Справа № 346/4488/13-ц
27 серпня 2013 року м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд
Івано-Франківської області
у складі: головуючого-судді Хільчука І.І.,
секретаря Олексюк Г.І.,
з участю: позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно, -
16 липня 2013 року позивач звернувся з даним позовом до суду, підтримуючи який в судовому засіданні пояснив, що в 1992 році він вирішив придбати житлові будинки АДРЕСА_1: загальною площею 11.07 кв. метрів та жилою площею 11.7м. кв., а також загальною площею 17, 19 м. кв. і житловою площею 11. 0 м. кв. із господарськими будівлями та спорудами: сарай, вбиральня і огорожа. Житлові будинки знаходилися у власності ОСОБА_2 та належали їй на підставі договору дарування № 651087 від 18 червня 1970 року, посвідченого Коломийською нотаріальною конторою та внесеного до реєстру за № 3455, а також свідоцтва про прийняття спадщини Д - 1047 від 03.07.1992 р., занесеного в реєстрову книгу за № 147 на підставі спадкової справи № 111/84.
При укладенні угоди ним та ОСОБА_2 було погоджено всі належні умови купівлі-продажу житлових будинків, зокрема, щодо ціни договору, передання житлових будинків у власність. При цьому фактично всі істотні умови договору купівлі-продажу ними були виконані. За домовленістю продавцем передано та ним прийнято житлові будинки АДРЕСА_1. На підтвердження укладеної угоди ним було сплачено ОСОБА_2 п'ятнадцять тисяч карбованців, що засвідчується розпискою, яка фактично посвідчує укладення договору у письмовій формі та досягнення згоди щодо всіх істотних умов договору, визначених законом, а також тих умов, про які сторони домовилися.
Укладаючи договір купівлі-продажу нерухомого майна ним та ОСОБА_2 було досягнуто угоди з умовою, за якою визначили, що грошовими коштами у сумі п'ятнадцяти тисяч карбованців відповідачка матиме право розпоряджатися у разі, якщо на її ім'я буде надано земельну ділянку, на якій були розташовані житлові будинки АДРЕСА_1, для будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1, до кінця 1992 року. Після досягнення згоди між ними та передачі грошових коштів, ОСОБА_2 було видано будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, виділеної в АДРЕСА_1, затвердженого Рішенням виконкому Коломийської міської Ради народних депутатів від 21 жовтня 1992 року № 324, що вказує на визнання умови такою, що настала. Таким чином, укладена між ним та відповідачкою угода по купівлі-продажу нерухомого майна виконана в повному обсязі, а тому вважає її дійсною.
Проте, розпорядитися вказаними житловими будинками він не може в зв'язку з тим, що договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме житлових будинків АДРЕСА_1, вони зобов'язувалися оформити відповідно до вимог ст. 227 ЦК України (в редакції 1963 року) до кінця 1992 року, згідно з якими договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин.
Однак після отримання продавцем за передане нерухоме майно грошових коштів, що засвідчено розпискою, ОСОБА_2 повернулася до АДРЕСА_2, де постійно проживала за вказаною адресою і для нотаріального посвідчення договору за місцезнаходженням нерухомого майна більше не з'являлася.
Оскільки всі умови договору купівлі -продажу сторонами були виконані в повному обсязі, то просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу житлових будинків АДРЕСА_1, укладений між ним і ОСОБА_2, визнати за ним право власності на вказані житлові будинки.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про час і місце судового розгляду повідомлена належним чином, в тому числі через засоби масової інформації, і від неї не надійшло повідомлення про причини неявки, тому суд розглядає справу на підставі наявних у ній доказів.
З'ясувавши обставини, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд вважає, що позов слід задовольнити з таких підстав.
Встановлено, що в 1992 році ОСОБА_1 вирішив придбати житлові будинки АДРЕСА_1: загальною площею 11.07 кв. метрів та жилою площею 11.7м. кв., а також загальною площею 17, 19 м. кв. і житловою площею 11. 0 м. кв. із господарськими будівлями та спорудами: сарай, вбиральня і огорожа. Житлові будинки знаходилися у власності ОСОБА_2 та належали їй на підставі договору дарування № 651087 від 18 червня 1970 року, посвідченого Коломийською нотаріальною конторою та внесеного до реєстру за № 3455, а також свідоцтва про прийняття спадщини Д - 1047 від 03.07.1992 р., занесеного в реєстрову книгу за № 147 на підставі спадкової справи № 111/84.
При укладенні угоди сторонами було погоджено всі належні умови купівлі-продажу житлових будинків, зокрема, щодо ціни договору, передання житлових будинків у власність. При цьому фактично всі істотні умови договору купівлі-продажу ними були виконані. За домовленістю продавцем передано та покупцем прийнято житлові будинки АДРЕСА_1. На підтвердження укладеної угоди ОСОБА_1 було сплачено ОСОБА_2 п'ятнадцять тисяч карбованців, що засвідчується розпискою, яка фактично посвідчує укладення договору у письмовій формі та досягнення згоди щодо всіх істотних умов договору, визначених законом, а також тих умов, про які сторони домовилися.
У ст. 86 ЦК (в редакції 1963 р.) зазначено, що правом власності є врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Відносини власності регулюються Законом України "Про власність", цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про власність» (втратив чинність на підставі Закону № 997-У ( 997-16 ) від 27.04.2007), що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, зазначено, що підставами виникнення права приватної власності є набуття права власності на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.
Згідно ст. 224 ЦК (в редакції 1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди (ст. 153 ЦК в редакції 1963р.)
Крім того, у ст. 61 ЦК (в редакції 1963 р.) зазначено, що сторони можуть домовитися про укладення угоди під умовою. Угода визнається укладеною під відкладальною умовою, якщо сторони поставили виникнення прав і обов'язків у залежність від обставини, щодо якої невідомо, станеться вона чи не станеться.
Укладаючи договір купівлі-продажу нерухомого майна між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було досягнуто угоди з умовою, за якою визначили, що грошовими коштами у сумі п'ятнадцяти тисяч карбованців відповідачка матиме право розпоряджатися у разі, якщо на її ім'я буде надано земельну ділянку, на якій були розташовані житлові будинки АДРЕСА_1, для будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 до кінця 1992 року. Після досягнення згоди між ними та передачі грошових коштів, ОСОБА_2 було видано будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, виділеної в АДРЕСА_1, затвердженого Рішенням виконкому Коломийської міської Ради народних депутатів від 21 жовтня 1992 року № 324, що вказує на визнання умови такою, що настала. Таким чином, укладена між позивачем та відповідачкою угода по купівлі-продажу нерухомого майна виконана в повному обсязі.
Проте, розпорядитися вказаними житловими будинками ОСОБА_1 не може в зв'язку з тим, що договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме житлових будинків АДРЕСА_1, вони зобов'язувалися оформити відповідно до вимог ст. 227 ЦК України (в редакції 1963 року) до кінця 1992 року, згідно з якими договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин.
Однак після отримання продавцем за передане нерухоме майно грошових коштів, що засвідчено розпискою, ОСОБА_2 повернулася до АДРЕСА_2, де постійно проживала за вказаною адресою і для нотаріального посвідчення договору за місцезнаходженням нерухомого майна більше не з'являлася.
В судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зазначили, що дійсно між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу житлових будинків АДРЕСА_1.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України - щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Таким чином, чинний ЦК України врегульовує правові відносини, які виникли до набрання ним чинності та продовжують існувати після введення його в законну силу. Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Крім того, згідно ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Оскільки всі умови договору купівлі -продажу сторонами були виконані в повному обсязі, то суд приходить до висновку, що необхідно визнати дійсним договір купівлі-продажу житлових будинків АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та визнати за ОСОБА_1 право власності на житлові будинки АДРЕСА_1.
Наведене стверджується: копією розписки /а.с.7/ копією договору дарування /а.с.8-9/, копією свідоцтва про прийняття спадщини /а.с.10-/, копіями довідок про відсутність заборгованості /а.с11/, копією план-схеми /а.с.12-15/, копією будинкової книги /а.с.16-18/, копією рішення виконкому Коломийської міської ради /а.с.19/, копією будівельного паспорта /а.с.20-25/.
На підставі ст.,ст. 16, 220 ч.2, 377, 655, 657 ЦК України та керуючись ст.,ст. 209, 214-216, 218, 294 ЦПК України, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати договір купівлі-продажу житлових будинків АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, дійсним.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житлові будинки АДРЕСА_1.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Оригінал рішення зберігається в матеріалах справи № 346/4488/13-ц.
Суддя: Хільчук І. І.