Ухвала
іменем україни
11 вересня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого: Ткачука О.С.,
суддів: Гримич М.К., Савченко В.О., Умнової О.В., Фаловської І.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Правовий центр «Понтифік» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Ніка+7», про витребування майна з чужого незаконного володіння, за касаційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Херсонської області від 13 лютого 2013 року,
У вересні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Правовий центр «Понтифік» (далі - ТОВ «ПЦ «Понтифік») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, посилаючись на незаконне вибуття з його володіння нерухомого майна цілісного майнового комплексу, а саме приміщення консервного цеху, яке знаходиться по АДРЕСА_1 та приміщення маслоцеху по АДРЕСА_2.
Рішенням Голопристанського районного суду м. Херсона від 17 грудня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 13 лютого 2013 року зазначене рішення районного суду скасовано й позов задоволено. Витребувано з чужого незаконного володіння від ОСОБА_1 на користь позивача нерухоме майно - будівлю консервного цеху площею 186, 2 кв. м, розташовану по АДРЕСА_1, шляхом її звільнення та передачі ТОВ «ПЦ «Понтифік».
Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 нерухоме майно - будівлю маслоцеху, що розташована по АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 0, 333 га шляхом її звільнення і передачі позивачу.
Вирішено питання про судові витрати.
У касаційних скаргах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ПЦ «Понтифік», апеляційний суд виходив з того, що спірне майно вибуло від власника поза його волею, а відтак наявні підстави для його витребування.
Проте повністю з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитися не можна.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та вирішувати питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Рішення апеляційного суду таким вимогам закону не відповідає.
Судом установлено, що 03 квітня 2006 року господарським судом Херсонської області вимоги ТОВ «ПЦ «Понтифік» до ТОВ «Ніка+7» задоволено, зобов'язано відповідача повернути позивачеві цілісний майновий комплекс.
ТОВ «ПЦ «Понтифік» 15 та 17 травня 2006 року отримало свідоцтва про право власності не нерухоме майно - будівлі та споруди маслоцеху та консервного цеху, що розташовані по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1.
16 червня 2008 року право власності на спірне нерухоме майно було зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі рішення Голопристанського районного суду м. Херсона від 22 квітня 2008 року.
За договором купівлі-продажу від 06 жовтня 2010 року, укладеного у відповідності до вимог закону, ОСОБА_1 продав приміщення маслоцеху ОСОБА_2
Відповідно до ст. 388 ЦК України власник має право витребувати у добросовісного набувача майно у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Судом першої інстанції достовірно встановлено й підтверджується матеріалами справи, що позивачу ще з 2008 року було відомо про своє порушене право.
Проте з даним позовом ТОВ «ПЦ «Понтифік» звернулося лише у вересні 2012 року, належних і допустимих доказів про поважність причин пропуску строку для звернення до суду позивачем не надано.
У відповідності до ч. 3 ст. 267 ЦК України відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ухвалення судового рішення заявили клопотання про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду за захистом свого порушеного права, без поважних причин.
Висновок апеляційного суду щодо дотримання позивачем вказаного строку при звернені до суду з вищезазначеними позовними вимогами, оскільки товариству не було відомо про порушення його права, є безпідставним та необґрунтованим, й не підтверджений належними доказами.
Суд апеляційної інстанції, не зважаючи на вищевказані обставини, прийшов до помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог ТОВ «ПЦ «Понтифік».
Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.
Таким чином апеляційним судом скасоване законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням у силі помилково скасованого рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.
Керуючись ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Херсонської області від 13 лютого 2013 року скасувати.
Рішення Голопристанського районного суду м. Херсона від 17 грудня 2012 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий : О.С. Ткачук
Судді: М.К. Гримич
В.О.Савченко
О.В. Умнова
І.М. Фаловська