Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області
Справа № 483/2361/13-к
Провадження 1-кп/483/159/2013
Іменем України
12 вересня 2013 року м. Очаків
Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді Головко Л.І.
при секретарі Гречці С.Є.,
за участю прокурора Чорної Л.В.,
потерпілої ОСОБА_1,
обвинуваченого ОСОБА_2,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013160100000986 від 27 липня 2013 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Кіровограді, є громадянином України, одруженим, має на утриманні двох малолітніх дітей, з вищою освітою, працює торговим агентом ТОВ ТД «Щедро», є раніше не судимим, проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -
ОСОБА_2 обвинувачувався у тому, що 26 липня 2013 року приблизно о 21 год. 20 хв. він, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ 21013» реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався зі швидкістю приблизно 30 км/год. по сухій асфальтованій проїжджій частині вулиці 8 Березня в м. Очакові Миколаївської області зі сторони вул. Чижикова в напрямку вулиці Шмідта. У цей же час проїжджу частину вулиці 8 Березня, в районі магазину «Пілот», зліва направо по ходу руху автомобіля ОСОБА_2, по нерегульованому пішохідному переходу, позначеному дорожньою розміткою 1.14.1 та дорожніми знаками 5.35.1-5.35.2, проходила пішохід ОСОБА_1. Наближаючись до вказаного пішохідного переходу, ОСОБА_2, грубо порушуючи вимоги п.п. 2.3 «б», 12.1, 12.3 та 18.1 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність, відповідно не зреагував на зміну дорожньої обстановки, маючи об'єктивну можливість завчасно бачити пішоходів на пішохідному переході, своєчасно не вжив заходів до зменшення швидкості транспортного засобу до повної його зупинки, хоча об'єктивно міг і зобов'язаний був це зробити, внаслідок чого передньою частиною свого автомобіля допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1. В результаті дорожньо-транспортної пригоди останній були заподіяні тілесні ушкодження у виді забоїв лівого ліктьового та правого колінного суглобів, забою та садна спини великих розмірів, забитої рани лівої надбрівної дуги, струсу головного мозку та перелому зовнішнього виростка правої великогомілкової кістки, що за класифікацією ступенів тяжкості відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я.
Дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
27 серпня 2013 року між обвинуваченим ОСОБА_2 та потерпілою ОСОБА_1 було укладено угоду про примирення у відповідності до вимог ст. 471 КПК України.
Згідно даної угоди обвинувачений та потерпіла дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 286 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, що його повинен понести ОСОБА_2 у виді одного року обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами, із звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком один рік, та з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України. В угоді передбачені наслідки її укладання та затвердження, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
В судовому засіданні обвинувачений, потерпіла та прокурор просили затвердити угоду про примирення.
Вирішуючи питання про затвердження вказаної угоди, суд дійшов наступного.
Відповідно до ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між потерпілим та обвинуваченим про примирення.
Частиною 3 ст. 469 КПК України передбачено, що угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів
невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, який згідно ст. 12 КК України, є злочином невеликої тяжкості.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений розуміє права, передбачені ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, розуміє характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винним, вид покарання та інші заходи, що будуть застосовані у разі затвердження угоди судом, обвинуваченому роз'яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.
Потерпілій роз'яснено наслідки затвердження угоди про примирення, визначені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови даної угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод, чи інтересів сторін або інших осіб, не є очевидною можливість невиконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань за угодою.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.
Цивільний позов у справі не заявлено, судових витрат, речових доказів немає.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ст.ст. 373, 374, 475 КПК України, -
Затвердити угоду про примирення від 27 серпня 2013 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013160100000986 від 27 липня 2013 року, укладену між потерпілою ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2.
ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, і призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді обмеження волі строком на один рік без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України, обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання звільнити, якщо він протягом одного року від дня проголошення вироку не вчинить нового злочину та виконуватиме покладені на нього судом обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 наступні обов'язки:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.
На вирок може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Миколаївської області через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий: