Іменем України
12.09.2013Справа №5002-34/ 3231-2012
за позовом фізичної особи-підприємця Фатєєва Асана Серверовича
до відповідача фізичної особи-підприємця Ситникова Миколи Миколайовича
про стягнення 140 928 грн.
зі заявою фізичної особи-підприємця Ситникова Миколи Миколайовича про перегляд рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим за нововиявленими обставинами
Суддя Пєтухова Н.С.
від позивача - Халецький О.В, довіреність № б/н від 04.10.2012, представник;
від відповідача (заявник)- Попов Є.В, довіреність № б/н від 20.05.2013, представник
Суть спору: фізична особа-підприємець Фатєєв Асан Серверович (далі - ФОП Фатєєв А.С,) звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом та просить стягнути з відповідача - фізичної особи-підприємця Ситникова Миколи Миколайовича 140928,00 грн. на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що в рахунок оплати за договором №8 від 21.02.2012 відповідачу сплачено 174 336грн. у квітні-червні 2012, а вартість послуг, наданих відповідачем за цим договором, складає 33 408грн. При цьому, 04.07.2012 відповідачу направлено повідомлення про розірвання договору, у зв'язку з чим договір є припиненим і відповідач має повернути 140 928грн., про що 20.08.2012 відповідачу направлена вимога, яка ним не виконана
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.11.2012 у справі № 5002-34/3231-2012 (суддя А.Р. Ейвазова) позов був задоволений частково та було стягнуте з фізичної особи-підприємця Ситникова Миколи Миколайовича на користь фізичної особи-підприємця Фатєєва Асана Серверовича 139 648грн. основної заборгованості та 2 792,96грн. в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором. В частині стягнення 1280грн основної заборгованості у позові було відмовлене.
Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.11.2012 у справі № 5002-34/3231-2012 було залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного
господарського суду від 09.01.2013 та постановою Вищого господарського суду
України від 01.04.2013.
Фізична особа-підприємець Ситников Микола Миколайович звернувся до Господарського суду АР Крим із заявою від 14.08.2013 про перегляд рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.11.2012 у справі № 5002-34/3231-2012 за нововиявленими обставинами та просить скасувати рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.11.2012 у справі № 5002-34/3231-2012.
14.08.2013 заява фізичної особи-підприємця Ситникова Миколи Миколайовича про перегляд рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.11.2012 у справі № 5002-34/3231-2012 була розподілена автоматизованою системою документообігу на суддю господарського суду Автономної Республіки Крим Пєтухову Н.С. та розгляд заяви був призначений на 03.09.2013 на 10 годин 30 хвилин
Позивні вимоги позивач обгрунтовуває тим, що з тексту постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.01.2013 випливає, що у ФОП Ситникова М. М. існує право на звернення у передбаченому законом порядку із заявою про перегляд рішення господарського суду АР Крим від 23 листопада 2012 року у справі № 5002-34/3231-2012 за нововиявленими обставинами, оскільки питання про наявність вини замовника у неможливості виконання договору про надання послуг є суттєвим для правильного вирішення спору, і даний факт не міг бути відомий позивачеві, тому що встановлення наявності чи відсутності вини віднесено до виключної компетенції суду. Таким чином, при винесенні рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.11.2012 у справі № 5002-34/3231-2012, суд покладався на певні обставини (щодо відсутності обов'язку позивача забезпечувати належний рівень відвідуваності обумовлених номерів готелю та відсутності його вини у невиконанні договору), про неспроможність та помилковість яких заявник дізнався зі змісту постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.07.2013 року у справі № 901/1301/13. А тому, вказані у заяві обставини є суттєвими для правильного вирішення спору, спростовують доводи позивача, існували під час розгляду справи по суті, але відповідачу та суду відомі не були.
Відповідач проти заяви заперечує по мотивам, викладеним у запереченні на заяву від 30.08.2013, а саме пояснив, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові фак ти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші фа кти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є од ночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час роз гляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заяв никові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Приведені відповідачем обставини не підпадають під ознаки нововияв лених. Оскільки по перше, на цих фактах не ґрунтувались вимоги та запере чення сторін по цієї справі. Позивач вимагав стягнути грошові кошти з відповідача, яки знаходять ся у нього безпідставно. Відповідач в свою чергу вимагав відмовити в позові оскільки за умовами договору він мав право на отримання цих коштів. Та во ни є платнею за готельні номери, яки як би то забронював на весь час дії до говору відповідач. По друге, вони існували на час розгляду справи, і про це було відомо відповідачу, але він не приводив ці обставини в заперечення позовним вимо гам. Таким чином висновки Севастопольського апеляційного господарського суду не э нововиявленими обставинами, згідно до вимог статті 112 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 03.09.2013 була оголошена перерва до 12.09.2013 до 11 годин 00 хвилин.
12.09.2013 судове засідання відбулось у присутності представників сторін.
У судовому засіданні заявник заявив клопотання про залучення документів до матеріалів справи, у тому числі додаткові пояснення до заяви.
Суд залучає документи до справи.
У судовому засіданні заявник підтримав заяву про перегляд рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.11.2012 у справі № 5002-34/3231-2012 за нововиявленими обставинами у повному обсязі.
Відповідач проти заяви заперечує.
Розглянувши матеріали справи, а також додатково надані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
Фізична особа-підприємець Фатєєв Асан Серверович звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом та просив стягнути з відповідача - фізичної особи-підприємця Ситникова Миколи Миколайовича 140 928,00 грн. на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що в рахунок оплати за договором №8 від 21.02.2012 року відповідачу сплачено 174 336 грн. у квітні-червні 2012, а вартість послуг, наданих відповідачем за цим договором, складає 33 408 грн. При цьому, 04.07.2012 відповідачу направлено повідомлення про розірвання договору, у зв'язку з чим договір є припиненим і відповідач має повернути 140928 грн., про що 20.08.2012 року відповідачу направлена вимога, яка ним не виконана
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.11.2012 у справі № 5002-34/3231-2012 (суддя А.Р. Ейвазова) позов був задоволений частково та було стягнуте з фізичної особи-підприємця Ситникова Миколи Миколайовича на користь фізичної особи-підприємця Фатєєва Асана Серверовича 139648 грн. основної заборгованості та 2792,96 грн. в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором. В частині стягнення 1280 грн. основної заборгованості у позові було відмовлено.
Зазначене рішення було залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.01.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 01.04.2013 року.
Звертаючись до суду із завою про скасування рішення за нововиявленими обставинами, відповідач посилається на те, що в результаті розгляду Севастопольським апеляційним господарським судом справи № 901/1301/13, прийнято постанову, якою встановлені суттєві обставини, які спростовують висновки, покладені в основу рішення, що переглядається, та які існували на момент первісного розгляду даного спору, але не були відомі сторонам та суду.
Суд вважає, що заява ФОП Ситникова М. М. про перегляд рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.11.2012 року по справі № 5002-34/3231-2012 за нововиявленими обставинами підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Однією з підстав для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами, зокрема, є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
Відповідно до пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 17 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Приймаючи рішення від 23.11.2012 року у справі № 5002-34/3231-2012, господарський суд АР Крим виходив з того, що між сторонами укладений договір № 8 від 21.02.2012 року про надання послуг проживання в приватному готелі «Едем».
Предметом договору було надання ФОП Сітніковим М.М. платних послуг (проживання) клієнтам - третім особам позивача - ФОП Фатєєва А.С. за квотою місць, загальний період якої, в силу п.1.1 договору, встановлено з 10.06.2012 року по 07.09.2012 року.
Згідно з пунктами 6.5, 6.6 Договору строк його дії встановлений до 10.11.2012 року, однак кожна зі сторін має право достроково розірвати договір, направивши у письмовій формі повідомлення про дострокове розірвання договору іншій стороні не менш ніж за 30 днів до дати розірвання договору.
Листом від 04.07.2012 року ФОП Фатєєв А. С. реалізував своє право на дострокове розірвання договору. У зв'язку з чим, судом було встановлено, що договір №8 від 21 лютого 2012 року припинив свою дію після спливу 30 днів з моменту направлення відповідного повідомлення, тобто 03.08.2012 - останній день строку його дії.
Перед тим, як надіслати лист про розірвання договору, замовником направлено до виконавця - ФОП Ситникова М. М. заявку із замовленням номерів для відпочиваючих та здійснено попередню оплату послуг виконавця у замовленому обсязі - на суму 174 336 грн.
При цьому, судом було встановлено, що з оплачених позивачем послуг, відповідачем до дати розірвання договору надано послуг відпочиваючим лише на суму 34 688,00 грн., а відтак, існують підстави для стягнення з відповідача залишку у розмірі 139 648 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України, як майна, правова підстава набуття якого відпала.
Таким чином, встановивши, що спірний договір є договором про надання послуг, суд, керуючись виключно частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, обмежився висновком про підстави для оплати позивачем тільки обсягу наданих відповідачем послуг, а тому, не досліджував причин невиконання договору та обмежився лише визначенням обсягу фактично наданих виконавцем послуг. Відповідно, доводи та заперечення сторін будувались виключно на тлумаченні умов договору стосовно наявності чи відсутності обов'язку замовника оплатити послуги у визначених додатками до договору розмірах, незалежно від фактичного наповнення готельних номерів відпочиваючими, яких направляв замовник, до моменту припинення дії договору - 03.08.2012 року.
Між тим, частина 2 статті 903 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
ФОП Ситников М. М., керуючись зазначеною нормою та тим, що у мотивувальній частині рішення господарського суду АР Крим від 23.11.2012 року у справі № 5002-34/3231-2012 відсутні висновки щодо його вини у неможливості виконання договору, звернувся до господарського суду АР Крим із самостійним позовом про стягнення з замовника - ФОП Фатєєва А. С. розумної плати, що на його думку співрозмірна вартості передплачених послуг.
Рішенням господарського суду АР Крим від 29.05.2013 року по справі № 901/1201/13, яке залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.07.2013 року, у задоволенні позову було відмовлено у повному обсязі.
При цьому, господарський суд апеляційної інстанції визнавши неправильними підстави відмови у позові господарським судом першої інстанції, надав власну правову кваліфікацію спірним правовідносинам і обставинам справи, та зазначеною постановою встановив наступне.
Відповідно до п. 2.1.1. договору № 8, ФОП Ситников М. М. зобов'язався надавати оплачені послуги у повному обсязі та у встановлені строки, у кількості та якості, встановлених договором: проживання у відповідності до категорії номеру.
При цьому, ФОП Фатєєв А. С. на виконання п. 4.7. Договору оплатив послуги за договором на суму 174 336,00 грн. - тобто, замовив та передплатив надання послуг з розміщення відпочиваючих у певній кількості номерів на певний строк, у зв'язку з чим у ФОП Ситникова М. М. виник обов'язок надати такі послуги належним чином і у відповідності з умовами договору.
Таким чином, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що належне виконання договору у замовленому (передплаченому) обсязі залежить не лише від спроможності виконавця - ФОП Ситникова М. М. надати відповідну кількість номерів на певний строк за належною якістю, а ще й від забезпечення замовником - ФОП Фатєєвим А. С. відпочиваючих у замовленій ним кількості та на обумовлений строк.
Однак, ФОП Фатєєв А. С. до припинення дії договору 03.08.2012 року забезпечив відвідування відпочиваючими готелю «Едем» лише на 34 688,00 грн., інша частина передплачених послуг не спожита через те, що замовник - ФОП Фатєєв А. С. не направляв третіх осіб на відпочинок до готелю виконавця - ФОП Ситникова М. М.
Аналізуючи зміст повідомлення відповідача про розірвання договору господарський суд апеляційної інстанції встановив, що від послуг відповідача у попередньо замовленому обсязі ФОП Фатєєв А. С. не відмовлявся.
Зазначене, з урахуванням положень статей 525 та 526 Цивільного кодексу України свідчить про наявність обов'язку належного виконання сторонами договору взаємних зобов'язань до дати припинення дії договору.
Таким чином, з урахуванням приписів ст. 614 ЦК України, судова колегія прийшла до висновку, що неможливість виконання договору сторін виникла не лише у відсутність вини ФОП Сітнікова М. М., а виключно з вини (бездіяльності) замовника - ФОП Фатєєва С. А., оскільки ним не здійснено жодних заходів щодо врегулювання питання споживання послуг у передплаченому обсязі.
Відтак, виходячи з приписів частини 2 статті 903 Цивільного кодексу України, ФОП Фатєєв А. С., як замовник з вини якого виникла неможливість виконання договору про надання послуг, зобов'язаний виплатити виконавцю - ФОП Ситникову М. М. плату в повному обсязі, а саме - вартість ненаданих ФОП Ситниковим М. М. з вини замовника послуг у розмірі 139 648,00 грн., а не розумну плату, на яку мав би право позивач у випадку відсутності і власної вини, і вини відповідача.
Вищезазначена постанова є чинною, а викладені у ній вищезазначені буквальні висновки судової колегії суду апеляційної інстанції, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, не повинні доводитись знову під час розгляду заяви ФОП Ситникова М. М. про перегляд рішення господарського суду АР Крим від 23.11.2012 року у справі № 5002-34/3231-2012 за нововиявленими обставинами.
Одночасно, суд не приймає до уваги доводи ФОП Фатєєва А. С. про невідповідність обставин, на які посилається заявник, ознакам нововиявлених, встановленим статтею 112 Господарського процесуального кодексу України, з наступних мотивів.
Обставини, які приводить у якості нововиявлених заявник, безумовно існували під час прийняття рішення, яке переглядається в порядку статті 112 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спірна сума коштів набула статус повної плати за договором про надання послуг, який було неможливо виконати з вини замовника, з моменту припинення дії цього договору - 03.08.2012 року, оскільки саме з цієї дати виявилось, що договір вже не буде виконано.
Факт наявності вини замовника - ФОП Фатєєва А. С. та його обов'язку повністю оплатити вартість послуг, неможливість виконання яких пов'язано з його виною, не могли бути відомі заявнику та суду через те, що ці факти встановлені колегією суддів Севастопольського апеляційного господарського суду при прийнятті постанови від 15.07.2013 року, тобто значно пізніше, ніж дана справа первісно розглядалась господарськими судами.
Більш того, зі змісту постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 липня 2013 року по справі № 901/1301/13 випливає, що ФОП Сітніков М. М. наділений правом на звернення у передбаченому законом порядку із заявою про перегляд рішення господарського суду АР Крим від 23 листопада 2012 року у справі № 5002-34/3231-2012 за нововиявленими обставинами, оскільки факт наявності вини замовника у неможливості виконання договору про надання послуг не міг бути відомий позивачеві, тому що встановлення наявності чи відсутності вини віднесено до виключної компетенції суду.
А головне, наведені ФОП Ситниковим М. М. обставини мають істотне значення для розгляду справи.
Так, як зазначалось судом раніше, позовні вимоги й судове рішення, яке переглядається, мотивовані тим, що відпала підстава набуття ФОП Ситниковим М. М. грошових коштів, отриманих ним у якості передплати за надання послуг за договором № 8 від 21.02.2012 року, у частині, на яку послуг за договором не надано, що за приписами статті 1212 Цивільного кодексу України є підставою для стягнення зазначених коштів.
Дійсно, відповідно до положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Однак, з урахуванням положень частини 2 статті 903 Цивільного кодексу України, та встановленої постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 липня 2013 року по справі № 901/1301/13 винності ФОП Фатєєва А. С. у неможливості виконання договору про надання послуг, суд приходить до висновку, що сума грошей у розмірі 139 648 грн., яку вимагає стягнути позивач, має статус не безпідставно набутої відповідачем, а повної плати виконавцеві - відповідачу за договором про надання послуг, виконання якого стало неможливим з вини замовника - позивача.
Тобто, правові підстави для стягнення відповідної суми з ФОП Ситникова М. М. за нормами статті 1212 ЦК України, а отже і для задоволення позовних вимог, відсутні.
Крім того, суд відхиляє доводи ФОП Фатеєєва А. С. щодо невідповідності висновків вищевказаної постанови Севастопольського апеляційного господарського суду нормам Господарського процесуального кодексу України, оскільки доказів скасування чи оскарження цієї постанови сторонами не надано, а місцевий господарський суд позбавлений компетенції давати правову оцінку чинним судовим рішенням господарських судів по іншим справам поза межами процесуальних процедур, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Враховуючи викладене, судом вбачається, що обставини, на які посилається заявник, відповідають усім ознакам нововиявлених та спростовують висновки, які покладено в основу судового рішення, прийнятому при попередньому розгляді справи.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів заявника та наявність підстав для задоволення заяви про перегляд рішення господарського суду АР Крим від 23.11.2012 року по справі № 5002-34/3231-2012 за нововиявленими обставинами, з огляду на що зазначене рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У судовому засіданні 12.09.2013 були оголошені тільки вступна та резолютивна частини рішення.
Повний текст рішення оформлений відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України і підписаний 13.09.2013.
Керуючись статтями 32, 33, 34, 49, 77, 82-84, 112-114 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Заяву про перегляд судового рішення господарського суду АР Крим від 23.11.2012 року по справі № 5002-34/3231-2012 за нововиявленими обставинами задовольнити.
2.Рішення господарського суду АР Крим від 23.11.2012 року у справі № 5002-34/3231-2012 скасувати.
3.Прийняти нове рішення.
4. У позові Фізичної особи-підприємця Фатєєву Асану Серверовичу відмовити.
Суддя Н.С. Пєтухова