"04" вересня 2013 р. м. Київ К/800/41367/13
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів Пасічник С.С., Штульмана І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2013 року та постанову Херсонського оружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції м. Херсона про захист порушених прав, -
У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив захистити порушені права шляхом визнання протиправними дій щодо прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 37230123 на підставі вимоги Управління Пенсійного фонду України у м. Херсоні від 09 листопада 2010 року № 0546 та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 29 березня 2013 року ВП № 37230123.
Постановою Херсонського оружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2013 року, відмовлено ОСОБА_2 в задоволені позовних вимог до Відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції м. Херсона про захист порушених прав.
Не погоджуючись з рішенням першої та апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені рішення, як такі, що винесені із порушенням норм матеріального та процесуального права, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 03 грудня 2010 року на підставі вимоги Управління Пенсійного фонду України у м. Херсоні про сплату боргу від 09 листопада 2010 року № 0546 відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з позивача на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Херсоні боргу у сумі 857,46 грн., а 23 січня 2013 року державним виконавцем винесено постанову про повернення вказаного виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
27 березня 2013 року Управлінням Пенсійного фонду України у м. Херсоні подано відповідачу заяву про примусове виконання вимоги Управління Пенсійного фонду України у м. Херсоні про сплату боргу від 09 листопада 2010 року № 0546, тобто виконавчий документ повторно пред'явлено до виконання.
29 березня 2013 року відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі вимоги Управління Пенсійного фонду України у м. Херсоні про сплату боргу від 09 листопада 2010 року № 0546.
Суди попередніх інстанції мотивували свої рішення тим, що державний виконавець, приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження щодо виконання вимоги Управлінням Пенсійного фонду України у м. Херсоні, не порушив вимоги ст.ст. 22 та 25 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV (далі - Закон № 606-ХІV), оскільки строк пред'явлення до виконання вказаного виконавчого документа становить один рік з дня його повернення.
ОСОБА_2 у своїй скарзі зазначає, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій прийняті із порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а також із неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому оскаржувані рішення підлягають скасуванню. Крім того, зазначає, що вимога Управління Пенсійного фонду України у м. Херсоні не є виконавчим документом. Судами попередніх інстанцій не враховано того, що з 01.01.2011р. абзац 2 частини 3 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині того, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом втратив чинність відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги та погоджується з рішенням суду попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Закону № 606-ХІV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, у тому числі на підставі рішення органу державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу, тобто на підставі вимоги Пенсійного фонду України.
Статтею 25 Закону № 606-ХІV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Як зазначено вище, виконавчий документ - вимога Управління Пенсійного фонду України у м. Херсоні від 09 листопада 2010 року № 0546 був повернутий стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-ХІV, а саме: у зв'язку із відсутністю у боржника (позивача) майна, на яке може бути звернуто стягнення.
Між тим, ч. 5 ст. 47 Закону № 606-ХІV передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
27 березня 2013 року стягувачем (відповідачем) повторно пред'явлено до виконання виконавчий документ - вимогу Управління Пенсійного фонду України у м. Херсоні про сплату боргу від 09 листопада 2010 року № 0546.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону № 606-ХІV після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони (ч. 3 ст. 23 Закону № 606-ХІV).
Тобто, стягувач має право повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання у разі його повернення з підстав, передбачених ст. 47 Закону № 606-ХІV, зокрема, за відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу, строк його пред'явлення до виконання переривається та у випадку повторного звернення стягувача із заявою про примусове виконання, знову поновлюється на строк, встановлений ст. 22 Закону № 606-ХІV, тобто на один рік.
Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що державний виконавець, приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження щодо виконання вимоги Управління Пенсійного фонду України у м. Херсоні, не порушив вимоги ст.ст. 22 та 25 Закону № 606-ХІV, оскільки строк пред'явлення до виконання вказаного виконавчого документа становить один рік з дня його повернення.
З приводу доводів ОСОБА_2 про те, що вимога Управління Пенсійного фонду України у м. Херсоні сплату боргу від 09 листопада 2010 року № 0546 не є виконавчим документом, суд касаційної інстанції зазначає наступне.
Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції чинній на момент винесення рішення суду першої інстанції) територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
Відповідно до п. 8 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» та п.п. 1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року №74/5, відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Згідно з абзацом 6 частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції чинній на момент винесення рішення суду першої інстанції) у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Оскільки, вимога Управління Пенсійного фонду України у м. Херсоні від 09 листопада 2010 року № 0546 отримана позивачем в строк, встановлений законом, доказів її оскарження в адміністративному або судовому порядку позивачем не надано, то вона вважається узгодженою та підлягає виконанню в примусовому порядку.
За змістом частини 5 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
Згідно з ч.1 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:
1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;
2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову.
Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом.
Для інших виконавчих документів пропущений строк поновленню не підлягає.
Згідно з п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання.
Проаналізувавши вищевказані норми законодавства, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що вимога Управління Пенсійного фонду України у м. Херсоні про сплату боргу від 09 листопада 2010 року № 0546 є виконавчим документом, який правомірно пред'явлений для виконання до відповідача у строк, встановлений законом для пред'явлення виконавчого документу для примусового виконання.
Також, колегія суддів суду касаційної інстанції не приймає до уваги посилання позивача в касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій того, що з 01.01.2011р. абзац 2 частини 3 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині того, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом втратив чинність відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки, як вже вказувалось вище, положення про те, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом й платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею закріплене в частині 4 статті 25 зазначеного Закону; крім того, частиною 5 вказаної статті Закону передбачено, що вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що з оскаржуваних судових рішень вбачається, що при їх ухвалені, суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судових рішень, відсутні такі підстави і в обґрунтуванні касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 214-1, 215, 220, 222, 223, 230, 231 КАС України, суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2013 року та постанову Херсонського оружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року в справі № 821/1675/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий І.Я. Олендер
Судді С.С. Пасічник
І.В. Штульман