Центрально-Міський районний суд м.Макіївки
буд.111 м. м. Макіївка Донецька область Україна 86108
Справа № 270/3099/13-ц
Провадження № 2/270/1298/2013
29 серпня 2013 року м. Макіївка
Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області в складі:
головуючого судді Кузнецова Р.О.
при секретарі Зиряновій Т.О.
за участю
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції, про стягнення заборгованості по аліментам та неустойки за прострочення сплати аліментів, -
15 травня 2013 року ОСОБА_1 звернулась до Центрально-Міського районного суду м. Макіївки з позовом до ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції, про стягнення заборгованості за аліментами в розмірі 38693,98 грн., а також пені в сумі 11773,56 грн. за період з січня 2009 року по лютий 2013 року.
У позовній заяві зазначено, що за рішенням Центрально-Міського районного суду м. Макіївка №2-558/2000 від 17.03.2000 з відповідача стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, щомісячно в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше неоподаткованого мінімуму доходів громадян, починаючи з 17.03.2000 і до досягнення ними повноліття. Однак з 2009 року по лютий 2013 року ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей не сплачувались, через що виникла заборгованість в розмірі 38693,98 грн. Крім того, посилаючись на ст. 196 СК України, позивач просила стягнути з ОСОБА_2 пеню за несплату аліментів в розмірі 11773,56 грн.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав в частині існування заборгованості за аліментами, але зазначив, що не сплачував їх через скрутне матеріальне становище та відсутність роботи.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України) встановив наступне.
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 25 червня 1993 року у Палаці одруження міста Макіївки, який було розірвано 16.05.2000 (аркуш справи 7).
Як вбачається зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_2, виданого повторно 28.10.2011, у сторін під час шлюбу народився син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та згідно свідоцтва про народження Серія НОМЕР_3, виданого повторно 12.10.2012, у сторін під час шлюбу народилась донька - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають разом із матір'ю (аркуші справи 10-11)
За рішенням Центрально-Міського районного суду м. Макіївка №2-558/2000 від 17.03.2000 з ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, щомісячно в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше неоподаткованого мінімуму доходів громадян, починаючи з 17.03.2000 і до досягнення ними повноліття, проте в період з січня 2009 року по лютий 2013 року за аліментами утворилась заборгованість в сумі 38693,98 грн., що підтверджується довідкою Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції №8957/4 від 18.04.2013 (аркуші справи 8-9).
Відповідно до Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-X11) дитина, з огляду на його фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до так і після народження.
Обов'язок батьків з утримування дітей до досягнення ними повноліття закріплена в ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України. У випадку ухилення батьків від виконання цього обов'язку, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частині від доходу його матері, батька й (або) у твердій грошовій сумі (ст. 181 Сімейного кодексу України).
За положеннями ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили. У п. 22 указаної постанови Пленуму Верховного Суду України роз'яснено, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості. Таким чином, під час розгляду справи суд повинен установити обставини, з якими закон пов'язує звільнення від відповідальності платника аліментів за їх прострочення або зменшення розміру неустойки.
Під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є здоровою людиною, інвалідом не визнаний, інших неповнолітніх чи непрацездатних осіб на утримання не має, аліменти нікому не сплачує. При цьому, передбачених законом підстав для звільнення ОСОБА_2 від обов'язку утримання неповнолітніх дітей судом не встановлено. Домовленості між батьками щодо іншого способу утримання дітей не досягнуто.
Крім того допитана в ході розгляду справи свідок ОСОБА_5 показала, що відповідач в період, за який повинні були сплачуватись аліменти, працював на ПП «Варта», а також працював за сумісництвом в ПП ОА «Тинрис», що також підтверджується довідкою підприємства від 28.08.2013. Одночасно з цим свідок повідомила, що про необхідність сплачувати аліменти відповідач повідомив підприємство лише у лютому 2013 року, через що саме з цього періоду відраховувались аліменти з його заробітної плати.
Оцінивши надані по справі докази, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 не виконував у відношенні своїх неповнолітніх дітей передбачені сімейним законодавством батьківські обов'язки з їх утримання у вигляді сплати аліментів за рішенням Центрально-Міського районного суду м. Макіївка №2-558/2000 від 17.03.2000, через що виникла велика заборгованість, чим порушив право дітей на достатній рівень життя. При цьому відповідачем не було доведено обставин, за якими він був позбавлений з об'єктивних причин сплачувати аліменти на утримання своїх дітей, тому позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення пені суд визнає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Одночасно з цим суд звертає увагу на те, що згідно із ч. 1 ст. 187 цього Кодексу один із батьків може подати заяву за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати, пенсії, стипендії у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві.
За положеннями ст. 194 СК України аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання. Якщо за виконавчим листом, пред'явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв'язку з розшуком платника аліментів або у зв'язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час. Заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до ст. 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.
Вказана норма матеріального права визначає порядок стягнення аліментів за виконавчим листом за минулий час та заборгованості за аліментами, що утворилася при їх відрахуванні за заявою платника, поданою відповідно до ст. 187 СК України.
Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) і відповідно до ч. 7 цієї статті суд вирішує питання заборгованості лише у разі спору про її розмір.
Таким чином при відсутності такого спору заборгованість стягується державним виконавцем відповідно до положень Закону, а не на підставі рішення суду про стягнення заборгованості. Отже така заборгованість може бути стягнута за рішенням суду тільки у випадку, якщо аліменти відраховуються із заробітної плати на підставі заяви платника аліментів, а не за виконавчим листом.
При цьому аналогічну правову позицію підтримано практикою Верховного Суду України в аналогічних справах (постанова ВСУ від 08.06.2011).
З урахуванням викладеного у суду не має правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 в судовому порядку заборгованості по аліментах, що утворилась у зв'язку з невиконанням рішення суду про їх стягнення за відсутності спору про її розмір, через що позов в даній частині задоволенню не підлягає.
Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI та положень статті 88 ЦПК України, позивач звільнена від сплати судового збору при звернені з даним позовом до суду, який містить вимоги немайнового характеру, тому з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір з урахуванням розміру задоволених позовних вимог у сумі 52,76 гривень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 11, 60, 88, 212, 213, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 180-183, 184, 187, 194, 196, 197 Сімейного кодексу України, Законом України «Про виконавче провадження», постановою Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд,-
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2, неустойку за прострочення сплати аліментів за період з січня 2009 року по лютий 2013 року в розмірі 11773 (одинадцять тисяч сімсот сімдесят три) грн. 56 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2, судовий збір у розмірі 52 (п'ятдесят дві) грн. 76 коп.
Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду, а у разі відсутності особи, яка має право на апеляційне оскарження, протягом 10-ти днів з дня отримання копії рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.
Суддя: Р.О. Кузнецов