05 вересня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Леванчука А.О., Макарчука М.А., Писаної Т.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 03 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 30 квітня 2013 року,
У жовтні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 3 грудня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 30 квітня 2013 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 10 345 грн матеріальної шкоди, 2000 грн моральної шкоди та 899,65 грн судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 10 345 грн матеріальної шкоди, 2000 грн моральної шкоди та 899,65 грн судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить вказані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути заподіяну шкоду у повному розмірі з ОСОБА_5
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_6 не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Судом встановлено, що 09 липня 2011 року по АДРЕСА_1 відбулася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої ОСОБА_5, керуючи автомобілем «Opel Кadet», р.н. НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_6, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, внаслідок чого здійснив наїзд на кіоск, який належить позивачу.
Постановою Франківського районного суду м. Львова від 30 вересня 2011 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених статтями 122-4, 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Відповідно до звіту про незалежну оцінку вартість ремонту павільйону (кіоску) по АДРЕСА_1 становить 20 690 грн.
Із постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 22 липня 2011 року вбачається, що ОСОБА_7 - дочка відповідача ОСОБА_6 залишила автомобіль «Opel Кadet» на ремонт ОСОБА_8, який співпрацював із ОСОБА_5 На час проведення ремонту автомобіля ОСОБА_6 не був знайомий із ОСОБА_5, не домовлявся про ремонтні роботи ні з ОСОБА_8, ні з ОСОБА_5 Всі ці розмови вела дочка ОСОБА_6 - ОСОБА_7 Договір про ремонтні роботи офіційно не укладався - це була усна домовленість у приватному порядку на ремонт автомобіля.
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода завдана неправомірними діями майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 3 ст. 1187 ЦК України особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.
Відповідно до ч. 4 ст. 1187 ЦК України якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов вірного висновку, що заподіяння шкоди позивачу відбулось у результаті прояву власником автомобіля - ОСОБА_6 недбалості та безконтрольності при передачі автомобіля через посередника (свою дочку) для нього зовсім незнайомим особам без будь-яких правових підстав та у результаті дій ОСОБА_5, який неправомірно заволодів автомобілем та з його вини завдана шкода майну позивача.
Наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.
Отже, оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому їх слід залишити без змін, а касаційну скаргу - відхилити.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 03 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 30 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
А.О. Леванчук М.А. Макарчук Т.О. Писана