ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
04 вересня 2013 року 09:39 № 826/9069/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Рудзинська А.С. (представник)
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ардіс»
до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів
до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві
проскасування рішення про коригування митної вартості товару, картки відмови, а також стягнення надмірно сплачених коштів,-
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Ардіс" з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - Митниця) та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - Казначейство) про: скасування рішення про коригування митної вартості товару від 19.04.2013 № 100270000/2013/410174/2, картки відмови від 19.04.2013 № 100270000/2013/10199, які прийняті Київською регіональною митницею, а також про повернення позивачу суми переплати ПДВ та ввізного мита всього у розмірі 16 244,81 грн.
Позивач зазначає, що за контрактом з нерезидентом здійснював імпорт велосипедів, частин до велосипедів та при митному оформленні останніх (велосипедних шин) визначив 17.04.2013 р. митну вартість за ціною угоди, тобто за першим методом, надавши при цьому необхідний перелік документів на підтвердження заявленої митної вартості. Окрім того, на запит митниці про надання додаткових документів, позивачем додатково було надано прайс-лист та копію МД відповідно до якої було оформлено аналогічні/подібні товари від того ж виробника.
Не зважаючи на це, як зазначає позивач, митницею було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості та її визначення за резервним методом через наявність у митниці сумнівів щодо достовірності наведених позивачем відомостей та виходячи з того, що позивачем не надано всі додаткові документи, а саме - висновок про вартісні та якісні характеристики товару.
У той же час, як вважає позивач, митниця безпідставно прийняла оскаржуване рішення про коригування митної вартості, оскільки позивачем надано всі необхідні документи на підтвердження митної вартості та митницею при цьому не доведено законності застосування резервного методу без обґрунтування неможливості застосування попередніх методів.
У зв'язку з цим, позивач вважає зазначене рішення, а також прийняту на його підставі картку відмови, протиправними та просить їх скасувати.
Окрім того, позивач зазначає, що у зв'язку з прийняттям зазначених протиправних рішень він був вимушений подати нову МД, оформлену виходячи з оскаржуваних рішень, та, відповідно, додатково сплатити до бюджету мито та ПДВ у загальному розмірі 16 244,81 грн. (11168,31 грн. ПДВ та 5076,50 грн. ввізного мита).
Оскільки зазначені платежі були сплачені на підставі рішень, які на думку позивача є протиправними, позивач просить також стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби у м. Києві суму надмірно сплачених платежів.
Митниця з підстав, визначених в оскаржуваних рішеннях та у запереченнях на позов, вважає їх законними та обґрунтованими, оскільки за висновком митниці позивач не підтвердив заявлену митну вартість, у зв'язку з чим митниця просить у задоволенні позову відмовити. У той же час, митниця, подавши заперечення від 05.08.2013 р., у судове засідання 20.08.2013 р. не з'явилася, доказів поважності причин неприбуття не надала, як і завчасного повідомлення про поважність причин неприбуття в порядку ч. 2 ст. 40 КАС України. Враховуючи також неявку позивача у судове засідання 20.08.2013 р., розгляд справи було відкладено на 04.09.2013 р. підставі ст. 128 КАС України. Повістка отримана митницею 27.08.2013 р., що підтверджується повідомленням про вручення. Однак, у судове засідання 04.09.2013 р. представник митниці знову не з'явився, доказів поважності причин неприбуття не надав, як і завчасного повідомлення про поважність причин неприбуття. Враховуючи відсутність доказів поважності причин неприбуття представника митниці та виходячи з приписів ч. 4 ст. 128 КАС України, розгляд справи не відкладався та справу розглянуто на підставі наявних у ній матеріалів.
Казначейство у задоволенні позову просить відмовити з підстав, викладених у запереченнях, та заявило про розгляд справи за відсутності представника.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 04.09.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані позивачем та відповідачами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Між позивачем (покупцем) та Фірмою «JIANGSU SANYUAN TIRE CO.LTD» (Китай) укладено контракт № 2013SN-UA-01 від 07.12.2012 р. на поставку продукції.
Загальна вартість контракту складає 7 000 000 доларів США. Згідно з п. 1.2. контракту поставка здійснюється партіями. Попередня кількість товару вказується у проформі-інвойсі, а оплата проводиться на підставі інвойсу, які є невід'ємною частиною контракту.
Умови поставки - FOB згідно правил Інкотермс-2000.
Крім іншого, згідно з п. 5.1. контракту передбачено, що під поставкою товару розуміється виробництво товару, його упаковку, навантаження у контейнер, доставку товару в порт та його передачу під відповідальність перевізника (агента або судноплавної компанії, визначеної покупцем).
Згідно з комерційним інвойсом від 20.02.2013 р. № EU-UN005 обумовлено поставку наступної номенклатури товарів - велосипедних шин:
- 24*2,10SY-B003 Чорна шина (TM FORZA) в кількості 5975 шт., по ціні 2,30 доларів США на суму 13742 доларів США,
- 26*2,10SY-B003 Чорна шина (TM FORZA) в кількості 8300 шт., по ціні 2,53 доларів США на суму 20999 доларів США,
- 26*2,10SY-B013 Чорна шина (TM FORZA) в кількості 6600 шт., по ціні 2,53 доларів США на суму 16698 доларів США.
Загальна вартість поставки - 51 439,50 доларів США.
Ціна визначена на умовах FOB - Qingdao.
17.04.2013 р. товар був представлений Київській регіональній митниці ДМСУ, правонаступником якої є Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, для митного оформлення за МД № 100270000/2013/244843, де митна вартість товару була визначена за ціною контракту, тобто за 1 методом, що склало 430 608,37 грн., у т.ч. транспортна складова - 19 452,45 грн. Код товару - 4011500000.
У МД задекларовано до сплати ввізне мито - 43060,84 грн. та ПДВ - 97733,84 грн., а всього платежів на 137 794,68 грн.
Разом із МД позивачем було надано контракт, проформа-інвойс від 18.01.2013 р., комерційний інвойс від 20.02.2013 р. № EU-UN005, інформація про вантаж від 12.04.2013 р., міжнародна-транспортна накладна від 16.04.2013 р., коносамент від 12.04.2013 р., документ, що підтверджує перевезення товару - рахунок на транспортні витрати від 12.04.2013 р., платіжне доручення від 17.04.2013 р. на суму 19 452,45 грн. (про оплату ТОВ «МШК Україна» фрахту за рахунком від 12.04.2013 р. - транспортна складова митної вартості), експортна декларація, сертифікат походження товари, пакувальний лист від 20.02.2013 р., платіжне доручення в іноземній валюті № 1 від 09.04.2013 р. про перерахування коштів за товар у розмірі 51 439,50 доларів США, сертифікат, яким підтверджується вартість товарів № 133200ВО/02271 та комерційний інвойс, інформація про здійснення екологічного контролю від 12.04.2013 р., інформаційний лист № 94/04 від 16.04.2013 р. відносно того, що згідно інвойсу від 20.02.2013 р. товар не страхувався.
17.04.2013 р. позивачу направлено повідомлення згідно ст. 53 МК України про необхідність надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; висновки про вартісні та якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження; прайс-лист від виробника товару.
На цю вимогу позивач 17.04.2013 р. додатково надав: прайс-лист виробника-постачальника, в якому визначено ціни на товари в період грудня 2012 р. - червня 2013 р., завірений ТПП Китаю; копію МД № 100190000/2012/436633 від 08.10.2012 р., за якою, як зазначає позивач, були оформлені аналогічні/подібні товари від того ж виробника, комерційний інвойс від 20.08.2012 р.
Документи надані із супровідним листом від 17.04.2013 р. № 96/04 в якому відносно витребуваних документів позивач зазначив, що повідомлення згідно ст. 53 МК України робиться в разі розбіжностей в документах, або неможливості обчислення митної вартості, що, як зазначено у листі, неприйнятно для випадку позивача, оскільки митницею не повідомлено позивача про розбіжності в документах, а математичне обчислення митної вартості здійснюється на основі поданих документів разом з ВМД.
Одночасно у цьому листі позивач просив надати обґрунтоване письмове роз'яснення з посиланням на правові норми стосовно не підтвердження митної вартості по декларації № 100270000/2012/244843.
У той же час, 19.04.2013 р. Київською регіональною митницею ДМСУ, правонаступником якої є Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, прийнято оскаржуване рішення № 100270000/2013/410174/2 про коригування митної вартості, де митна вартість була визначена за шостим методом та визначена митницею у розмірі 60 224,37 доларів США.
Зазначено, що митна вартість не може бути визначено за ціною договору через наявність сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості, а також через відмову декларанта від подання додаткових документів (висновки про вартісні та якісні характеристики товару).
Крім того, у спірному рішення про коригування митної вартості зазначено, що 1 метод неможливо застосувати відповідно до вимог статей 53, 54, 55, 58 МК України: метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами. Метод визначення митної вартості за ціною подібних товарів не може бути прийнятий у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з подібними товарами. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний у зв'язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний у зв'язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків.
Митну вартість скориговано із застосування резервного методу відповідно до ст. 64 МК України (попередні оформлення) - МД № 100270000/2013/154966 від 14.03.2013 р. Зокрема, як зазначає митниця, митна вартість була розрахована на рівні 2,8850 доларів США за одиницю товару або 2,9504 доларів США за кілограм.
Згідно із вищезгаданою МД № 100270000/2013/154966 від 14.03.2013 р., відомості з якої застосовано митницею при визначенні митної вартості при оформленні товару позивачем, іншим імпортером із Словаччини в Україну на умовах CIP (UA, Kiev) ввозились товари (митний орган в'їзду - Ягодинська митниця), зокрема, покришки велосипедні (товар № 18) у кількості 246 штук, країна виробництва CN торгівельна марка (виробник) KELLYS.
У рішення також зазначено факти, які вплинули на коригування: використані декларантом відомості не є об'єктивними, не піддаються обчисленню; використані декларантом відомості не підтверджені документально; відмова від подання додаткових документів.
Зазначено про проведення процедури консультацій. Також зазначено про незгоду позивача із зазначеним рішенням.
На підставі зазначеного рішення про коригування митної вартості Київською регіональною митницею ДСУ, правонаступником якої є Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, прийнято оскаржувану у даній справі картку відмови у прийнятті митної декларації № 100270000/2013/10199 від 17.04.2013 р.
На підставі ч.7 ст. 55 МК України позивач скористався правом на звернення до митниці із заявою про випуск товару у вільний обіг на умовах фінансової гарантії. У зв'язку з цим позивачем було подано нову МД від 19.04.2013 р. № 100270000/2013/245018, відповідно до якої митну вартість було визначено на підставі рішення митниці та, відповідно, з урахуванням цієї митної вартості було сплачено митні платежі, які загалом у порівнянні з початково поданою МД збільшені на 5076,50 грн. ввізного мита та на 11168,31 грн. ПДВ, а всього на 16 244,81 грн.
Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 257 МК України (в редакції на час митного оформлення)) декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Митна декларація реєструється та приймається митним органом у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів (ч. 1 ст. 264 МК України).
З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації (ч. 8 ст. 264 МК України).
Згідно ст. 49 МК України (2012) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість застосовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 МК України).
Згідно із ч. 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Так, згідно з положеннями глави 9 МК України, зокрема, згідно з ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні, зокрема: ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).
Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).
У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно із ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
В даному випадку, виходячи з наведених вище норм законодавства та оцінивши досліджені під час розгляду справи матеріали, які надавались позивачем під час митного оформлення товару, під час розгляду справи судом не встановлено та відповідачем не доведено: неповноти чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених в них відомостей для цілей застосування 1 методу; наявності визначених ч. 1 ст. 58 та ч. 2 ст. 58 МК України обмежень для застосування першого методу та наявності обставин, визначених ч. 6 ст. 54 МК України для відмови у митному оформленні товару із застосуванням першого методу, а отже і підстав для застосування положень ч. 3 ст. 57 та ч. 3 ст. 58 МК України, а саме - підстав для застосування шостого методу при недоведеності неможливості застосування попередніх методів.
Зокрема, надані позивачем документи (контракт, інвойс, інші товарно-супровідні документи) кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар, умови поставки, ціну товару, які у сукупності містять відомості, які підтверджують числові значення митної вартості/складових митної вартості.
Наявні відомості та документи не дають підстав для сумніву щодо повноти та обґрунтованості числових значень митної вартості товару, що у свою чергу зумовлює висновок про безпідставність витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування з посиланням у т.ч. на відмову у наданні додаткових документів.
В контексті наведеного слід зазначити, що витребовуючи у позивача додаткові документи, митниця у запиті не конкретизувала яку саме бухгалтерську документацію, які саме платіжні документи слід надати та на підтвердження яких саме обставин необхідно надати цю документацію, що у свою чергу обмежувало позивача у можливості виконання цих вимог митниці та створювало штучні умови для необґрунтованого виникнення обставин (ненадання додаткових документів), як підстави прийняття спірного рішення.
У той же час, виходячи з аналізу норм митного законодавства, слід зазначити, що за умови не наведення митним органом доказів того, що подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності, витребування цим органом переліку додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, а також ненадання у зв'язку з цим декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування з боку митниці неможливості визначення митної вартості за першим методом, наведене не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості, ніж перший, та, відповідно, для прийняття рішення про коригування митної вартості за шостим методом.
Оцінюючи при цьому доводи митниці, викладені у запереченнях на позов, суд зазначає наступне.
Так, митниця у запереченнях на позов зазначає, що у поданій позивачем 17.04.2013 р. МД було виявлено наступні розбіжності, що унеможливлює перевірку числового значення заявленої митної вартості: (1) відповідно до п. 2.3. контракту сум контракту становить 7 000 000 доларів США; (2) відповідно до п. 3.2. контракту плата за товари проводиться на умовах 100% попередньої оплати; (3) платіжне доручення від 09.04.2013 р. № 1 не узгоджується з іншими товаросупровідними документами: коносаментом від 04.03.2013 р. (завантаження на борт 28.02.2013 р.), інвойсом від 25.02.2013 р., експортною декларацією від 25.02.2013 р. (товар був відвантажений раніше ніж проведена оплата за вантаж, що суперечить умовам контракту); (4) подана МД країни відправлення від 25.02.2013 р. складена китайською мовою, однак, відповідно до ст. 254 МК України, повинна бути подана митному органу у перекладі.
Виходячи з наведеного, доводи митниці в обґрунтування своїх сумнівів, витребування додаткових документів та, відповідно, прийняття рішення про коригування, по суті зводяться до того, що оплата за контрактом проведена після відвантаження товару, що, однак, само по собі не свідчить про неможливість перевірки числових значень митної вартості та не може свідчити про заниження митної вартості.
При цьому, позивачем під час митного оформлення надано платіжне доручення № 1 від 09.04.2013 р. про перерахування продавцю вартості товару у розмірі 51 439,50 доларів США, яке містить посилання на вищезгаданий інвойс від 20.02.2013 р. № EU-UN005 за яким здійснювалась поставка спірної партії товару, які у сукупності вказують на їх взаємний зв'язок та зв'язок оплати із поставкою спірної партії товару. Оплата товару у такому порядку, як зазначає позивач, відповідає звичайній діловій практиці у відносинах з постачальником та не має заперечень у сторін контракту. З урахуванням наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи митницею, в порядку виконання визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України обов'язку, не доведено впливу зазначених обставин на митну вартість (її складові) та неможливості визначення числових значень митної вартості, як і власне підстав для виникнення сумнівів у достовірності наведених позивачем відомостей та документів.
Що ж до перекладу тексту декларації країни відправлення, яка подана одночасно з первинною МД та не входить до переліку обов'язкових документів, які подаються одночасно з МД, слід зазначити, що у запиті про надання додаткових документів митниця не визначала будь-яких претензій щодо наведеного документу, раніше поданого позивачем за власною ініціативою, та не витребовувала додатково цей документ у перекладі. Із спірного рішення не вбачається, що відсутність перекладу стала підставою для коригування митної вартості.
При цьому, перевіряючи відповідність спірного рішення вимогам ч. 2 ст. 55 МК України, слід зазначити, що під час розгляду справи не надано обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні. Тобто, всупереч приписам ст. 55 МК України спірне рішення не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів та митницею не доведено обґрунтованості рівня визначеної ним у спірному рішенні ціни товару, скоригованої митним органом.
З наведених у застосованій митницею для коригування митної вартості МД № 100270000/2013/154966 від 14.03.2013 р. відомостей вбачається, що товар імпортувався іншою особою, яка є резидентом іншої країни, імпортувався товар іншої торгівельної марки, за іншим базисом поставки та в значно меншій кількості (246 шт.) ніж позивачем (20 875 шт.), що не дає підстав для її застосування відповідно до положень ч. 2 ст. 64 МК України.
Відтак, враховуючи подання позивачем з первинною МД всіх документів, які містять необхідні відомості для перевірки числових значень митної вартості, недоведеність необхідності витребування митницею додаткових документів та недостатності поданих позивачем документів, необхідних для визначення митної вартості за першим методом, відсутність підстав для виникнення сумніву щодо достовірності наведених позивачем відомостей та наданих з МД документів, недоведеність з боку митниці неможливості застосування першого методу визначення митної вартості, суд приходить до висновку про необґрунтованість та протиправність рішення про коригування митної вартості товарів.
Слід додати, що згідно з ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
В даному випадку, враховуючи безпідставність прийняття рішення про коригування митної вартості, суд відповідно приходить до висновку про відсутність підстав для відмови у прийнятті початково поданої позивачем МД та протиправність картки відмови № 100270000/2013/10199 від 17.04.2013 р. у прийнятті початково поданої позивачем митної декларації.
Щодо позовних вимог про повернення сум ввізного мита та ПДВ, сплачених на підставі оскаржуваних рішень у більшому розмірі, ніж визначених у початково поданій позивачем МД, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до п/п. 41.1. ПК України (в редакції на час сплати спірних сум) митні органи є контролюючими органами щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони.
Як зазначено вище, відомості про митну вартість застосовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 МК України).
Відтак, зміна митної вартості, у т.ч. за ініціативою та рішенням митного органу, призводить до відповідної зміни розміру митних платежів та до змін у структурі податкових зобов'язань декларанта, які підлягають сплаті у зв'язку з митним оформленням товарів, а отже, у разі прийняття митним органом неправомірного рішення про коригування митної вартості, яке призвело до збільшення відповідних платежів до бюджету, імпортер не позбавлений права вимагати у судовому порядку повернення з бюджету безпідставно перерахованих на підставі такого неправомірного рішення сум податків, незалежно від наявності досудових процедур.
В даному випадку, внаслідок прийняття вищезгаданих протиправних рішень та протиправного визначення відповідачем митної вартості, яка застосована для нарахування податків, позивачем надміру сплачено до бюджету ввізного мита та ПДВ всього на 16 244,81 грн., зокрема, ввізне мито - на 5076,50 грн. та ПДВ - на 11168,31 грн. ПДВ, які складається з різниці сум ввізного мита та ПДВ, сплачених позивачем під час подання нової МД та сум ввізного мита та ПДВ, які підлягали сплаті при первинному зверненні до митниці з початково поданими МД.
Зарахування зазначених сум до Державного бюджету України підтверджується відміткою на МД, яка оформлена на підставі оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.
У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що статтею 25 Бюджетного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, (1) Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр); (2) здійснює реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; (3) здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Відповідно до пункту 7 цього ж Положення, Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення).
При цьому, суд враховує, що відповідно до п. 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМ України від 03.08.2011 р. № 845, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, зокрема, для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.
Враховуючи наведене в сукупності, а також положення ч. 2 ст. 124 Конституції України, суд приходить до висновку, що внаслідок прийняття Митницею вищенаведених протиправних рішень, позивачем надміру сплачено до бюджету вищевказані суми мита та ПДВ, які підлягають поверненню позивачу шляхом стягнення за рішенням суду цих сум з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, через яке ці кошти були зараховані до Державного бюджету України, зарахування яких до бюджету не заперечується другим відповідачем.
Під час розгляду справи судом не встановлено та відповідачами не доведено наявності законодавчих перешкод для повернення позивачу надміру зарахованих до бюджету коштів, які зараховані до бюджету внаслідок неправомірного визначення митним органом митної вартості товарів.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1. ст. 29 МК України рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ч. 3. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до пункту 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку, як приходить до висновку суд виходячи із вищевикладеного, відповідачем-1 не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування спірних рішень відповідача-1 та, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 11 КАС України, про стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ у м. Києві надміру сплачених позивачем мита та ПДВ, які сплачені на підставі протиправних рішень. На поверненні судового збору позивач у судовому засіданні не наполягав.
Керуючись вимогами статей 11, 69 - 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ардіс» (код з ЄДР 30525306; адреса: 04128, м. Київ, вул. Берковецька, 1) задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати: рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товару від 19.04.2013 № 100270000/2013/410174/2 та картку відмови у прийнятті митної декларації від 19.04.2013 № 100270000/2013/10199.
Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (код з ЄДР 37993783; адреса: 01601, м. Київ, Шевченківський район, вул. Терещенківська, 11-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ардіс» (код з ЄДР 30525306; адреса: 04128, м. Київ, вул. Берковецька, 1) надміру сплачені до бюджету: мито у розмірі 5076,50 грн. та ПДВ у розмірі 11168,31 грн.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя О.А. Кармазін
Повний текст постанови суду складено та підписано 10.09.2013 р.