Ухвала
іменем україни
11 вересня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого: Ткачука О.С.,
суддів: Гримич М.К., Савченко В.О., Умнової О.В., Фаловської І.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, третя особа - ректор Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика Вороненко Юрій Васильович, про визнання відмови у прийнятті на роботу незаконною, зобов'язання прийняти на роботу та укласти трудовий договір, за касаційною скаргою Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика в особі представника Вознюк Тетяни Іванівни на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19 лютого 2013 року,
У листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика про визнання відмови у прийнятті на роботу незаконною, зобов'язання прийняти на роботу та укласти трудовий договір, посилаючись на те, що з квітня 1964 року працювала у відповідача на посаді лікаря стоматолога-терапевта.
У вересні 2011 року її було звільнено з посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України, за скороченням штату у зв'язку з реорганізацією стоматологічної поліклініки у стоматологічний практично-навчальний центр.
Дізнавшись про те, що після її звільнення відповідач приймає на роботу працівників на посади лікарів стоматологів-терапевтів, позивачка подала заяву про прийняття її на роботу на підставі ст. 42-1 КЗпП України, у задоволенні якої було відмовлено.
Посилаючись на незаконність дій відповідача щодо відмови у прийнятті її на роботу, ОСОБА_1 просила позов задовольнити у повному обсязі.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 грудня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 19 лютого 2013 року, позов задоволено. Визнано незаконною відмову Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика у прийнятті ОСОБА_1 на роботу на посаду лікаря стоматолога-терапевта.
Зобов'язано Національну медичну академію післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика прийняти ОСОБА_1 на посаду лікаря стоматолога-терапевта до стоматологічного практично-навчального центру та укласти з нею трудовий договір.
У касаційній скарзі Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика в особі представника Вознюк Т.І. просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону рішення судів не відповідають.
Ухвалюючи рішення та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у прийнятті її на роботу, оскільки вона на момент звернення із заявою про прийняття на роботу мала переважне право на укладення трудового договору на підставі ст. 42-1 КЗпП України.
Проте погодитися з такими висновками судів не можна виходячи з наступного.
Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 працювала у відповідача на посаді лікаря-стоматолога-терапевта з 1964 року.
Наказом № 265-к від 07 вересня 2011 року її було звільнено з займаної посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України, за скороченням штату.
У липні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до ректора Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика з заявою про укладення трудового договору та поворотне прийняття її на роботу на посаду лікаря-стоматолога-терапевта.
Листом від 30 липня 2012 року відповідач відмовив позивачу у поворотному прийнятті на роботу.
У відповідності до ст. 42-1 КЗпП України працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.
Переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу надається особам, зазначеним у ст. 42 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених колективним договором.
Заперечуючи проти позову, позивач, посилався на законність відмови ОСОБА_1 у поворотному прийнятті на роботу, через відсутність вільних посад. Також зазначав, що з дня реорганізації стоматологічної поліклініки у стоматологічний практично-навчальний центр академія не проводила прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації, про що свідчить штатний розпис на 2011 та 2012 роки, згідно яких загальна кількість штатних посад як складала 72 посади у 2011 році так і складає у 2012 році, лише були розподілені посадові ставки серед лікарів, які вже працювали проте не мали повної зайнятості.
Розглядаючи справу, суди у порушення вимог ст. ст. 212-215, 315 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернули, доводів та заперечення сторін в достатньому обсязі не перевірили, не дослідили штатні розписи за 2011 та 2012 роки й належним чином не з'ясували чи приймалися на роботу працівники аналогічної з ОСОБА_1 кваліфікацією, після її звільнення за скороченням штату й відповідно не визначилися з тим чи виникло у позивача право на поворотне прийняття на роботу.
З'ясування зазначених обставин, має визначальне значення для правильного вирішення справи.
Крім того, зазначаючи про неправомірність відмови у прийняття позивача на роботу, суди не навели на підтвердження такого висновку належних й допустимих доказів, а відтак дійшли передчасного висновку про порушення трудових прав позивача та наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Таким чином, ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика в особі представника Вознюк Тетяни Іванівни задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19 лютого 2013 року скасувати.
Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий : О.С. Ткачук
Судді: М.К. Гримич
В.О.Савченко
О.В. Умнова
І.М. Фаловська