Ухвала
іменем україни
11 вересня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого: Ткачука О.С.,
суддів: Гримич М.К., Савченко В.О., Умнової О.В., Фаловської І.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс», дочірнього підприємства «Ресурс» товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» про захист прав споживачів, визнання договорів недійсними, стягнення грошової суми та відшкодування моральної шкоди, за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та відшкодування збитків, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 вересня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 20 грудня 2012 року,
У червні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» (далі - ТОВ «Компанія «Приват-Плюс»), дочірнього підприємства «Ресурс» товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» (далі - ДП «Ресурс» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс») про захист прав споживачів, визнання договорів недійсними, стягнення грошової суми та відшкодування моральної шкоди.
Зазначала, що між нею та ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» було укладено договір про надання послуг на придбання товару, зазначеного в додатку № 2 до договору, на умовах Програми діяльності «Приват-Плюс». Згідно додатку до договору № 1, також з ДП «Ресурс» було укладено договір про надання консультативних послуг, на виконання яких нею були сплачені передбачені договорами грошові суми.
Посилаючись на те, що при укладені вказаних угод були порушені її права як споживача, оскільки угоди містять несправедливі умови та укладені внаслідок здійснення відповідачами нечесної підприємницької діяльності, ОСОБА_1 просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Заперечуючи проти позову, ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» звернулося до суду із зустрічним позовом про стягнення заборгованості та відшкодування збитків.
Позовні вимоги мотивувало тим, що ОСОБА_1 належним чином не виконує взяті на себе за договором зобов'язання щодо сплати щомісячних платежів, унаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 1 869 грн., яку разом з асигнаційним платежем в сумі 750 грн. та судовими витратами товариство просило стягнути на свою користь.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 вересня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 20 грудня 2012 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» на користь позивачки 9 845 грн.; у задоволенні решти позовних вимог та зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
У касаційній скарзі ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» просить ухвалені у справі судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Однак, зазначеним вимогам ухвалені у справі судові рішення не відповідають.
Судом установлено, що 17 липня 2009 року між ОСОБА_1 (замовник) та ДП «Ресурс» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» (виконавець) було укладено договір № 02590, згідно якого виконавець надає за завданням замовника консультативні послуги щодо можливості придбання на його користь товарів широкого асортименту на умовах договору та додатків до нього № 1 та № 2, що укладаються замовником із ТОВ «Компанія «Приват-Плюс», договірна вартість послуг становить 750 грн.
Того ж дня між позивачкою (партнер) та ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» (адміністратор») було укладено договір про надання послуг спрямованих на купівлю товару. За умовами вказаного договору позивачем було сплачено на користь відповідача щомісячний чистий платіж (внесок) в розмірі 250 грн.
Згідно наданих квитанцій, на виконання умов даної угоди ОСОБА_1 сплатила ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» грошові кошти на загальну суму 9 345 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
За положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється.
Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.
Крім того, в постанові Верховного Суду України від 23 травня 2012 року, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах (справа №6-35цс12), яка є обов'язковою для всіх судів і суди зобов'язані привести свою практику у відповідність з цим рішенням (ст. 360-7 ЦПК України), зазначено, що сплата коштів не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, формування особою без залучення власних коштів групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи, є такою, що вводить споживача в оману.
Аналіз змісту договору, укладеного між ТОВ «Компанія «Приват-Плюс», як адміністратором з однієї сторони та позивачкою, як партнером з другої сторони, про надання послуг, спрямованих на придбання товару на умовах Програми діяльності «Приват-Плюс», свідчить про те, що відповідач з метою придбання і передачі позивачці товару , має сформувати товариство партнерів, організовувати і проводити асигнаційні акти для надання права на отримання товару, а позивачка має сплатити одноразовий та щомісячні платежі. Отримання товару можливо виключно за рахунок накопичення грошових коштів, отриманих від інших партнерів, а не рахунок продажу, споживання продукції, або інвестування товариства, що є однією із пірамідальних схем одержання прибутку заборонених законом.
Також надана споживачу інформація у рамках консультаційних послуг щодо умов придбання товару на умовах Програми діяльності «Приват-Плюс» має нечіткий та двозначний характер, що вплинуло на свідомий вибір позивачки та призвів до укладення нею договору на вкрай невигідних для себе умовах.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звертаючись до суду з даним позовом просила визнати укладені з відповідачами договори недійсними, посилаючись також на те, що вона при укладенні зазначених угод помилилася щодо обставин які мають істотне значення, а саме щодо природи правочину, прав та обов'язку його сторін.
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій на порушення вимог ст. ст. 212-215, 303, 315 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернули, установивши, що позивачка сплачувала кошти не за товар, а лише за можливість одержання права на його купівлю, дійшли передчасного висновку щодо відсутності правових підстав для визнання оскаржуваних правочинів недійсними.
Крім того, ні суд першої ні апеляційної інстанції усупереч вимог ст. ст. 10, 11, 119 ЦПК України не вжили заходів для з'ясування підстав заявленого ОСОБА_1 позову, унаслідок чого в достатньому обсязі не визначилися з характером спірних правовідносин й правовою нормою, що підлягає застосуванню.
Оскільки допущені судами попередніх інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 вересня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 20 грудня 2012 року скасувати.
Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий : О.С. Ткачук
Судді: М.К. Гримич
В.О.Савченко
О.В. Умнова
І.М. Фаловська