Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ
у складі:
головуючого Мороза М. А.,
суддів Крижановського В. Я. і Дембовського С. Г.,
за участю прокурора Голюги В. В.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 5 вересня 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, засудженого ОСОБА_5, потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7, представника цивільного відповідача ТОВ «Шкірзавод Златопіль» на вирок Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 13 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 9 квітня 2013 року.
Цим вироком
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, такого, що не має судимості,
засуджено за ч. 2 ст. 272 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Постановлено стягнути з ТОВ «Шкірзавод Златопіль» на користь потерпілих: ОСОБА_6, яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, по 120 000 гривень кожному та ОСОБА_7 - 100 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_5, будучи службовою особою, працюючи директором ТОВ «Шкірзавод Златопіль» ІНФОРМАЦІЯ_4 допустив порушення правил безпеки під час виконання газонебезпечних робіт із підвищеною небезпекою на виробництві, що спричинило загибель ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, а ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 9 квітня 2013 року вирок Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 13 лютого 2013 року щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.
У касаційних скаргах:
- прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_5 у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Посилається на те, що суд безпідставно не призначив додаткове покарання, яке є обов'язкове. Крім того, вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року;
- засуджений ОСОБА_5, потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7, касаційні скарги яких є аналогічними, просять вирок Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 13 лютого 2013 року змінити та призначити покарання, не пов'язане з позбавленням волі, оскільки вважають, що суд призначив надмірно суворе покарання;
- представник цивільного відповідача ТОВ «Шкірзавод Златопіль» просить вирок Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 13 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 9 квітня 2013 року скасувати, у задоволенні цивільних позовів відмовити, мотивуючи їх незаконністю.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про задоволення касаційної скарги прокурора та залишення без задоволення скарг засудженого, потерпілих та представника цивільного відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарги прокурора та представника цивільного відповідача не підлягають задоволенню, а скарги засудженого та потерпілих - частковому задоволенню.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наведеними у вироку доказами, і в касаційних скаргах не оспорюються.
Дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 272 КК України кваліфіковано правильно.
При вирішенні питання про розмір моральної шкоди на користь потерпілих, суд першої інстанції правильно виходив із засад розумності виваженості та справедливості. Також суд урахував конкретні обставини і наслідки вчиненого засудженим злочину та характер і обсяг страждань, що зазнали близькі родичі загиблих і дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь потерпілих зазначених у вироку сум, а колегія суддів погоджується з таким рішенням.
Разом із тим, призначаючи ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 272 КК України покарання у виді 4 років позбавлення волі, суд не в повній мірі врахував обставини справи, дані про особу засудженого та пом'якшуючі покарання обставини.
Як убачається з матеріалів справи, засуджений уперше притягувався до кримінальної відповідальності, за місцем проживання й роботи характеризувався виключно позитивно, вжив заходи для відшкодування завданих збитків, мав поганий стан здоров'я. Обтяжуючих покарання обставин судом не вcтановлено.
Крім того, засудженим було вчинено злочин з необережності і потерпілі, посилаючись у тому числі на відсутність умислу у ОСОБА_5, послідовно під час судового та апеляційного розгляду висловлювали прохання про призначення покарання, не пов'язаного з позбавленням волі. Таке ж прохання висловлено потерпілими і у касаційних скаргах.
Зазначені обставини та дані про особу ОСОБА_5, на думку колегії суддів, дають підстави для призначення йому більш м'якого основного покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 272 КК України у виді обмеження волі.
Окрім того, з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що наведені щодо ОСОБА_5 обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та дають підстави для застосування ст. 69 КК України і не призначення ОСОБА_5 додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
Таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення нових злочинів.
Ураховуючи викладене, судові рішення щодо ОСОБА_5 підлягають зміні в частині призначеного йому покарання.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394-396 КПК України 1960 року, п. п. 11, 15 розділу XI «Перехідних положень» КПК України, колегія суддів
касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та представника цивільного відповідача ТОВ «Шкірзавод Златопіль» залишити без задоволення.
Касаційні скарги засудженого ОСОБА_5, потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 13 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 9 квітня 2013 року щодо ОСОБА_5 змінити: пом'якшити призначене йому за ч. 2 ст. 272 КК України покарання на 2 роки і 6 місяців обмеження волі та із застосуванням ч. 2 ст. 69 КК України без додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
М. А. Мороз В. Я. Крижановський С. Г. Дембовський