Справа № 369/5944/13-ц
Провадження № 4-с/369/67/13
іменем україни
12 вересня 2013 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді: Волчка А.Я.,
за участю секретаря: Равлюк Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за скаргою Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області на бездіяльність державного виконавця, заінтересовані особи: ОСОБА_1, Публічне акціонерне товариство «Земельний банк», Державна виконавча служба України, -
Національний банк України в особі Управління Національного банку України в Харківській області звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області зі скаргою на дії Державної виконавчої служби України.
Заявлені вимоги обґрунтовував тим, що 29.08.2011 року постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазур Г.І. прийнято до провадження виконавчий лист Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.02.2011 року по цивільній справі № 2-4433/2010, виданий 30.06.2011 року, на виконання рішення вказаного суду від 02.12.2010 року та ухвали від 08.02.2011 року у справі № 2-4433/2010 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
З моменту відкриття виконавчого провадження і станом на 13.06.2013 року по судовій справі № 2-4433/2010 року протягом двох років відділом примусового виконання рішень ДВС України в особі головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Мазур Г.І. не здійснювалось жодних заходів для примусового виконання судового рішення Києво-Святошинського районного, що свідчить про порушення державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження».
З матеріалів виконавчого провадження № 28803805 вбачається, що державним виконавцем направлені листи до Київської обласної філії ДП Центр Державного земельного кадастру № 281/5-10 про надання інформації (повторно) та вимогу до ОСОБА_1 за № 281/5-10 про добровільне виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.12.2010 року (з урахуванням ухвали від 08.02.2011 року) по справі № 2-4433/2010 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Проте, після закінчення строку для добровільного виконання рішення жодних дій для реалізації предмета іпотеки та задоволення вимог Національного банку України по даній справі з боку державного виконавця вищезазначеного органу ДВС України щодо початку примусового виконання рішення не здійснено.
Заявником неодноразово звертався з листами до ДВС України (лист від 27.10.2011 року за № 17-014/9132, лист від 16.03.2012 року за № 17-010/2375 та лист від 03.01.2012 року за № 17-010/25) щодо стану виконавчого провадження по даній справі, проте отримана в травні 2012 року відповідь на вказані звернення не містила переліку конкретних дій, що були здійснені виконавцем з моменту відкриття виконавчого провадження № 28803805 для реалізації майна та виконання вищезазначеного рішення суду.
Крім того, головним державним виконавцем Мазур І.Г. була винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 06.04.2012 року з порушенням строків, передбачених п.2 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження».
В Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень відсутність актуальні дані про здійснення дій по зверненню стягнення на майно боржника фізичної особи ОСОБА_1
19.07.2012 року та 21.01.2013 року Національний банк України в особі Управління Національного банку України звернувся до ДВС України зі скаргами на бездіяльність головного державного виконавця Мазура Г.І.
Станом на момент подачі до суду скарги на дії державного виконавця інформація про результати розгляду зазначених скарг у Національному банку України відсутня.
Заявник просив суд поновити строк, встановлений ст. 385 ЦПК України для подання скарги, враховуючи триваючий характер порушення ДВС України в особі службової особи відділу примусового виконання рішень, головного державного виконавця Мазур І.Г.; зобов'язати ДВС України в межах чинного законодавства України провести виконавчі дії щодо опису та арешту майна боржника, вказаного у виконавчому документів Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.02.2011 року по справі № 2-4433/2010, виданий 30.06.2011 року; зобов'язати ДВС призначити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для визначення ринкової вартості майна боржника, вказаного у виконавчому документі Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.02.2011 року по справі № 2-4433/2010, виданого 30.06.2011 року, відповідно та на виконання вимог ч. 1 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження»; зобов'язати ДВС України вчинити дії щодо реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 54 та ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч.1, 2 ст. 386 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.
В судове засідання представник Заявника не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
ОСОБА_1 та представник Державної виконавчої служби заперечували проти задоволення заявлених вимог.
Відповідно до ст.383,384 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду з скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їх права чи свободи. Скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця до начальника відповідного ВДВС.
Згідно ст. 385 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав і свобод.
19.07.2012 року та 21.01.2013 року Національний банк України в особі Управління Національного банку України звернувся до ДВС України зі скаргами на бездіяльність головного державного виконавця Мазура Г.І.
Станом на момент подачі до суду скарги на дії державного виконавця інформація про результати розгляду зазначених скарг у Національному банку України відсутня, а отже строки для звернення до суду зі скаргою Заявник не пропустив.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази по справі, приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, 29.08.2011 року постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазур Г.І. прийнято до провадження виконавчий лист Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.02.2011 року по цивільній справі № 2-4433/2010, виданий 30.06.2011 року, на виконання рішення вказаного суду від 02.12.2010 року та ухвали від 08.02.2011 року у справі № 2-4433/2010 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ст.387 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушенні права та свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.
Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 «Про розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» виходячи зі змісту ст. 248-24 ЦПК ( у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.
Такі ж рекомендації викладені в листі Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі», з якого вбачається, що встановивши при розгляді скарги її обґрунтованість, суди повинні визнавати оскаржувані рішення, дії або бездіяльність неправомірними та визначати, яким шляхом необхідно задовольнити вимоги заявника та усунути порушення або поновити його права і свободи. Тобто сам суд не повинен вчиняти виконавчі дії.
Суд приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області, оскільки згідно ч. 2 ст. 387 ЦПК України в разі обґрунтованості скарги суд спочатку має визнати відповідні рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця неправомірними і лише потім у зв'язку із цим зобов'язати його задовольнити вимогу заявника.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Таким чином, враховуючи принципи диспозитивності процесу, передбачений вищезазначеною статтею 11 ЦПК України, за відсутності вимог щодо визнання неправомірними дій державного виконавця, для запобігання, при розгляді скарги, порушення порядку, встановленого для його вирішення, не може бути задоволена і вимога про зобов'язання державного виконавця вчинити певні дії.
Тобто, законодавцем передбачена можливість зобов'язання судом державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення лише в разі визнання оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності неправомірними.
Між тим таких вимог заявником не заявлялося, що також позбавляє суд можливості вирішувати питання про покладення зобов'язань на посадових осіб Державної виконавчої служби України.
На підставі п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 «Про розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» та керуючись 3, 10, 60, 209, 210, 213, 383 - 387 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні скарги Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області на бездіяльність державного виконавця, заінтересовані особи: ОСОБА_1, Публічне акціонерне товариство «Земельний банк», Державна виконавча служба України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з її проголошення.
Суддя А. Я. Волчко