09 вересня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Висоцької В.С.,
суддів: Гончара В.П., Гримич М.К.,
Савченко В.О., Фаловської І.М.,
розглянувши заяву ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_4, про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ від 29 травня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» до ОСОБА_3 та товариства з обмеженою відповідальністю «СІРІУС ПЛЮС» про стягнення заборгованості,
У травні 2009 року публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» (далі - ПАТ «Український професійний банк») звернулось до суду з даним позовом, зазначивши в його обґрунтування, що 01 червня 2007 року між ВАТ «Український професійний банк», правонаступником якого є ПАТ «Український професійний банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «СІРІУС ПЛЮС» (далі - ТОВ «СІРІУС ПЛЮС») укладено договір про відкриття кредитної лінії № 389 (із змінами, внесеними додатковими договорами від 31 січня 2008 року, 27 лютого 2008 року, 29 травня 2008 року, 27 червня 2008 року та 18 листопада 2008 року), відповідно до умов якого ТОВ «СІРІУС ПЛЮС» отримало кредит у розмірі 1 200 000 гривень строком до 28 травня 2009 року зі сплатою 26 % річних за користування кредитними коштами.
У забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «СІРІУС ПЛЮС» за кредитним договором, 01 червня 2007 року між ВАТ «Український професійний банк» та ОСОБА_3 укладений договір поруки № 389-1 (із змінами, внесеними додатковими договорами від 31 січня 2008 року, 27 лютого 2008 року, 29 травня 2008 року, 27 червня 2008 року та 18 листопада 2008 року), відповідно до умов якого поручитель взяла на себе зобов'язання в повному обсязі відповідати перед банком за договором про відкриття кредитної лінії як солідарний боржник.
Крім того, 01 червня 2007 року між ВАТ «Український професійний банк» та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «СІРІУС ПЛЮС» за вказаним кредитним договором.
Посилаючись на те, що позичальник належним чином не виконував зобов'язань за кредитним договором, позивач просив стягнути солідарно з ТОВ «СІРІУС ПЛЮС» та ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 1 614 910 гривень 43 копійки, з якої: 1 189 500 гривень - заборгованість по строковому кредиту, 28 808 гривень 71 копійка - заборгованість по простроченій частині кредиту, 322 837 гривень 40 копійок - заборгованість по строкових процентах, 73 764 гривні 32 копійки - заборгованість по пені.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12 жовтня 2012 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 26 грудня 2012 року, позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ТОВ «СІРІУС ПЛЮС» на користь ПАТ «Український професійний банк» заборгованість по договору про відкриття кредитної лінії № 389 від 01 червня 2007 року в сумі 1 614 910 гривень 43 копійки.
Вирішено питання про стягнення судових витрат.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_4, відхилено, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 жовтня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 26 грудня 2012 року залишено без змін.
До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_4, подана в інтересах ОСОБА_3, про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ від 29 травня 2013 року, з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: положень ч. 4 ст. 559 ЦК України.
Як приклад неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник посилається на ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ від 05 вересня 2011 року у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Відповідно до п.6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 «Про судову практику застосування статей 353 - 360 Цивільного процесуального кодексу України», заява про перегляд судових рішень у цивільних справах із підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, може бути подана за сукупності таких умов: судом (судами) касаційної інстанції при розгляді двох або більше справ неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права; справи стосуються спорів, які виникли з подібних правовідносин; має місце ухвалення різних за змістом судових рішень судом (судами) касаційної інстанції.
Неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права полягає, зокрема: у різному тлумаченні судами змісту і сутності правових норм, що призвело до різних висновків про наявність чи відсутність суб'єктивних прав та обов'язків учасників відповідних правовідносин; у різному застосуванні правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням юридичної сили цих правових норм, а також їх дії у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню; у різному визначенні предмета регулювання правових норм, зокрема застосуванні різних правових норм для регулювання одних і тих самих правовідносин або поширенні дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосуванні цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню; у різному застосуванні правил аналогії права чи закону у подібних правовідносинах.
Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Ухвалення різних за змістом судових рішень означає, що суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох або більше справ за подібних правовідносин при однаковому їх матеріально-правовому регулюванні дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків.
Розглянувши заяву ОСОБА_4, яка подана в інтересах ОСОБА_3, колегія суддів не знаходить підстав для допуску вказаної цивільної справи до провадження Верховного Суду України, оскільки з наданої копії ухвали, вбачається, що наведені заявником підстави стосуються інших фактичних обставин справи, а тому підстави для допуску вказаної вище справи до Верховного Суду України в порядку, встановленому главою 3 розділу 5 ЦПК України відсутні.
Керуючись ст. ст. 354, 355, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
У допуску справи за позовом публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» до ОСОБА_3 та товариства з обмеженою відповідальністю «СІРІУС ПЛЮС» про стягнення заборгованості, за заявою ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_4, про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ від 29 травня 2013 року до провадження Верховного Суду України відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.С. Висоцька
Судді: В.П. Гончар
М.К. Гримич
В.О. Савченко
І.М. Фаловська