Справа № 145/1153/13-ц
Провадження №2/145/506/2013
Іменем України
( заочне )
"04" вересня 2013 р. Тиврівський районний суд Вінницької області
в складі: головуючий суддя Ліщишина М. Ю.
за участю секретаря Віценко К.А
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Тиврів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом , -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій вказує, що йому належить житловий будинок в АДРЕСА_1, що стверджується свідоцтвом про право власності № 191 від 18.10.2012 року серії САЕ № 722923.
Крім нього у вказаному домоволодінні зареєстровані та проживають члени його сім'ї - його дружина - ОСОБА_3, син - ОСОБА_4 та онук - ОСОБА_5.
04 травня 2000 року його син, ОСОБА_4 уклав шлюб з ОСОБА_2, яка після укладення шлюбу стала носити прізвище «ОСОБА_2».
Після одруження сина, він зареєстрував в належному йому домоволодінні, дружину сина , ОСОБА_2, про що в домову книгу для прописки (реєстрації) громадян, які проживають у АДРЕСА_1 були внесені відповідні відомості. Угоди про найм даного приміщення між ним та відповідачкою не укладалось.
Сімейне життя сина з ОСОБА_2 не склалось і влітку 2011 року вона, після перебування в лікарні, не повернулась на проживання до його будинку, а переїхала проживати до своєї доньки ОСОБА_7, забравши свої речі.
В подальшому рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 06 вересня 2012 року шлюб між сином та його дружиною, ОСОБА_2 було розірвано.
Після розірвання шлюбу відповідачка перестала бути членом його сім'ї, вони з нею не пов'язані спільним побутом і не мають взаємних прав та обов'язків, в нього виникла необхідність зняти її з реєстрації в належному йому житловому будинку, в зв'язку з припиненням обставин, за яких у неї виникло право на користування ним.
Він неодноразово звертався до відповідачки з пропозицією в добровільному порядку скасувати свою реєстрацію та виселитись з належного йому будинку, однак вона на прохання не реагує, мотивуючи це тим, що має право на користування будинком.
З метою вирішення питання про скасування реєстрації відповідачки в житловому будинку він звернувся до паспортного столу з наміром скасувати її реєстрацію, однак йому було роз'яснено, що, відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть, тобто скасувати реєстрацію можна лише за згодою особи, яка зареєстрована в житловому приміщенні.
Оскільки скасувати свою реєстрацію в добровільному порядку відповідачка не бажає, вимушений звернутись до суду з даною позовною заявою.
Починаючи з липня 2011 року відповідачка по справі в належному йому будинку не проживає, комунальні платежі не сплачує, а в червні 2012 року забрала усі свої речі, що стверджується актом обстеження матеріально-побутових умов проживання Сутисківської селищної ради від 04 червня 2013 року.
Вважає, що відповідачка по справі втратила право на користування належним йому майном.
Просить визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, такою, що втратила право на користування належним йому, ОСОБА_1, житловим будинком АДРЕСА_1 .
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити з підстав, наведених в заяві.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явилася, хоч про слухання справи повідомлена своєчасно, заяви про відкладення розгляду справи, чи про слухання справи у її відсутності до суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явились в судове засідання без поважних причин.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 пояснили, що ОСОБА_2 в житловому будинку, що належить позивачу ОСОБА_1 останні три роки не проживає, її особистих речей в будинку немає, із сином позивача відповідачка розлучилася рік тому .
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши позивача, свідків, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована, як член сім»ї, в будинку АДРЕСА_1, який належить позивачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності № 191 від 18.10.2012 року.
ОСОБА_2 не проживає в будинку позивача -ОСОБА_1 з літа 2011 року, тобто більше одного року, не оплачує комунальні послуги, не несе витрат по утриманню будинку та не бере участі у спільному побуті , що стверджується актом обстеження житлово-побутових умов проживання від 04.06.2013 року згідно якого в будинку по АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, але за вказаною адресою ОСОБА_2 не проживає з червня 2011 року .
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом з ним у будинку, щo йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням (ст. 156 ЖК України).
Виходячи з викладеного, з моменту реєстрації шлюбу між ОСОБА_4 - сином позивача та відповідачкою у неї виникло право на користування житлом ОСОБА_1
Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 06 вересня 2012 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було розірвано.
Відповідно до чинного законодавства власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання та проживання членів своєї сім'ї.
Згідно ч.1 ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача та членів його сім'ї за ними зберігається житлове приміщення протягом 6-ти місяців.
Частиною 3 ст. 71 ЖК України передбачено випадки, коли житлове приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад 6 місяців. Факт залишення відповідачкою місця проживання - будинку АДРЕСА_1 до таких підстав не належить.
Згідно ч. 3 ст. 405 ЦК України член сім»ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності члена сім»ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Статтею 391 Цивільного кодексу України регламентовано право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідачка є такою, що втратила право на користування житлом у належному позивачеві будинку.
Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 10, 11, 60, 212 -215, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 71, 72, 73 ЖК України, ст.391, 405 ЦК України , -
вирішив:
Позов задовольнити .
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження визнати такою, що втратила право на користування житлом в будинку АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1.
Заочне рішення може бути переглянуто Тиврівським районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Тиврівський районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Суддя Ліщишина М. Ю.