"04" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/13267/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Лосєва А.М.,
Рибченка А.О.,
Шипуліної Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Донецької обласної громадської правозахисної організації «Повага»
на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012
у справі № 2а/0570/15298/2011
за позовом Донецької обласної громадської правозахисної організації «Повага»
до Державної податкової інспекції у м. Докучаєвську Донецької області
про визнання діяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди, стягнення помилково сплачених коштів,
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27.09.2011 адміністративний позов Донецької обласної громадської правозахисної організації «Повага» (надалі - позивач) до Державної податкової інспекції в м. Докучаєвську Донецької області (надалі - відповідач, ДПІ у м. Докучаєвську) задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність ДПІ у м. Докучаєвську під час розгляду заяви про повернення помилково сплачених грошових зобов'язань; зобов'язано відповідача розглянути заяву ОСОБА_4 (надалі - ОСОБА_4.) від 27.04.2011 про повернення помилково сплачених грошових зобов'язань та провести розрахунок сум податку з доходів фізичних осіб на підставі поданих платником податків податкових декларацій за звітні календарні роки шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку.
В задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, стягнення збитків та заборону відповідачу вимагати від ОСОБА_4 надання документів, що не передбачені ст. 43.4 Податкового кодексу України, відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012 скасовано постанову суду першої інстанції та в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких наводить доводи в підтримку оскаржуваного рішення та просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Частиною першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі, зокрема, неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.12.2008 Європейським судом з прав людини у справі «Гогін проти України» винесено рішення, згідно якого держава-відповідач має сплатити заявнику суми, які досі належать заявнику до виплати за рішеннями судів України від 15 липня 1998 року (два рішення), 1 вересня 1998 року, 6 січня 1999 року та 1 жовтня 1999 року (відшкодування матеріальної шкоди), а також 2600 євро відшкодування моральної шкоди. Ця сума має бути конвертована у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу, з урахуванням будь-якого податку, який може бути стягнуто із зазначеної суми.
01.06.2009 на виконання зазначеного рішення суду на рахунок, відкритий у відділення ВАТ «Ощадний банк України» на ім'я ОСОБА_4 було зараховано кошти у сумі 45 309,38 грн. На підставі довгострокового доручення вкладника (ОСОБА_4.) на списання коштів від 30.06.2009 банком було перераховано до місцевого бюджету м. Докучаєвська кошти у сумі 6 796,41 грн. з призначенням платежу «Податок з доходів фізичних осіб на підставі рішення Європейського суду з прав людини».
Надходження коштів у сумі 6 796,41 грн. до бюджету 01.07.2009 підтверджується даними зворотного боку облікової картки платника з податку з доходів найманих працівників (а.с. 40-44).
У розділі 1.2 Декларації про доходи за 2009 рік ОСОБА_4 самостійно зазначено одержаний дохід у вигляді відшкодування за рішенням Європейського суду з прав людини у розмірі 45 309,38 грн. та сума утриманого податку у розмірі 6 796,41 грн.
У період з 14.04.2011 по 19.04.2011 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, результати якої оформлено довідкою від 19.04.2011 № 31/17/-0/НОМЕР_1 про відсутність порушень. Станом на 21.04.2011 даних про наявність податкових зобов'язань та податкового боргу ОСОБА_4 не виявлено.
21.04.2011 до Єдиного державного реєстру внесено запис № 725/10/28-014 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
27.04.2011 ОСОБА_4 звернувся до ДПІ у м. Докучаєвську із заявою про повернення помилково сплачених грошових зобов'язань у розмірі 6 796,41 грн. шляхом перерахування на поточний рахунок у банку.
Листом від 27.05.2011 № 6046 ДПІ у м. Докучаєвську повідомила, що заяву ОСОБА_4 залишено без розгляду, оскільки до неї не надано документів, які підтверджують оплату грошових сум, та зобов'язала заявника надати документи, на підставі яких була здійснена сплата податку (платіжне доручення або квитанцію про оплату), та інформацію стосовно рахунків, на які були перераховані гроші.
Вважаючи дії податкового органу щодо залишення без розгляду заяви про повернення помилково сплачених коштів протиправними, Донецька обласна громадська правозахисна організація «Повага» звернулась з адміністративним позовом до суду в інтересах ОСОБА_4, що є співголовою даної організації.
Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги позивача з огляду на наступне.
На час виникнення спірних правовідносин оподаткування доходів фізичних осіб здійснювалось за нормами Закону України від 22.05.2003 № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (надалі - Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»).
Підпунктом 2.1 ст. 2 наведеного Закону передбачено, що платником податку є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.
Відповідно до пп. 4.2.10 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу оподатковуваного доходу платника включається дохід у вигляді неустойки, штрафів або пені, фактично одержаних платником податку як відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за рішенням Європейського суду з прав людини належна ОСОБА_4 сума відшкодування мала бути конвертована у національну валюту за курсом на день здійснення платежу, з урахуванням будь-якого податку, який може бути стягнуто із зазначеної суми.
На виконання вимог судового рішення сума відшкодування матеріальної та моральної шкоди була перерахована державою-відповідачем ОСОБА_4 з урахуванням податку з доходів фізичних осіб, який, вподальшому, було сплачено ОСОБА_4 до бюджету.
З дотриманням вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ОСОБА_4 було самостійно подано до ДПІ у м. Докучаєвську декларацію про доходи за 2009 рік, в якій було зазначено про отриманий ним дохід у вигляді відшкодування моральної шкоди за рішенням суду у розмірі 45 809,38 грн. та сплачений податок з даного доходу у сумі 6 796,41 грн. Сплата саме цієї суми податку підтверджується копією платіжного доручення, наданого позивачем.
Згідно пп.14.1.182 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, що набув чинності з 01.01.2011, помилково сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань.
Порядок повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань передбачено ст. 43 Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 43.3 ст. 43 Кодексу обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Тобто заява про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань може бути розглянута контролюючим органом в термін, що не перевищує 1095 днів від дня виникнення суми таких грошових зобов'язань.
Виходячи з наведеного, зважаючи на дотримання ОСОБА_4 вимог ст. 43 Податкового кодексу України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись із висновком суду апеляційної інстанції про те, що самостійно задекларована та сплачена ОСОБА_4 до бюджету сума податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб виключає можливість заявляти вимоги про повернення помилково та/або надміру сплачених сум таких грошових зобов'язань.
При цьому, слід зазначити, що викладення в мотивувальній частині рішення такого висновку суду апеляційної інстанції не призвело до неправильного вирішення справи по суті, зважаючи на те, що колегія суддів апеляційної інстанції доречно, як на підставу для відмови у позові, звернула увагу на необґрунтованість та безпідставність звернення позивача до суду в інтересах ОСОБА_4, у зв'язку з наступним.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.
Тобто, статтею 60 Кодексу визначено особливу категорію законних представників органів та осіб, яким законом або на підставі закону надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб. Таке право надається в обмежених випадках, зокрема, для захисту осіб, які самостійно, внаслідок поважних причин, не можуть звертатися до суду за захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
В порушення наведених приписів позивач не надав суду підтверджень закріпленого за ним законом права звертатись до суду із позовом про захист прав, свобод та інтересів інших осіб та не вказав підстав відсутності у фізичної особи ОСОБА_4 можливості самостійно звернутись за судовим захистом.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що позивачем не підтверджено наявність права бути законним представником ОСОБА_4 в адміністративній справі та звертатись до суду за захистом його законних прав та інтересів.
Водночас, звертаючись із позовом, Донецькою обласною громадською правозахисною організацією «Повага» не було враховано приписи п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, в якому позивачем визначено особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що, подаючи позов про визнання протиправною бездіяльності податкового органу та зобов'язання його вчинити певні дії у правовідносинах із фізичною особою, Донецькою обласною громадською правозахисною організацією «Повага» не було доведено обставин своєї юридичної зацікавленості у вирішенні представленого на розгляд суду спору, а також не надано суду належних доказів, які б свідчити про порушення або невизнання відповідачем прав, свобод або законних інтересів єдиного позивача у справі, тобто Донецької обласної громадської правозахисної організації «Повага».
Відтак суд касаційної інстанції погоджується із позицією колегії суддів апеляційної інстанції про необхідність відмови у задоволенні позову Донецької обласної громадської правозахисної організації «Повага», доводи касаційної скарги якої викладеного не спростовують.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Донецької обласної громадської правозахисної організації «Повага» залишити без задоволення.
2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012 у справі № 2а/0570/15298/2011 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв
Судді(підпис)А.О. Рибченко
(підпис) Т.М. Шипуліна