Справа № 1624/2798/12
Номер провадження 22-ц/786/2833/2013
Головуючий у 1-й інстанції Сайко О.О.
Доповідач Чічіль В. А.
10 вересня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого: судді Чічіля В.А.,
Суддів: Мартєва С.Ю., Хіль Л.М.,
за участі секретарів: Ренкевич М.Д., Колодюк О.П.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 26 червня 2013 року у справі за позовом прокурора Пирятинського району Полтавської області в інтересах держави в особі Пирятинської міської ради до ОСОБА_1, відділу Державного комітету України по земельних ресурсах у Пирятинському районі про визнання недійсними та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку та запису про його державну реєстрацію,-
У вересні 2012 року прокурор Пирятинського району Полтавської області звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що у ході проведеної прокуратурою району перевірки додержання вимог земельного законодавства при наданні у власність земельних ділянок громадянам на території Пирятинської міської ради встановлено, що розпорядженням голови Пирятинської РДА від 26 грудня 2008 року надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих в адміністративних межах Пирятинської міської ради, для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд з наступною передачею цих ділянок у приватну власність громадянам.
Вказані проекти землеустрою пройшли затвердження розпорядженням голови Пирятинської РДА №53 від 13 лютого 2009 року.
Вважав дані розпорядження голови РДА незаконними, прийнятими з перевищенням повноважень, наданих райдержадміністрації земельним законодавством, оскільки змінювати цільове призначення земельних ділянок за межами с. Замостище Пирятинського району в адміністративних межах Пирятинської міської ради з категорії земель сільськогосподарського призначення на категорію земель житлової та громадської забудови та передавати ці землі у власність громадян для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд належить виключно до повноважень Полтавської ОДА.
Оскільки на підставі даних розпоряджень голови Пирятинської РДА на ім'я ОСОБА_1 видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЖ №795540, який зареєстрований у Книзі записів реєстрації державний актів про право власності на землю та на право користування землею з вчиненням запису №0109560000323 від 3 липня 2009 року, площею 0,25 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, просив визнати незаконними та скасувати зазначений державний акт та скасувати запис про його державну реєстрацію, а земельну ділянку повернути у власність територіальної громади у особі Пирятинської міської ради.
Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 26 червня 2013 року позов прокурора Пирятинського району Полтавської області задоволено частково.
Визнано недійсним державний акт на право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 0,25 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, серія ЯЕ №750465, що зареєстрований у «Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі» за №010956000513 від 17 грудня 2009 року.
Скасовано записи про державну реєстрацію на право приватної власності на земельну ділянку №010956000513 від 17 грудня 2009 року.
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржено ОСОБА_1, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Місцевим судом вірно встановлено, що згідно розпорядження голови Пирятинської РДА Полтавської області від 26 грудня 2008 року № 424 "Про надання громадянам дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", зокрема, ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки, площею 0,25 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельної ділянки, площею 2,00 га, які розташовані за межами с. Замостище в адміністративних межах Пирятинської міської ради, з наступною передачею цих земельних ділянок у власність останнього (а.с. 7).
Розроблені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема, у приватну власність ОСОБА_1, затверджені розпорядженням голови Пирятинської РДА Полтавської області від 13 лютого 2009 року №53 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки" (а.с.6).
На підставі розпорядження голови Пирятинської РДА Полтавської області від 13 лютого 2009 року №53, на ім'я ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку від 17 грудня 2009 року, серії ЯЕ №750465, площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що зареєстрований у «Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі» за №010956000513 від 17 грудня 2009 року (а.с. 9).
Також, з матеріалів справи вбачається, що згідно державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ПЛ № 104255, який зареєстрований у «Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі» за №010556000059 від 11 березня 2005 року у приватну власність ОСОБА_1 передана земельна ділянка на території Пирятинської міської ради Пирятинського району, площею 0,0512 га, для індивідуального житлового будівництва (а.с. 8).
Задовольняючи позов частково, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_1 повторно використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, тому розпорядження голови Пирятинської РДА Полтавської області від 13 лютого 2009 №53 винесено з порушенням вимог чинного законодавства та є незаконним, що дає суду підстави для визнання державного акту на земельну ділянку, виданого на підставі зазначеного розпорядження райдержадміністрації на ім'я відповідача, недійсним та скасування записів про його державну реєстрацію.
Колегія суддів вважає такі висновки суду вірними з наступних підстав.
За змістом статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Одним з таких способів набуття громадянином права власності на земельну ділянку є одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, передбачений пунктом в) ч. 3 ст. 116 ЗК України.
Так, відповідно до п. г) ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
Згідно з ч. 1 ст. 126 ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
З матеріалів справи вбачається, що в межах безоплатної приватизації земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на ім'я ОСОБА_1 видано державні акти серії ПЛ № 104255 від 11 березня 2005 року на земельну ділянку, площею 0,0512 га, та серії ЯЕ №750465 від 18 грудня 2009 року на земельну ділянку, площею 0,25 га.
Таким чином, у порушення вимог ст. 121 ЗК України, відповідач ОСОБА_1 двічі реалізував своє право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності одного призначення, що є недопустимим.
Встановивши цю обставину, місцевий суд дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для визнання державного акту серії ЯЕ №750465 від 18 грудня 2009 року недійсним, як такого, що виданий з порушенням приписів земельного законодавства щодо порядку безоплатної передачі у власність громадян земельних ділянок.
Як наслідок визнання недійсним спірного державного акту на земельну ділянку, судом першої інстанції законно скасовано відповідні записи про його державну реєстрацію.
У свою чергу, скасування державного акту на земельну ділянку, як того просив прокурор у своїх позовних вимогах, не відповідає належним способам захисту порушеного права, передбаченим у ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 3 ст. 152 ЗК України.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо передачі у власність Пирятинської міської ради земельної ділянки, місцевий суд обґрунтовано виходив з того, що питання передачі у власність територіальної громади земельної ділянки, яка знаходиться за межами с. Замостище в адміністративних межах Пирятинської міської ради, належить до компетенції відповідного органу державної влади та суд не вправі перебирати на себе ці повноваження.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело чи могло призвести до неправильного вирішення справи.
Твердження апелянта щодо недоведеності порушення або загрози порушень інтересів держави та відсутності у прокурора повноважень на звернення до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Пирятинської міської ради є безпідставним з наступних підстав.
Звертаючись до суду з позовом, прокурор зазначав, що дана заява ним подається, як захід прокурорського реагування на виявлені порушення інтересів держави в особі Пирятинської міської ради, як власника спірної земельної ділянки, що вибула з її користування всупереч встановленому законом порядку.
Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, у зв'язку із чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
За змістом ч. 2 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Таким чином, прокурор звернувся до суду в інтересах держави у межах наданих йому повноважень.
Безпідставними також є доводи апелянта щодо пропуску прокурором строків позовної давності, оскільки порушення вимог земельного законодавства щодо порядку безоплатної передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки виявлено прокуратурою району у 2012 році у ході перевірки з того питання, з якого подано позов, тобто строк позовної давності, у розумінні ст. ст. 257, 261 ЦК України, не пропущено.
У своїх доводах апелянт посилається на рішення адміністративного апеляційного суду, яким у задоволенні позову прокурора Пирятинського району до Пирятинської РДА про визнання протиправним і скасування розпорядження голови Пирятинської РДА №424 від 26 грудня 2008 року та №53 від 13 лютого 2009 року відмовлено.
Дані доводи апелянта не беруться колегією суддів до уваги, оскільки підставою для задоволення частково позову у даній справі є повторна реалізація ОСОБА_1 свого права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, без надання правої оцінки законності розпорядження державною адміністрацією спірною земельною ділянкою.
Решта доводів апеляційної скарги є несуттєвими та не спростовують вірних висновків.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 26 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий у справі: Чічіль В.А.
Судді: Мартєв С.Ю.
Хіль Л.М.
З оригіналом згідно:
суддя Чічіль В.А.