ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/12547/13 09.09.13
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»
До Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»
Львівського національного медичного університету імені Д.Галицького
Про стягнення 10 039,18 грн.
Суддя Мельник В.І.
Представники:
від позивача не з"явився
від відповідача 1 не з"явився
від відповідача 2 не з"явився
Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Гарантія» (далі - позивач) подало на розгляд господарського суду міста Києва позов до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (далі - відповідач 1); Львівського національного медичного університету імені Д.Галицького ( далі - відповідач 2) про стягнення 10 039,18 грн.
Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що позивачем, як страховиком, відповідно до договору страхування наземного транспорту № 5-766/09.038 від 11.11.2009р. було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 10 039,18 грн., внаслідок чого, до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 228 Господарського кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, як до особи, яка відповідальна за відшкодування шкоди, оскільки саме з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.
Ухвалою суду від 03.07.2013р. порушено провадження у справі № 910/12547/13 та призначено розгляд на 29.07.2013 р.
19.07.2013р. позивач подав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи без участі представника.
24.07.2013р. відповідач 1 подав через канцелярію суду відзив на позов.
14.06.2013 представник позивача у судове засідання не з'явився.
Представник відповідача 1 у судове засідання не з'явився, про причини своєї відсутності суд не повідомив.
Представник відповідача 2 у судове засідання не з'явився, про причини своєї відсутності суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.
Суд відклав розгляд справи на 09.09.2013р., у зв'язку з відсутністю представників сторін.
09.09.2013р. представники сторін у судове засідання не з'явились, представники позивача та відповідача 2 вимог ухвали суду від 14.06.2013р. не виконали, про причини своєї відсутності суд не повідомили.
Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки позивачем надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.
Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
11.11.2009 р. між ВАТ «СТ «Гарантія» (далі - позивач) та Макогон Ю.І., як страхувальником, було укладено договір страхування № 5-766/09.038, згідно умов якого об'єктом страхування є транспортний засіб марки «Форд Ф'южн», державний номерний знак ВС 1782 ВТ.
20.09.2010 у м. Львові сталася ДТП за участю транспортного «Форд Ф'южн», державний номерний знак ВС 1782 ВТ, що належить Макогон Ю.І., під його керуванням, та транспортного засобу «ЗІЛ 4505», державний номерний знак 9811 ЛВС, що належить Львівському національному медичному університету ім. Данила Галицького під керуванням Балук С.М.
Згідно полісу № ВС/8678243 цивільно-адміністративна відповідальність водія автомобіля «ЗІЛ 4505», державний номерний знак 9811 ЛВС, була застрахована ПАТ «СК «Країна».
Відповідно до постанови Личаківського районного суду м.Львова № 3-2293/10 від 18.10.2010р., встановлено вину гр. Балука С.М. у здійсненні правопорушення, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до звіту № 70 від 14.10.2010р. та додатку до нього, розмір матеріальної шкоди завданої власнику автомобіля «Форд Ф'южн», державний номерний знак ВС 1782 ВТ, внаслідок ДТП склав 9301,88 грн., що було сплачено згідно платіжного доручення № 1715 від 03.11.2010р., копія якого наявна в матеріалах справи.
Ліміт цивільно-правової відповідальності за полісом № ВС/8678243 встановлено у розмірі 25 500,00 грн., а франшизу визначено у розмірі 510,00 грн.
Позивач у своєму позові просив суд стягнути з відповідача 10 039,18 грн. боргу, а саме: 8012,24 грн. - страхового відшкодування, 597,63 грн. - пені, 140,27 грн. - 3% річних, 510,00 грн. - франщизи, 779,04 грн. - матеріальної шкоди та судові витрати.
Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
В статті 1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб".
Згідно із п.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.
Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Абзацом 16 ст.9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Згідно із статтею 27 Закону України „Про страхування" страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
У судовому засіданні 09.09.2013р. судом встановлено, що відповідачем 1 погашено борг у розмірі 8012,24 грн. страхового відшкодування, про що свідчить платіжне доручення № 1588 від 08.07.2013р.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 140,27 грн. - 3% річних та 597,63 грн. - пені, проте суд вирішив відмовити позивачу у задоволенні даної вимоги, оскільки зазначені штрафні санкції заявляється, у разі прострочення грошового зобов"язання, а між сторонами грошових зобов"язань не існує.
Також позивач просив суд стягнути з відповідач 2 матеріальну шкоду у розмірі 779,04 грн., проте позивач не надав пояснень щодо вказаної суми та не надав доказів, в підтвердження виникнення матеріальної шкоди у позивача на суму 779,04 грн.
Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про те, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191, Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог частково, з урахуванням часткової сплати відповідачем 1.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (код ЄДРПОУ 02010793, адреса: 79010, м. Львів, вул. Пекарська 69) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» (код ЄДРПОУ 14229456, адреса: 01601 м. Київ, вул. Печерський узвіз 3) 510 (п'ятсот десять) грн. - страхового відшкодування в порядку регресу, 1462 (одну тисячу чотириста шістдесят дві) грн. 43 коп. - судового збору.
3. В частині стягнення 8012,24 грн. страхового відшкодування з ПАТ «СК «Країна» - провадження припинити.
4. В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
5. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.
6. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
(Повний текст рішення складено: 13.09.2013р.)
Суддя Мельник В.І.