26.07.2013 Справа № 367/4048/13-к
16 липня 2013 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді: Шумка В.А.
при секретарі: Бучковському І.С.,Павленко Л.В.,Григорян Н.Г.
за участю прокурора: Шадріна Т.В., Сагей Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Чорнобиля, Київської області, громадянки України, українки, працюючою вихователькою в дитячому навчальному закладі № 1 м. Ірпеня Київської області, одруженної, на утриманні має 3 неповнолітніх дітей, освіта середня спеціальна, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,
у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, -
27.04.2012 року, приблизно о 21.00 годині, ОСОБА_1, знаходячись біля АДРЕСА_1 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, штовхнула ОСОБА_2 у груди руками, від якого остання впала на бетонну поверхню, перед під'їздом, на долоню випрямленої руки, отримавши тілесне ушкодження лівої кісті, яке згідно з висновком експерта від 24.09.2012 № 37/96, відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі, що викликає тривалий (понад 21 добу) розлад здоров'я, а саме перелом шиловидного відростку лівої променевої кістки.
Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_1 свою вину у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України не визнала, вказала, що 27.04.2012, приблизно о 19.30 год., вона прийшла з роботи додому та займалась господарством. В цей час, її діти були на вулиці. Вона вийшла на загальний балкон розташований на 5 поверсі п'ятиповерхового будинку АДРЕСА_1, та почула що плаче її син. Вона побачила, що сусідський хлопець - онук ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_3, забрав з рук її сина м'яч, у зв'язку з чим її син став кричати щоб він повернув його. Так як її син не зміг сам забрати м'яч, вона стала кричати на ОСОБА_3, просити щоб він повернув її сину м'яч, але той не послухав та почав дражнитись. Вона вирішила вийти на вулицю. Коли спустилась вниз, то побачила перед бетонним майданчиком, розташованим перед вхідними дверима до під'їзду, ОСОБА_2, яка стояла і прирікалась з дітьми. Вона підійшла до онука ОСОБА_2 і сказала, щоб він повернув м'яч її дитині, який в нього був в руках. До неї підбігла ОСОБА_2 і схватила ззаду за плечі і почала битися. Вона відштовхнула її, в цей час ОСОБА_3 схопив її двома руками за її руки і став тримати, тоді вона повернулась і побачила, що від поштовху ОСОБА_2 впала на сідниці на бетонну площадку, але її руки були вгорі, і вона не бачила, щоб вона впала на руки. ОСОБА_2 піднявшись з бетонного полу, стала спричиняти їй тілесні ушкодження, коли її онук продовжував тримати її за руки, а потім продовжувала руками бити в обличчя та стала тягати за волосся. ЇЇ дитина злякалась і побігла кликати її чоловіка. Вона не могла їй оказати опір, так як ОСОБА_3 продовжував її тримати за руки, після чого вона освободившись, забрала своїх дітей і зайшла до під'їзду, де назустріч сходами спускався її чоловік. Після даної сварки ОСОБА_2 залишилась біля вхідних дверей у під'їзд разом з внуком ОСОБА_3. Ніхто з сусідів в сварку не втручався. Руками та ногами вона тілесних ушкоджень ОСОБА_2 не спричиняла. Свою вину в спричиненні тілесних ушкоджень середньої тяжкості не визнала. Цивільний позов заявлений потерпілою не визнала, оскільки не бачить потреби у сплаті потерпілій будь-яких збитків. Вона не скоювала ніяких злочинів, а тому ніякої шкоди потерпілій не завдала.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2, дала показання про те, що з підсудною знайома, родичами не є, підстав для оговору підсудної немає. 27.04.2012 року приблизно о 21.00 год., разом зі своїм внуком ОСОБА_3, знаходилась на вулиці біля АДРЕСА_1. Вона розмовляла з пенсіонерами, а її онук грався в футбол з дітьми будинку. Були діти підсудної і був її онук. Приблизно о 21.00 год. вона покликала свого онука та наказала йти додому. Діти ОСОБА_1 почали скаржитись, що її онук їх ображає і вона сказала, щоб вони дали йому здачі. У її онука в руках знаходився м'яч, кого з дітей їй не відомо. Коли вона піднялась на плащаницю біля під'їзду, та стала підходити до вхідних дверей в під'їзд, то почула в під'їзді жіночий голос, але що саме вона кричала вона не розібрала, через декілька секунд, вона побачила, як вибігла з під'їзду ОСОБА_1 Вона була в нетверезому стані, що було видно по її зовнішньому вигляду, та від неї був запах спиртного. Її онук, в цей час, йшов позаду та знаходився перед плащаницею до вхідних дверей в під'їзд. ОСОБА_1 одразу стала перед її онуком, та стала на нього кричати, та вимагати, щоб від віддав м'яч, але її онук став сказав, що цей м'яч її дітям не належить, а він взяв його у хлопця ОСОБА_7. ОСОБА_1 не реагувала на його слова, та продовжувала вимагати в онука віддати м'яч. В його адресу вона нецензурною лайкою не висловлювалась. Щоб захистити онука, вона звернулась до ОСОБА_1, сказавши: «Що не розумієш, що каже дитина?». На ці слова, ОСОБА_1 повернулась до неї, та знаходячись перед нею на сходах, стала її ображати, та кривдити, на що вона, ввічливо пояснила, щоб вона перестала лаятись, та звернула увагу, що вона набагато її старша. ОСОБА_1 не звертаючи уваги на ці слова, стала йти до неї, та руками спробувала схопити її за волосся, потім обома руками схопила її за волосся, та декілька разів смикнула в сторони її голову. Потім обома руками штовхнула її один раз в груди, схопивши за кофту, даний поштовх був настільки сильним, що вона не утрималась на ногах, та впала на ліву сторону і вдарилась лівою рукою, об бетонне покриття перед під'їздом, при падінні її ліва кість була долонею вниз до асфальту, після падіння вона одразу відчула сильній, пекучий біль. Також при падінні, вона забила кістки тазу, від чого також відчула сильний біль, а потім продовжуючи падати на спину вдарилась потилицею об асфальт, від чого в неї була гуля та сильний біль. Вона спробувала перевернутись на ліву сторону, але ліва рука боліла і вона не змогла, за допомогою неї встати. За допомогою правої руки, вона встала на коліна, та піднялась з асфальту опираючись на праву руку. Коли вона піднялась, ОСОБА_1 продовжувала її лаяти, а потім знову стала її хватати за волосся та правою ногою вдарила її вниз живота з лівої сторони. Від чого вона відчула сильний біль. В цей час, з під'їзду вибіг чоловік ОСОБА_1 та схопив її за руки, і став тягти додому, на що ОСОБА_1 чинила опір. ОСОБА_1 постійно принижувала її онука. Вона повністю підтримує свої позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, просила їх задовольнити.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 дав показання про те, що підсудна його дружина, особа потерпілої йому знайома, родичами не є, підстав для оговору підсудної та потерпілої немає. В той день, він був вдома, дружина прала, а потім пішла вішати білизну. Потім до нього прибігла найменша дитина і злякано сказала, що мати б'ють. Коли він вибіг на вулицю, побачив, що біля під'їзду стоїть його дружина і потерпіла і тримали одна одну за руки. Він їх розняв і забрав жінку додому. Коли відбулись дані події він не пам'ятає. До даного інциденту, у потерпілої та підсудної були неприязні стосунки через онука потерпілої. Онук потерпілої постійно ображає їхніх дітей. Після того, як він забрав дружину, потерпіла кричала їй вслід нецензурні слова. Дружина йшла мовчки. Самого конфлікту він не бачив, і про самі обставини справи йому не відомі.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 дала показання про те, що з підсудною та потерпілої знайома. Родичами з ними не є, підстав для їх оговору немає. 27.04.2012, близько 21.00 год., вона вийшла на балкон і побачила сварку між потерпілою і підсудною. Підсудна хапала потерпілу за волосся, а потім підсудна потерпілу вдарила в живіт ногою. Потім вона пішла на кухню. Вона не бачила чи падала потерпіла. Погроз фізичної розправи від підсудної до потерпілої не чула. Вона живе в іншому під'їзді на четвертому поверсі, а не в тому де живуть потерпіла і підсудна. Причиною конфлікту, як вона чула зі слів потерпілої, був м'яч,. Всі ці події відбувались біля під'їзду біля козирка. Їй видно, що відбувалось за козирком під'їзду, що відбувалось під козирком їй не видно. Вона не читала протокол допиту у слідчого, оскільки без окулярів нічого не бачить. Вона просто підписала протокол свого допиту.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5, дала показання про те, що з підсудною та потерпілою знайома, родичами не є, підстав для оговору немає. 27.04.2012, приблизно о 21.00 год., вона вийшла на балкон своєї квартири, яка розташована на 2 поверсі, в під'їзді № 3, в будинку АДРЕСА_1. Вона почула сварку, коли виглянула, то побачила підсудну та потерпілу, які сварились. Причиною конфлікту були діти. Підсудна хапала потерпілу за волосся, а потім підсудна потерпілу вдарила в живіт ногою. Бачила, як потерпіла падала, але як саме не пам'ятає. Погроз фізичної розправи від підсудної до потерпілої не чула. Потім вона пішла на кухню. Вона живе в іншому під'їзді, а не втому де живуть потерпіла і підсудна.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 дала показання про те, що з підсудною та потерпілої знайома. Родичами з ними не є, підстав для їх оговору немає. Вона проживає в тому ж будинку, де проживає підсудна і потерпіла. Після 19.00 год., їхні діти грались у дворі. Онук потерпілої підійшов до дітей підсудної і забрав в них м'яч. Підсудна вішала білизну на балконі і крикнула йому, щоб він віддав м'яч. Потерпіла стояла біля під'їзду. Підсудна вийшла на двір, і сказала онуку потерпілої, щоб він повернув м'яч дітям. Потерпіла щось сказала і штовхнула підсудну, а підсудна відштовхнула її від себе, в наслідок чого потерпіла впала. Потім онук потерпілої ОСОБА_3, став між ними, спиною до потерпілої і розбороняв їх, але потерпіла все рівно не слухалась і кидалась на підсудну. Потім вийшов чоловік підсудної і забрав підсудну. Вона, в цей час, знаходилась на балконі. На вулиці вона не бачила, щоб підсудна била потерпілу. Вона чула все, що говорили, оскільки там добре все чутно. В той день, вона не може сказати, чи вживала підсудна спиртне, вона не бачила, з 4-го поверху вона не може зрозуміти чи п'яна людини чи твереза. Потерпіла впала більш на праву сторону. Вона не бачила, як підсудна била потерпілу ногами і тягала за коси. Після того, як потерпіла впала, вона піднімалась, і руками ще розмахувала. Стосунки у потерпілої і підсудної погані. Потерпіла постійно ображає дітей, бо вона така людина. Підсудна порядна і добра людина в неї троє дітей. Їй не відомі сусіди з ким би у підсудної були конфлікти.
Заслухавши думку прокурора та захисника, показання потерпілої, свідків та підсудної, вивчивши матеріали справи та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що винні дії підсудної ОСОБА_1, віднесено до суспільно-небезпечних діянь, відповідальність за які передбачена Особливою частиною Кримінального кодексу України.
Органом досудового слідства дії підсудної ОСОБА_1, кваліфіковані за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне спричинення тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Суд вважає таку кваліфікацію неправильною, виходячи з наступного.
Так, з об'єктивної сторони, злочин, передбачений ч. 1 ст. 122 КК України, характеризується: 1) дією, спрямованою на заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження; 2) наслідками у вигляді спричинення середньої тяжкості тілесного ушкодження; 3) причинним зв'язком між вказаними діяннями та наслідками.
Як вбачається з матеріалів справи, в тому числі з показань як потерпілої, так і підсудної, які вони давали на досудовому слідстві і в судовому засіданні, підсудна ОСОБА_1 під час словесного конфлікту, який переріс в бійку, штовхнула потерпілу ОСОБА_2, від чого остання впала на бетонну поверхню на долоню випрямленої руки, одержала перелом шиловидного відростку лівої променевої кістки. Вказане тілесні ушкодження не були безпосереднім результатом штовхання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а сталися внаслідок падіння останньої на бетонну поверхню біля АДРЕСА_1. Спричинення таких наслідків у вигляді тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_2, підсудна хоча і не передбачала, але повинна була і могла, за обставинами справи, передбачити, що потерпіла може впасти і одержати тілесне ушкодження. Таким чином, суд приходить до висновку, що дії підсудної не були спрямовані на заподіяння потерпілі середньої тяжкості тілесного ушкодження, а тому умислу в них не вбачається.
Натомість, злочинні дії підсудної ОСОБА_1, характеризуються діями у вигляді посягання на здоров'я іншої людини - потерпілої ОСОБА_2, наслідками у вигляді спричинення середньої тяжкості тілесного ушкодження та причинним зв'язком між вказаними діями та наслідками. Дії підсудної ОСОБА_1 виражаються у штовханні потерпілої ОСОБА_2, спричинивши останній тілесні ушкодження у вигляді перелому шиловидного відростку лівої променевої кістки, яке згідно з висновком експерта від 24.09.2012 № 37/96, відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі, що викликає тривалий (понад 21 добу) розлад здоров'я.
Тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, заподіяні потерпілій ОСОБА_2, на думку суду, сталися внаслідок злочинної недбалості підсудної ОСОБА_1, коли остання хоча і не передбачала можливості настання зазначеної шкоди для здоров'я ОСОБА_2, але повинна була і могла передбачити це, діючи з більшою обачністю, оскільки, як було встановлено в судовому засіданні, підсудна ОСОБА_1, спочатку хапалася за волосся потерпілої, а потім штовхнула ОСОБА_2, хоча і не бажала настання шкоди для здоров'я останньої, проте спричинила потерпілій тілесні ушкодження у вигляді перелому шиловидного відростку лівої променевої кістки, але повинна була і могла передбачити це, діючи з більшою обачністю.
Таким чином, з огляду на викладене, суд кваліфікує дії підсудної ОСОБА_1 за ст. 128 КК України, як необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Вина підсудної ОСОБА_1 доказується зібраними, органом досудового слідства та дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме:
- очною ставкою між потерпілою ОСОБА_2 та обвинуваченою ОСОБА_1( а.с. 63-67)
- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 10.08.2012 за участю потерпілої ОСОБА_2, в якому потерпіла вказала механізм заподіяння їй тілесних ушкоджень (а.с. 68-72);
- висновком судово-медичної експертизи від 24.09.2012 № 37/96, згідно з яким тілесні ушкодження які отримала ОСОБА_2, а саме перелом шиловидного відростку лівої променевої кістки, може відповідати 27.04.2012. такого характеру переломи, як правило, виникають по непрямому механізму - падіння з упором на долоню випрямленої руки, відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як такий, що викликає тривалий (понад 21 добу) розлад здоров'я, ушкодження могло утворитись при падінні потерплої на площині (бетонній поверхні) з упором на долоню випрямленої руки, як зазначила потерпіла, в ході допиту та відтворенні обстановки та обставин події. Зазначений перелом не міг виникнути при падінні потерпілої на сідниці з піднятими догори руками, як зазначила обвинувачена ОСОБА_1, в ході допиту та відтворення обстановки і обставин події від.20.09.2012 (а.с. 77);
- іншими матеріалами справи у їх сукупності.
Приведений об'єм доказів, суд визнає достатнім, самі докази допустимими, у зв'язку з чим, вважає за можливе покласти їх в основу обвинувального вироку відносно підсудної ОСОБА_1
Аналізуючи зібрані по даній кримінальній справі фактичні дані у їх сукупності, суд приходить до висновку, що зібрані докази, а саме показання підсудної, потерпілої, свідків, дані протоколів слідчих дій, висновки судових експертиз, та інші матеріали справи у їх сукупності, в повному обсязі доводять вину підсудної ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 128 КК України.
Оцінка доказів в порядку ст. 67 КПК України, дає суду підстави вважати, що описані підсудною, потерпілою та свідками події дійсно мали місце, і показання останніх не є переказом показань один одного, а навпаки, кожне в своїй частині разом з іншими доказами по справі складають та повністю відтворюють всі обставини події, що досліджувались по справі. При цьому підсудна, потерпіла та свідки повідомляють такі факти, про які не могли знати інші, і які також є непрямими свідченнями достовірності цих показань. Тобто, ці факти не тільки підтверджують обставини скоєння підсудною злочину з необережності, а й деталізують їх, висвітлюють подію злочину з різних боків, при цьому повністю спростовуючи наявність умислу в діях підсудної ОСОБА_1 і повністю доводячи, що заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження потерпілій ОСОБА_2 сталось внаслідок злочинної недбалості з боку підсудної ОСОБА_1 Все це, а також, дані протоколів слідчих дій, висновки експертів та інші матеріали справи у їх сукупності, дають суду підстави зробити висновок про те, що дії ОСОБА_1 відносяться до суспільно небезпечних діянь, передбачених ст. 128 КК України. При цьому, суд, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема способу, кількості, характеру і локалізації тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінки підсудної ОСОБА_1 і потерпілої ОСОБА_2, що передувала події, дійшов висновку, що ОСОБА_1 було скоєно злочин з необережності внаслідок злочинної недбалості, тобто вчиняючи дії вона не передбачала можливості настання шкоди для здоров'я іншої людини, але повинна була і могла передбачити це, діючи з більшою обачністю. При цьому, суд відкидає обвинувачення підсудної ОСОБА_1 в тому, що вона умисно наносила удари по голові, оскільки воно не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, та не підтверджується фактичними даними, які були предметом розгляду в судовому засіданні.
Обираючи міру покарання підсудній ОСОБА_1, суд враховує, що підсудна скоїла злочин, який відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до категорії злочинів невеликої
Обставинами, які пом'якшують відповідальність підсудної, суд визнає те, що злочин скоєно багатодітною матір'ю, а також особою, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Обставин, які обтяжують відповідальність підсудної, суд визнає те, що злочин вчинено щодо особи похилого віку.
За місцем проживання підсудна ОСОБА_1 характеризується посередньо. На обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває. До кримінальної відповідальності раніше не притягалась та засудженою не була.
За даних умов, враховуючи ступінь тяжкості та обставини вчиненого злочину, особу підсудної, її суспільну небезпечність, пом'якшуючі відповідальність підсудної обставини, а також те, що відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, суд вважає, що виправлення підсудної можливе без ізоляції її від суспільства, а тому призначає підсудній покарання у виді випраних робіт, оскільки призначення саме такого покарання, на думку суду, буде необхідне й достатнє для виправлення підсудної та попередження нових злочинів.
Запобіжний захід у відношенні підсудної суд залишає підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
По справі потерпілою ОСОБА_2 заявлено цивільний позов.
Під час розгляду кримінальної справи, в судовому засіданні, підсудною ОСОБА_1 не було визнано розмір позовних вимог потерпілої - цивільного позивача ОСОБА_2
В судовому засіданні було встановлено часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 в частині матеріальної шкоди, що підтверджується матеріалами справи, а також встановлено наявність причинного зв'язку між злочинними діями підсудної ОСОБА_1 та спричиненою потерпілій ОСОБА_2, матеріальної шкоди, а тому суд приходить до висновку, що цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 в частині матеріальної шкоди, є частково обґрунтованим і підлягає до задоволення частково, у зв'язку з чим суд стягує з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 567,88 грн.
Також потерпілою ОСОБА_2 заявлено позов про стягнення моральної шкоди.
Судом, встановлено наявність причинного зв'язку між злочинними діями підсудної ОСОБА_1 та спричиненою потерпілій ОСОБА_2, моральної шкоди, та при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд, відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно з якою, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин, врахувавши стан здоров'я потерпілої ОСОБА_2, обсяг фізичних та душевних страждань, а саме згідно з висновком експерта від 24.09.2012 № 37/96, потерпіла зазнала тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі, що викликають тривалий (понад 21 добу) розлад здоров'я, а також тривалість та можливість відновлення стану здоров'я та інших обставин, вважає, що позов потерпілої ОСОБА_2 в частині відшкодування моральної шкоди на суму 5 000,00 грн., є необґрунтованим частково, а тому підлягає до задоволення частково, у зв'язку з чим суд стягує з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 323, 324, 327 КПК України, суд, -
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винною у скоєнні злочину, передбаченого ст. 128 КК України та призначити їй покарання по цій статті у виді 2 (двох) років виправних робіт.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановити її іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
На підставі п.п. 2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і роботи та періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.
Цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1, на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 567,88 грн. та моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн.
На вирок до Апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд Київської області може бути подано апеляцію впродовж 15 діб із моменту проголошення вироку, підсудними в той же строк із моменту отримання копії вироку.
Суддя: В. А. Шумко