09 вересня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого: Висоцької В.С.,
суддів: Гончара В.П., Гримич М.К., Савченко В.О., Фаловської І.М.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня 2013 року у справі за позовом прокурора Рахівського району в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, державної інспекції сільського господарства у Закарпатській області, територіальної громади в особі Ясінянської селищної ради до ОСОБА_1, Рахівської районної державної адміністрації в Закарпатській області, міськрайонного управління Держкомзему в м. Рахів і Рахівському районі, про скасування розпорядження голови Рахівської районної державної адміністрації,
Прокурор Рахівського району в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, державної інспекції сільського господарства у Закарпатській області, територіальної громади в особі Ясінянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, Рахівської районної державної адміністрації в Закарпатській області, міськрайонного управління Держкомзему в м. Рахів і Рахівському районі, про скасування розпорядження голови Рахівської районної державної адміністрації і визнання недійсним державного акта на право власності на землю.
Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 06 листопада 2012 року, у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 29 січня 2013 року, рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 06 листопада 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Скасовано розпорядження голови Рахівської районної державної адміністрації №678 від 21 грудня 2011 року «Про затвердження проектів землеустрою, втрат сільськогосподарського виробництва та передачу у власність земельних ділянок за межами населеного пункту».
Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку від 27 січня 2012 року.
Зобов'язано міськрайонне управління Держкомзему у м. Рахів і Рахівському районі скасувати державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,02 га. виданий ОСОБА_1
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня 2013 року, касаційні скарги Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області, управління Держземагенства у Рахівському районі Закарпатської області та ОСОБА_1 відхилені. Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 29 січня 2013 року залишено без змін.
До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня 2013 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, зокрема ч. ч. 1,2 ст. 20 ЗК України та ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року.
Як приклад неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник наводить постанову Вищого господарського суду України від 25 січня 2011 року у справі за №16/112-ПД-10 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки; постанову Вищого господарського суду України від 15 квітня 2010 року у справі за №8/112-09 про визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки; постанову Вищого господарського суду України від 22 листопада 2011 року у справі за №18/102 про визнання недійсним та скасування рішення Ужгородської міської ради та договору оренди земельної ділянки; рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 грудня 2012 року у справі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, договору дарування та державної реєстрації державних актів на право власності на земельні ділянки, про визнання права власності на земельні ділянки та про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння; ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2012 року у справі про визнання незаконними і скасування розпоряджень, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, державних актів на право власності на землю та повернення землі; ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2012 року у справі про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, договорів купівлі-продажу земельних ділянок, визнання права власності, повернення землі.
Відповідно до статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Згідно п.6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 11 від 30 вересня 2011 року «Про судову практику застосування статей 353-360 ЦПК України» заява про перегляд судових рішень у цивільних справах із підстави, передбаченої п. 1 ч.1 статті 355 ЦПК, може бути подана за сукупності таких умов: судом (судами) касаційної інстанції при розгляді двох або більше справ неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права; справи стосуються спорів, які виникли з подібних правовідносин; має місце ухвалення різних за змістом судових рішень судом (судами) касаційної інстанції.
Неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права полягає, зокрема: у різному тлумаченні судами змісту і сутності правових норм, що призвело до різних висновків про наявність чи відсутність суб'єктивних прав та обов'язків учасників відповідних правовідносин; у різному застосуванні правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням юридичної сили цих правових норм, а також їх дії у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню; у різному визначенні предмета регулювання правових норм, зокрема застосуванні різних правових норм для регулювання одних і тих самих правовідносин або поширенні дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосуванні цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню; у різному застосуванні правил аналогії права чи закону у подібних правовідносинах.
Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Ухвалення різних за змістом судових рішень означає, що суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох або більше справ за подібних правовідносин при однаковому їх матеріально-правовому регулюванні дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків.
Судова колегія вважає, що зі змісту доданих до заяви постанов Вищого господарського суду України та ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, на які заявник посилається на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, не вбачається, що при розгляді вказаних справ встановлені судами фактичні обставини, які мають значення для вирішення спорів, є тотожними у порівнянні зі справою в якій постановлена ухвала про перегляд якої подано заяву, а, відповідно, правовідносини між сторонами, які брали участь у розгляді справ подібні, і мало місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом рішень.
Само по собі посилання заявника на неправильне застосування норм матеріального права при відсутності рішень суду (судів) касаційної інстанції в яких має місце неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах не може бути підставою для допуску справи до провадження Верховного Суду України.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що у допуску справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 354, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом прокурора Рахівського району в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, державної інспекції сільського господарства у Закарпатській області, територіальної громади в особі Ясінянської селищної ради до ОСОБА_1, Рахівської районної державної адміністрації в Закарпатській області, міськрайонного управління Держкомзему в м. Рахів і Рахівському районі, про скасування розпорядження голови Рахівської районної державної адміністрації і визнання недійсним державного акта на право власності на землю за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня 2013 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: В.С. Висоцька
Судді: В.П. Гончар
М.К. Гримич
В.О. Савченко
І.М. Фаловська