11 вересня 2013 року Справа № 2086/11/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Костіва М.В. та Савицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської обл. та ОСОБА_2 на постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської обл. від 25.10.2010р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської обл. про визнання дій протиправними, зобов'язання провести перерахунок пенсії та виплату недоплачених сум,-
11.10.2010р. позивач ОСОБА_2 звернулася до суду із адміністративним позовом, у якому просила визнати за нею право на отримання державної пенсії у розмірі 6 (шість) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50 (п'ятдесят) відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язати відповідача Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської обл. перерахувати та виплачувати їй пенсію відповідно до вимог ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; стягнути з пенсійного органу на її користь недонараховану та невиплачену пенсію за період з 01.10.2009р. по дату подачі позову до суду (а.с.2-4).
Ухвалою суду від 12.10.2010р. заявлений позов у частині вимог за період 01.10.2009р.-10.04.2010р. включно залишено без розгляду через пропуск строку звернення до суду та відсутність поважних причин для його поновлення (а.с.14).
Постановою Камінь-Каширського районного суду Волинської обл. від 25.10.2010р. заявлений позов задоволено частково; зобов'язано відповідача Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської обл. здійснити нарахування та виплату позивачу, як особі, віднесеній до категорії І, інваліду ІІІ групи захворювання якого пов'язане з Чорнобильською катастрофою, державної пенсії в розмірі не менше 6 (шість) мінімальних пенсій за віком за період з 11.04.2010р. по 04.05.2010р. і з 27.09.2010р. по 11.10.2010р. та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 (п'ятдесят) відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 11.04.2010р. по 11.10.2010р. відповідно до положень ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням виплачених сум; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю (а.с.24-25).
Розгляд справи проведений судом першої інстанції в порядку скороченого провадження, передбаченого ст.183-2 КАС України.
Не погодившись із постановою суду, її оскаржили сторони.
У поданій апеляційній скарзі відповідач Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської обл., покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову (а.с.28-32).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що положення ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо мінімального розміру пенсії за віком не застосовуються при призначенні пенсії за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; також фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснюється за рахунок державного бюджету, а не Пенсійного Фонду України.
Окрім цього, відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається КМ України; питання обчислення розміру пенсій по інвалідності учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у відповідності до закону, регулюються постановами уряду.
Також законодавцем не вносилися відповідні зміни до Законів України про Державний бюджет на 2010 рік, через що нарахування і виплата пенсії позивачу правомірно здійснювалися із врахуванням вимог, передбачених постановами КМ України № 530 від 28.05.2008р. та № 654 від 16.07.2008р.
В своїй апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2, покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі (а.с.33-35).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом неправомірно визначені межі проведення перерахунку та виплати пенсії; спірні виплати слід проводити до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин.
На підставі ст.197 КАС України розгляд наведеної справи проводиться в порядку письмового провадження, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційні скарги в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст.201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є:
1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права;
2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.
Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі пріоритетності законів над підзаконними актами при виплаті розміру пенсій позивачеві підлягають застосуванню ч.1 ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови КМ України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Між тим, на думку колегії суддів, вірно вирішивши справу по суті, суд першої інстанції допустив помилкове застосування вимог матеріального закону, що стверджується наступним.
Як слідує з матеріалів справи, позивач віднесена до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, являється інвалідом ІІІ групи захворювання, пов'язане з наслідками Чорнобильської катастрофи (а.с.1, 5-13).
Починаючи з 08.02.2000р., позивачу виплачувалася пенсія по ІІІ групі інвалідності, захворювання пов'язане з проживанням на забрудненій території внаслідок аварії на ЧАЕС, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 14.03.2007р. - пенсія за віком, з 03.01.2008р. - пенсія по ІІІ групі інвалідності, захворювання пов'язане з проживанням на забрудненій території внаслідок аварії на ЧАЕС, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 05.05.2010р. - пенсія за віком, з 27.09.2010р. - пенсія по ІІІ групі інвалідності, захворювання пов'язане з проживанням на забрудненій території внаслідок аварії на ЧАЕС, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.12-13).
Також протягом наведеного періоду позивач отримувала додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю.
01.10.2010р. позивач звернулася до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на яку останній надав відповідь № 277/П-01 від 05.10.2010р. про відсутність підстав для перерахунку пенсії в розмірах, зазначених у зверненні позивача (а.с.12-13).
Статтею 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч.4 ст.54 цього Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів ІІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими шести мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі ст.50 цього Закону особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам ІІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до ст.53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком.
Мінімальний розмір пенсії за віком згідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Будучи інвалідом ІІІ групи, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; позивач одержує з 03.01.2008р. по 04.05.2010р., та з 27.09.2010р. пенсію по інвалідності на підставі ч.4 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі ст.50 цього Закону.
Розрахунок пенсії позивачу проведено відповідачем на підставі постанов КМ України № 1 від 03.01.2002р. «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», № 530 від 28.05.2008р. «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та № 654 від 16.07.2008р. «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян».
При вирішенні спору суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою КМ України № 523 від 30.05.1997р. Ця Постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Пунктом 2 постанови КМ України № 01 від 03.01.2002р. «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», а також постановами КМ України № 530 від 28.05.2008р. та № 654 від 16.07.2008р. всупереч положень ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» КМ України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір суд першої інстанції, враховуючи вимоги Законів України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», прийшов до обґрунтованого висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
З урахуванням наведеного, позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому шести мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду про те, що новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму; оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитися, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Наведені висновки відповідають вимогам ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка передбачає, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
За таких обставин відмова пенсійного органу у проведенні наведеного перерахунку в разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, є протиправною.
Також відповідно до положень Законів України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» та «Про Державний бюджет України на 2010 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає з 01 січня по 31 березня 2010 року - 695 грн., з 01 квітня по 30 червня 2010 року - 706 грн., з 01 липня по 30 вересня - 709 грн.
Таким чином, відповідач зобов'язаний був виплатити позивачу державну пенсію за період з 11.04.2010р. до 04.05.2010р. включно та з 27.09.2010р. до 11.10.2010р. включно, та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з 11.04.2010р. до 11.10.2010р. включно відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Також визначений в рішенні суду першої інстанції період часу, за які задоволені позовні вимоги, обчислений судом першої інстанції із дотриманням вимог ст.ст.99, 100 КАС України.
В частині вимог про визнання за позивачем права на отримання основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, які також були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що такі вимоги відповідно до ст.ст.2, 3, 105 КАС України не можуть розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З врахуванням наведеного, провадження в частині позовних вимог про визнання права на отримання основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, підлягає закриттю.
З огляду на положення ст.ст.21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен був визнати такі дії незаконними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про часткове задоволення позовних вимог, при цьому понесені судові витрати, пов'язані із розглядом справи, належить віднести за рахунок держави, а в частині позовних вимог про визнання права на отримання державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяної здоров'ю, слід провадження у справі закрити.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно по суті вирішив розглядуваний спір, однак із помилковим застосуванням норм матеріального права, через що оскаржувану постанову слід змінити.
Керуючись ст.ст.94, 99, 100, 157, 160, 183-2, 195-197, п.п.2, 4 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.201, ч.1 ст.203, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської обл. та ОСОБА_2 задоволити частково.
Постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської обл. від 25.10.2010р. змінити.
Позов ОСОБА_2 задоволити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської обл. щодо незабезпечення нарахування та виплати на користь ОСОБА_2, як інваліду ІІІ групи, захворювання пов'язане з проживанням на забрудненій території внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, пенсії у відповідності до вимог ст.ст.50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, та з врахуванням ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», - протиправною.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської обл. здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_2 державної пенсії з розрахунку 6 (шість) мінімальних пенсій за віком відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за періоди з 11.04.2010р. до 04.05.2010р. включно та з 27.09.2010р. до 11.10.2010р. включно, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком згідно з вимогами ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та з урахуванням проведених виплат за вказаний період.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської обл. здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_2 додаткової щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 (п'ятдесят) відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 11.04.2010р. до 11.10.2010р. включно, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком згідно з вимогами ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та з урахуванням проведених виплат за вказаний період.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Понесені судові витрати, пов'язані із розглядом справи, віднести за рахунок держави.
В частині позовних вимог про визнання за ОСОБА_2 права на отримання державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяної здоров'ю, - провадження у справі закрити.
Постанова апеляційного суду є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Р.М.Шавель
Судді: М.В.Костів
Н.В.Савицька