4 вересня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дьоміної О.О.,
суддів: Горелкіної Н.А., Кафідової О.В.,Касьяна О.П., Коротуна В.М.,
розглянувши у судовому засіданні справу за клопотанням товариства з обмеженою відповідальністю «Дальнафтатранс» про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення арбітражного суду, прийнятого на території іноземної держави, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Дальнафтатранс» на ухвалу Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 3 грудня 2012 року, ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 14 січня 2013 року,
У жовтні 2012 року TOB «Дальнафтатранс» звернулося до суду з клопотанням про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення Арбітражного суд Хабаровського краю Російської Федерації від 27 січня 2012 року про стягнення на користь TOB «Дальнафтатранс» із ЗАТ «Торговий дім Азовзагальмаш» 511 695 рублів 90 коп. збитків та 2978 рублів 04 коп. судового збору.
В його обгрунтування товариство зазначало, що рішення набрало законної сили і 13 червня 2012 року на його виконання виданий виконавчий лист, однак боржник в добровільному порядку рішення суду не виконує.
Ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 14 січня 2013 року, в задоволенні клопотання відмовлено.
У касаційній скарзі ТОВ «Дальнафтатранс», посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити клопотання про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення арбітражного суду.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні клопотання, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що у поданому клопотанні та у рішенні Арбітражного суду Хабаровського краю вказано боржником ЗАТ «Торговий дім Азовзагальмаш».
Однак, рішення щодо його правонаступника - ПрАТ «Торговий дім Азовзагальмаш» судом не ухвалювалось, а вирішення цього питання до компетенції Іллічівського районного суду не віднесено.
Крім того, заявник не зазначив на підставі якої правової норми України повинен бути виданий виконавчий лист про стягнення коштів з ПрАТ «Торговий дім Азовзагальмаш» як з правонаступника ЗАТ «Торговий дім Азовзагальмаш».
Проте, з такими ухвалами судів першої та апеляційної інстанції погодитись не можна з огляду на наступне.
Судами встановлено, що 27 січня 2012 року рішенням Арбітражного суду Хабаровського краю № А73-12295/2010 стягнуто із ЗАТ «Торговий дім Азовзагальмаш» на користь TOB «Дальнафтатранс» 511 695,90 рублів РФ збитків та 2 978,04 рублів РФ видатків на сплату судового збору.
При розгляді справи суд у визначеному законом порядку повідомив відповідача через компетентний суд України, що підтверджується протоколом судового засідання Господарського суду Донецької області від 29.11.2011 року та ухвалами Арбітражного суду Хабаровського краю від 12.10.2011 року та 20.01.2012 року.
Рішення суду набрало законної сили 13 червня 2012 року та 2 липня 2012 року на його виконання Арбітражним судом Хабаровського краю видано виконавчий лист серії АС №003122127.
30 березня 2011 року на загальних зборах ЗАТ «Торговий дім Азовзагальмаш» прийнято рішення про зміну назви відповідача на Приватне акціонерне товариство «Торговий дім Азовзагальмаш», який є його правонаступником та затверджено статут, який 14 квітня 2011 року зареєстровано державним реєстратором виконавчого комітету Маріупольської міської ради.
Згідно зі ст. ст. 390, 392 ЦПК України, рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні за ухвалою суду за місцем знаходження боржника, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності».
Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 1 ст. 396 ЦПК України)
Крім того, у задоволенні клопотання може бути відмовлено в разі, якщо:
рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили;
· сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином повідомлено про розгляд справи;
· рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України;
· ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді;
· пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Законом строк пред'явлення рішення Іноземного суду до примусового виконання в Україні;
· предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду;
· виконання рішення загрожувало б інтересам України;
в інших випадках, встановлених законами України (ч. ст. 396 ЦПК України).За змістом цієї норми перелік обставин за яких може бути відмовлено у наданні згоди на примусове виконання рішення іноземного суду є вичерпним.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції з якою погодився суд апеляційної інстанції, не виконав вимоги процесуального права щодо повноти та всебічності судового розгляду, належним чином не перевірив, чи є визначені законом підстави для відмови у визнанні та виконанні цього рішення, а пославшись на ті обставини, що ПрАТ «Торговий дім Азовзагальмаш» не був стороною у спірних відносинах, а до компетенції суду не віднесено вирішення питання про заміну сторони, зробив передчасний висновок про відмову у задоволенні клопотання.
При цьому суд не перевірив та не дав належної оцінки і не навів мотивів про те, чи може бути підставою для відмови у задоволення клопотання зазначені ним обставини.
Апеляційний суд цих недоліків не усунув, залишив ухвалу суду першої інстанції без змін.
За таких обставин касаційну скаргу потрібно задовольнити частково, ухвали суду першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, як передбачено ст. 338 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дальнафтатранс» задовольнити частково, ухвалу Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 3 грудня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 14 січня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Дьоміна
Судді: Н.А. Горелкіна
О.П. Касьян
О.В. Кафідова
В.М. Коротун