Ухвала
іменем україни
11 вересня 2013 р.м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Євграфової Є.П.,
суддів: Горелкіної Н.А., Журавель В.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - орган опіки та піклування Іршавської районної державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення,
ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення.
Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 12 листопада 2012 року в задоволенні позову про звернення стягнення відмовлено.
Дадатковим рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області районного суду від 04 лютого 2013 року в задоволенні позову про виселення відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 17 травня 2013 року рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 12 листопада 2012 року скасовано та позов задоволено частково.
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 24 лютого 2005 року № МКIWGK00000002 в розмірі 14 671,85 доларів США звернено стягнення на переданий в іпотеку належний ОСОБА_1 жилий будинок з надвірними спорудами загальною площею 105,9 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1.
Надано ПАТ КБ «ПриватБанк» право укласти договір купівлі-продажу будинку від імені ОСОБА_1 з будь-якою особою - покупцем.
Надано ПАТ КБ «ПриватБанк» повноваження, необхідні для здійснення продажу будинку, в тому числі, право отримати витяги з Державного реєстру прав власності та дублікати правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях, незалежно від їх форм власності.
Початкову ціну предмета іпотеки встановлено на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом його реалізації.
Дадаткове рішення Іршавського районного суду Закарпатської області районного суду від 4 лютого 2013року залишено без змін.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, виходив із того, що в справі відсутні докази виконання банком вимог ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» щодо вручення ОСОБА_1 письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 12 листопада 2012 року та задовольняючи позов про звернення стягнення частково, посилався на таке.
Правовідносини, що складися між сторонами, регулюються нормами ЦК України та Закону України «Про іпотеку».
Установлено, що 24 лютого 2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № МКIWGK00000002, згідно з умовами якого позичальник отримав від банку кредит в сумі 15 402 доларів США, який зобов'язався повернути до 23 лютого 2010 року та сплатити банку відсотки за користування кредитом в розмірі 12 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.
У забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 02 березня 2005 року укладено договір іпотеки, відповідно до якого останній передав у іпотеку належний йому на праві власності жилий будинок з надвірними спорудами, що розташований в АДРЕСА_1, з обумовленою вартістю - 93 600 грн.
Грошові зобов'язання між сторонами виникли в іноземній валюті, що узгоджується з нормами Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Закону України «Про банки і банківську діяльність», ЦК України.
Установлено, що позичальник умов кредитного договору належним чином не виконував і станом на 01 березня 2012 року має перед банком заборгованість в сумі 14 671,85 доларів США.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права; наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 17 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Є.П. Євграфова
судді: Н.А. Горелкіна
В.І. Журавель