ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/15584/13 06.09.13
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Рубін»
ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтерра Україна»
Простягнення 65 835,36 грн.
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача: Малий М.С. - дов. № 17 від 20.07.2013 р.;
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Рубін» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерра Україна» про стягнення 65 835,36 грн. боргу.
Ухвалою суду від 15.08.2013 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 06.09.2013 року.
Представник позивача в судовому засіданні 06.09.2013 року подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представники відповідача у судове засідання 06.09.2013 року не з'явилися, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконали, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 06.09.2013 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
27.12.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерра Україна» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рубін» (покупець) був укладений договір поставки № б/н, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором поставити продукцію, а покупець зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти і оплатити таку продукцію.
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Умовами п. 4.4 договору сторони погодили, що продукція яка є предметом поставки за цим договором, відвантажується на адресу покупця на умовах самовивозу.
Відповідно до п. 5.1 договору, розрахунок за цим договором між постачальником і покупцем проводиться шляхом попередньої оплати.
Відповідно до п. 8.1 вказаного договору, загальна вартість продукції, що є предметом поставки за цим договором, визначається в розмірі 115 581,60 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на виконання умов договору поставки ним було проведено попередню оплату в розмірі 115 581,60 грн., що підтверджується відповідними банківським виписками.
Відповідачем на виконання умов договору було поставлено товар на суму 115 581,60 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000142 від 28.12.2012 р.
У зв'язку з неналежною якістю товару, що був поставлений за видатковою накладною № РН-0000142 від 28.12.2012 р., позивачем відповідачу був повернутий зазначений товар у повному обсязі.
01.04.2013 р. відповідачем на адресу позивача було направлено вимогу про повернення 115 581,60 грн. та підписано акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого станом на 01.04.2013 р., заборгованість відповідача перед позивачем складала 115 581,60 грн.
29.04.2013 р. в рахунок погашення заборгованості перед позивачем, відповідачем було поставлено товар на суму 40 078,87 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000019 від 29.04.2013 р., а 08.05.2013 р. згідно видаткової накладної № РН-00000020 від 08.05.2013 р. було поставлено ще товару на 9 667,37 грн.
16.07.2013 р. позивачем на адресу відповідача було направлено повторну вимогу про повернення заборгованості у розмірі 65 835,36 грн. у строк до 26.07.2013 р.
Відповідачем зазначена вимога залишена без належного на те реагування.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 65 835,36 грн. боргу.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Частиною 2 статті 678 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми або вимагати заміни товару.
Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на рахунок відповідача було перераховано 115 581,60 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи. В свою чергу, відповідачем частково було поставлено товар на суму 49 746,24 грн. в рахунок повернення передплати, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 65 835,36 грн.
16.07.2013 р. позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про повернення заборгованості у розмірі 65 835,36 грн. до 26.07.2013 р. Відповідачем зазначена вимога залишена без належного на те реагування.
Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 65 835,36 грн.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерра Україна» (місцезнаходження: 01021, м. Київ, Печерський р-н, вул. Липська, будинок 15 А, кв. 68; фактичне місцезнаходження: 03049, м. Київ, вул. Стадіонна, 13, кв. 104; 03186, м. Київ, вул. Антонова, 3, код ЄДРПОУ 36411682) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубін» (місцезнаходження: 11700, Житомирська обл., м. Новоград-Волинський, вул. Войкова, 31, код ЄДРПОУ 13553723) 65 835 (шістдесят п'ять тисяч вісімсот тридцять п'ять) грн. 36 коп. основного боргу та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
11.09.2013 р.
Суддя Спичак О.М.