за 2013 рік - 1194,03 грн. Зазначена вимога була направлена на адресу позивача 12.06.2013 (а. с. 8). В добровільному порядку виконана не була.
Зазначена вимога була оскаржене позивачем до Головного Управління пенсійного фонду України в Луганській області (а. с. 11). Рішенням від 08.07.2013 №4507/03-10 заяву про узгодження вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску залишено без розгляду у зв'язку з тим, що позивачу з даною заявою спочатку потрібно було звернутись до УПФУ в Ленінському районі м. Луганська (а. с. 15).
17.07.2013 позивач звернулась з відповідною заявою до відповідача (а. с. 17-18). Рішенням від 19.07.2013 №11858/03-3 зазначену заяву залишено без розгляду у зв'язку з тим, що причин для пропущення терміну адміністративного оскарження вимоги Порядком розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на та заяв при узгодженні ними вимоги про сплату боргу не передбачено (а. с 19).
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
08.07.2010 прийнято Закон України № 2464 від 08.07.2010 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464), який набрав чинності з 01.01.2011 року, регулює правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є у тому числі: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Як вбачається із ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено наступні види пенсійних виплат 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачені умови призначення пенсії за віком, а саме чоловіки - після досягнення віку 60 років, жінки - 55 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», передбачено право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами позивачу пенсія була призначена не за віком, а за вислугу років, призначення якої врегульовано розділом «Пенсія за вислугу років. Загальні умови» Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Тобто, право на цей вид пенсії має не загальне коло громадян, як на пенсії за віком, а лише окремі категорії працівників, перелік яких установлено в ст. 54 і 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також в інших спеціальних нормативних актах.
Статтею 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено перелік працівників, які мають право на пенсію за вислугу років, зокрема, право на таку пенсію мають працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, у тому числі і відповідно до пункту "е" статті 55.
Пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
В судовому засіданні позивач пояснила, що пенсія за вислугу років їй призначена відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки вона 12 років пропрацювала медсестрою в реанімаційному відділенні дитячої лікарні.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що запровадження такого виду соціального забезпечення як пенсії за вислугу років, пояснюється специфікою відповідної роботи, професії чи посади, які пов'язані з підвищеними фізичними і емоційними навантаженнями, в наслідок чого працівник втрачає свою професійну працездатність до настання віку, необхідного для призначення пенсії за віком, а подальше використання працівника на такій роботі чи посаді не завжди є доцільним або неможливим і тому виникає необхідність звільнення такого працівника з цієї роботи з компенсацією йому в певній мірі втраченого заробітку у зв'язку з переходом на іншу роботу чи повним припиненням трудової діяльності.
Отже, встановлення пенсії за вислугу років в певній мірі є пільгою. Але встановлення такої пільги, як пенсія за вислугу років, не є підставою для звільнення від сплати єдиного внеску.
Перелік осіб, які звільняються від сплати єдиного внеску передбачений ч.4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, пенсія за вислугу років до зазначеного переліку не входить.
Суд вважає хибним посилання позивача на п. 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині визначення права на пенсію на пільгових умовах, оскільки пенсія за вислугу років не є тотожнім поняттям пенсії за віком. Як було зазначено вище - це зовсім різні види пенсій з різними умовами їх призначення, не зважаючи на певні пільги при призначенні кожного виду пенсій.
Таким чином суд дійшов висновку, що позивач, як особа, якій призначено пенсію за вислугу років, не має права на звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як пенсіонер за віком відповідно до ч.4ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до УПФУ в Ленінському районі міста Луганська про скасування вимоги №Ф2461 від 04.06.2013 про стягнення боргу в розмірі 4649,46 грн. слід відмовити у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 71, 86 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до УПФУ в Ленінському районі міста Луганська про скасування вимоги №Ф 2461 від 04.06.2013 року про сплату недоїмки у розмірі 4649,46грн.
- відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено та підписано 4 вересня 2013 року.
Суддя В.В. Матвєєва