ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
30 серпня 2013 року 14:35 № 826/9882/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі
головуючого судді Шулежка В.П.,
при секретарі судового засідання Пасічнюк С.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Росшина» до Київської міжрегіональної митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Росшина» (далі-позивач) до Київської регіональної митниці (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 100260000/2013/200109/2 від 18.02.2013 р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм діючого митного законодавства України, винесене протиправне рішення, яким скоригована заявлена позивачем за ціною контракту митна вартість товару, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.
Позивач вважає, що визначення ним митної вартості імпортованих товарів за ціною контракту є правомірним, а рішення відповідача про коригування митної вартості товарів в сторону збільшення із застосуванням методу 2б (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) є протиправним, отже підлягає скасуванню.
У судове засідання, призначене на 19.08.2013 р. представник відповідача не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, подавши до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких просив суд відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним вимог, вважаючи винесене ним оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим на підставі норм митного законодавства України з підстав не надання позивачем всіх документів, що витребовувались для підтвердження заявленої ним митної вартості.
Відповідно до Указу Президента України від 18.03.2013 р. № 141/2013 «Про Міністерство доходів і зборів України» та постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 р. № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» та Положення про Київську міжрегіональну митницю Міністерства доходів та зборів України від 17.04.2013 р. № 70 створено Київську міжрегіональну митницю Міндоходів як територіальний орган Міністерства доходів і зборів України та реорганізовано Київську регіональну митницю Державної митної служби України шляхом приєднання до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів.
Таким чином, єдиним правонаступником Київської регіональної митниці є Київська міжрегіональна митниця Міндоходів.
Через канцелярію суду 19.08.2013 р. представником відповідача подано клопотання про заміну первинного відповідача - Київську регіональну митницю на належного - Київську міжрегіональну митницю Міндоходів.
В судовому засіданні 19.08.2013 р. судом оголошено клопотання представника відповідача про заміну відповідача на належного. Представник позивача проти заявленого клопотання не заперечував.
Відповідно до ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.
Враховуючи зазначене, суд ухвалив замінити первинного відповідача - Київську регіональну митницю на належного відповідача - Київську міжрегіональну митницю Міндоходів.
Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справу у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та компанією «Росшина» та компанією Shandong Add Import And Export Co. Ltd (Китай) укладено зовнішньоекономічний контракт № ВЕТТER EU-01 від 21.05.2012 р., за яким контрагент як продавець продає, а позивач як покупець купує сталеві диски коліс у кількості, по ціні та на умовах, визначених згідно кожного конкретного замовлення і зазначаються у специфікаціях та інвойсах по кожній окремій поставці.
Згідно специфікації № 4 від 23.11.2012 р. та комерційного інвойсу до контракту № ВЕТТER EU-01 від 21.05.2012 р. продавець продав, а покупець купив товар - диски сталеві коліс торгівельної марки ВЕТТЕR (країна походження - КНР) загальною кількістю 912 штук, а саме: розміром 6.00 x 17.5 - у кількості 800 штук за ціною 22,00 долл.США штука; розміром 8.25 х 22.5 - кількістю 32 штуки за ціною 38,00 долл.США штука; розміром 9.00 х 22.5 - кількістю 32 штуки за ціною 39,00 долл.США штука; розміром 11.75 х 22.5 - кількістю 24 штуки за ціною 43,00 долл.США штука; розміром 11.75 х 22.5 - кількістю 24 штуки за ціною 43,00 долл.США штука, загальною вартістю 22128,00 долл.США. (176 869,10 грн.).
Крім того, згідно договору про надання транспортно-експедиційного обслуговування, укладеного позивачем з ТОВ «СМА Сі Джи Ем Шиппінг Едженсиз Україна» від 21.12.2010 р. № 99/30/10, контрагент постійно здійснює організацію транспортно-експедиторського обслуговування, є виконавцем імпортних, експортних та транзитних вантажів позивача.
При цьому транспортні витрати на перевезення товару морським транспортом з м.Циндао, КНР до м. Одеси, Україна склали 17584,59 грн., що підтверджується довідкою транспортної компанії про транспортні витрати від 06.02.2013 р. № 1304, копія якої міститься в матеріалах справи.
На виконання умов зовнішньоекономічного контракту № ВЕТТER EU-01 від 21.05.2012 р. позивачем до митного оформлення в режимі імпорт - 40 заявлений товар: сталеві диски коліс ходових, торгівельна марка - Веттеr, виробник - Shandong Веттеr Wheel Co. Ltd, країна виробництва - Китай, код товару згідно УКТЗЕД 8708709990.
Митна вартість товару заявлена позивачем за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) шляхом подання відповідачу 18.02.2013 р. декларації митної вартості від 15.02.2013 р. №100260000/2013/098413 та включає наступні складові: загальна вартість товару у сумі 176869,10 грн. та транспортні витрати в сумі 17584,59 грн.
Згідно гр.44 митної декларації від 15.02.2013 р. № 100260000/2013/098413 позивачем для здійснення митного контролю та митного оформлення, а також підтвердження заявленої ним митної вартості товару подані відповідачу наступні документи:
митна декларація від 15.02.2013 № 100260000/2013/098413;
контракт № ВЕТТER EU-01 від 21.05.2012 р.;
специфікація № 4 від 23.11.2012 р. до контракту № ВЕТТER EU-01 від 21.05.2012 р.;
комерційний інвойс до контракту № ВЕТТER EU-01 від 21.05.2012 р.;
довідка ТОВ «СМА Сі Джи Ем Шиппінг Едженсиз Україна» про транспортні витрати від 06.02.2013 р. № 1304;
екологічна декларація на вантаж № 10603, видана Міністерством екології та природних ресурсів України;
сертифікат відповідності на товар № UA1.007.0027936-13, виданий Міністерством економічного розвитку і торгівлі України;
сертифікат походження товару Китайської Народної Республіки № 123622636 (13С3705В0320/00004*);
договір про надання транспортно-експедиційного обслуговування від 21.12.2010 р. № 99/30/10.
В той же час, при проведенні контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого позивачем за митною декларацією від 15.02.2013 р. №100260000/2013/098413, відповідачем встановлено, що документи, які підтверджують митну вартість товару відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, у зв'язку з чим позивачу запропоновано відповідачем подати додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Позивач, не маючи можливості одразу надати відповідачу затребувані документи, зазначив про це на зворотному боці декларації митної вартості.
Не зважаючи на зауваження позивача, відповідач прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № 100260000/2013/200109/2 від 18.02.2013 р. Скоригована за методом 2б (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) митна вартість товару склала 1,3320 доларів США за одиницю товару, загальною вартістю 29735,56 доларів США (237 676,33 грн.).
Згідно оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №100260000/2013/200109/2 від 18.02.2013 р. митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуюся (вартість операції) у зв'язку з тим, що документи, що подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
В той же час, суд звертає увагу на те, що в зазначеному рішенні також зазначено, що декларант ознайомлений з вимогами митного органу щодо надання додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товару, проте відмовився від подання додаткових документів, що не відповідає дійсності та судом сприймається критично, оскільки під час огляду копії митної декларації від 15.02.2013 р. № 100260000/2013/098413 встановлено наявність на її зворотному боці напису щодо неможливості станом на 18.02.2013р. подати додаткові документи.
Таким чином, позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № 100260000/2013/200109/2 від 18.02.2013 р. протиправним, що й стало підставою для звернення його до адміністративного суду з відповідним позовом про його скасування.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З 01.06.2012 р. набрав чинності новий Митний кодекс України (далі-Кодекс) від 13.03.2012 р. № 4495-VІ, який, зокрема, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування визначені.
Відповідно до ч.1 ст.49, ч.2 ст.51 Кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорт, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.52 Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч.2,3 ст.53 Кодексу, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у порушення вимог ч.3 ст.53 Кодексу, не надаючи позивачу можливість протягом 10 календарних днів надати додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару, винесене оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № 100260000/2013/200109/2 від 18.02.2013 р., тобто в день подачі позивачем декларації митної вартості від 15.02.2013 р. №100260000/2013/098413, що суперечить вимогам митного законодавства та позбавило позивача права на належний захист своїх прав та доведення правомірності і обґрунтованості заявленої ним митної вартості товару.
Відповідно до ч.1-3 ст.54 Кодексу, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ч.1 ст.55 Кодексу).
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів;, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: a) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органом доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органом доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч.2 ст.55 Кодексу).
Аналіз оскаржуваного рішення свідчить про те, що воно, крім іншого, не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої відповідачем.
Згідно ч.1 ст.57 Кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (ч.2 ст.58 Кодексу).
Відповідно до ч.4,5 ст.58 Кодексу митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно п.5,6 ч.10 ст.58 Кодексу, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Відповідно до ст.60 Кодексу, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
З матеріалів справи встановлено, що позивачем з метою підтвердження заявленої ним митної вартості, подавалися відповідні обов'язкові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості імпортованих товарів, проте вони не були визнані відповідачем достатніми для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару.
При цьому, суд, вивчивши відповідні документи вважає їх такими, що в повній мірі ідентифікують оцінюваний товар та містять об'єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню та підтверджують його ціну, що підлягає сплаті на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість зазначеного товару за ціною договору.
Таким чином, у ході судового розгляду справи, відповідач не спростував контрактну ціну товару, а також об'єктивну можливість і спроможність відповідача на підставі наданих позивачем документів визначити цю ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору за правилами, визначеними ст.58 Кодексу.
Водночас не заслуговують на увагу суду посилання відповідача, як на підставу виникнення у нього сумнівів щодо правильності визначення позивачем митної вартості товарів, на нижчий ціновий рівень імпортованого позивачем товару порівняно з митним оформленням інших ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, покладені в основу прийняття оскаржуваного рішення, що підтверджується витягом з цінової бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби, в якому діапазон митної вартості ввезеного до України товару «сталеві диски коліс ходових, не укомплектовані шинами, з фарбовим покриттям» у період 18.11.2012 р. по 18.02.2013 р. складає від 1,33 долларів США/кг.
Такі дані цінової бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби щодо цін на відповідні товари представлені у грошовому еквіваленті за кілограм товару, в той час, як ціна імпортованого позивачем товару згідно контракту, представлена у грошовому еквіваленті за одиницю товару (штуку), що унеможливлює встановити дійсну вартість раніше ввезеного подібного (аналогічного) товару за одиницю товару (штуку).
Враховуючи викладене, наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про декларування аналогічного товару, за більшою або меншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, країна виробництва, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Будь-яких інших переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № 100260000/2013/200109/2 від 18.02.2013р.
Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного рішення з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163, КАС України, суд, -
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Росшина» задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 100260000/2013/200109/2 від 18.02.2013 р.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя В.П. Шулежко