ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
Іменем України
19.12.06 Справа № 15/446н-ад.
Колегія у складі суддів:
Пономаренко Є.Ю. -головуючий, Лісовицький Є.А., Яресько Б.В.,
при секретарі судового засідання Кочетовій О.М.,
розглянувши матеріали справи за позовом
Відкритого акціонерного товариства плодорозсадника «Луганський», м. Луганськ
до Луганської міської ради, м. Луганськ
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К», м. Київ
про скасування рішення
За участю представників:
від позивача: Скачков М.С. представник по довіреності від 26.09.2006р.;
від відповідача: Яндян О.А. - заст. нач. відділу по роботі з фіз. та юр. особами, довіреність № 01-03-30/1033а від 28.02.06.
від третьої особи: Бурлаченко О.В. представник по довіреності від 01.12.2006р. №01/12-1.
Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав законної сили з 1 вересня 2005 року, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Тому, враховуючи що предметом спору є оскарження рішення, виданого відповідачем як суб'єктом владних повноважень, та з урахуванням рекомендацій Верховного суду України, провадження у даній справі здійснювалося за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
У судовому засіданні 19.12.2006р. не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв'язку з чим відповідно до п. 21 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України таке фіксування судом не здійснювалося.
Розпорядженням заступника голови господарського суду Луганської області від 05.12.2006р. у даній справі призначено судову колегію у складі суддів: Пономаренко Є.Ю. - головуючий, Лісовицький Є.А., Яресько Б.В. У зв'язку з цим розгляд спору розпочато заново, у тому числі облік строку розгляду справи розпочато з моменту початку розгляду спору новим складом суду, тобто з дати призначення судової колегії.
Суть спору: позивачем заявлено вимоги про скасування рішення Луганської міської ради від 28.07.06. № 7/41 про зміну цільового призначення (категорії) земельної ділянки і про передачу цієї ділянки в оренду на 49 років ТОВ «Епіцентр К».
Заявлені вимоги позивач обґрунтовує, зокрема наступними поясненнями. Оскаржуваним рішенням відповідача, яким передана земельна ділянка площею 7,5892 га третій особі - ТОВ «Епіцентр К»порушені права позивача та норми чинного законодавства. Спірна земельна ділянка знаходиться у постійному користуванні позивача і не може бути вилучена в нього без його відома та згоди.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечує повністю з підстав наведених у відзиві на адміністративний позов від 30.10.2006р., посилаючись зокрема на наступне. Твердження позивача про те, що спірна земельна ділянка, передана за оскаржуваним рішенням третій особі у справі належить йому (позивачу) на праві постійного користування є необґрунтованим та безпідставним. Копії державного акту на право постійного користування спірною земельною ділянкою та копії рішення Луганської міської ради або іншого органу, відповідно до якого позивачу в постійне користування була передана спірна земельна ділянка позивачем не додано. Також не надано позивачем технічної документації про відведення земельної ділянки в натурі. Навіть у разів доведення факту наявності права постійного користування у радгоспу «Луганський»таке право не переходить до правонаступника -позивача у справі. Переоформлення права користування земельною ділянкою за позивачем можливе за наявності рішення про припинення права користування радгоспу. У позивача відсутній правовстановлюючий документ на земельну ділянку, що передана третій особі за оскаржуваним рішенням, а тому позовні вимоги є необґрунтованими.
Представник третьої особи також зазначив про необґрунтованість позову з підстав, наведених у відзиві на адміністративний позов, зданому до суду 05.12.2006р., вважає оскаржуване рішення ради та передачу земельної ділянки в оренду законними.
В ході судового розгляду справи судом досліджено всі надані до матеріалів справи пояснення та документи як докази.
Сторони не досягли примирення.
Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, вислухавши представників сторін та третьої особи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
За результатами розгляду клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К»- третьої особи у справі, йому, рішенням Луганської міської ради від 30.06.2006р. № 6/49 була надана згода на розроблення проекту відведення земельної ділянки площею 8,000 га за адресою: м. Луганськ, вул. А. Ліньова (в районі будівлі №120) під будівництво та розміщення торгового центру в межах, визначених планом земельної ділянки та викопіюванням з плану міста.
Вказане рішення ради не оскаржено та відповідно не визнано протиправним і не скасовано на час прийняття даного судового рішення.
На підставі вказаного рішення Луганської міської ради на замовлення ТОВ «Епіцентр К» був розроблений проект відведення земельної ділянки, що пройшов державну експертизу та який було надано до Луганської міської ради.
Як наслідок, на сьомій сесії Луганської міської ради п'ятого скликання прийнято оскаржуване у даній справі рішення від 28.07.2006р. №7/41 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К»в оренду земельної ділянки під будівництво та розміщення торгового центру за адресою: м. Луганськ, вул. А. Ліньова (в районі будівлі №120)».
Даним рішенням, зокрема: затверджено проект відведення земельної ділянки площею 8,000 га товариству з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К»за адресою: м. Луганськ, вул. А. Ліньова (в районі будівлі №120) під будівництво та розміщення торгового центру; ухвалено передати вказану земельну ділянку товариству з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К»в оренду на 49 років та укласти договір оренди землі.
Позовні вимоги позивача ґрунтуються на тому, що земельна ділянка, передана за оскаржуваним рішенням третій особі, належить позивачу як правонаступнику радгоспу «Луганський»на праві постійного користування.
Відкрите акціонерне товариство плодорозсадник «Луганський»засновано відповідно до рішення регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області шляхом перетворення радгоспу «Луганський» у відкрите акціонерне товариство.
Державна реєстрація ВАТ плодорозсадник «Луганський»проведена Слов'яносербською райдержадміністрацією Луганської області 26.02.1998р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.
Згідно п. 1.3. статуту позивача відкрите акціонерне товариство є правонаступником радгоспу «Луганський».
Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу Української РСР, затвердженого Законом Української РСР від 8 липня 1970 р. право землекористування радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею, які видаються після відведення земельних ділянок в натурі.
Відповідно до ст. 23 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року N561-XII, який діяв на час перетворення радгоспу у відкрите акціонерне товариство, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
При цьому, згідно ст. 22 зазначеного Земельного кодексу України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Згідно ст. 126 чинного на даний час Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 125 чинного Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Позивачем не надано державного акту на право постійного користування землею а ні виданого відкритому акціонерному товариству плодорозсадник «Луганський», а ні виданого радгоспу «Луганський».
Не надано державного акту на право постійного користування землею за позивачем і на вимогу суду іншими певними підприємствами, установами та організаціями.
Не надано суду і рішення про передачу позивачу або навіть радгоспу «Луганський» спірної земельної ділянки в постійне користування, на підставі якого могло бути видано державний акт.
Також не надано доказів встановлення в натурі меж земельної ділянки, яка за доводами позивача нібито була передана йому (або радгоспу) в постійне користування.
Таким чином, не підтверджено належними засобами доказування правомочності позивача з користування спірною земельною ділянкою.
З урахуванням викладеного, судом відхиляються доводи позивача та надані ним на підтвердження права постійного землекористування документи також з наступних підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Як вже зазначалося, виходячи з положень ст.ст. 125, 126 чинного Земельного кодексу України (також відповідних норм кодексів, що діяли раніше), належними доказами, що підтверджували б право постійного користування певною земельною ділянкою, є державний акт на право постійного користування землею (з проведеною державною реєстрацією відповідно до чинного кодексу), а також документи із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Тому, надані позивачем документи, як то: земельна кадастрова книга, земельна шнурова книга, довідки про площу та ціну за 2003-2005рр., не є належними доказами у справі та відповідно не підтверджують доводи позивача, на яких ґрунтується позовна вимога.
Також не приймається судом надана позивачем на підтвердження права постійного користування спірною земельною ділянкою копія викопіювання з плану міста, оскільки не визначає межі наданої у постійне користування земельної ділянки, а може визначати лише бажання позивача щодо користування такою земельною ділянкою. Копія картограми поліпшення та використання природних кормових угідь землекористування плодопитомницького радгоспу «Луганський», складена луговодом Солодовниковою В.В. також не є належним доказом встановлення в натурі меж земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні.
Крім того, судом приймаються доводи відповідача відносно того, що незважаючи на те, що ВАТ плодорозсадник «Луганський»є правонаступником радгоспу «Луганський», то навіть за доведення факту наявності права постійного користування у радгоспу «Луганський»це право не переходить автоматично в порядку правонаступництва до ВАТ плодорозсадник «Луганський», а може виникати на загальних підставах.
Так, відповідно до п. «в»ст. 141 Земельного кодексу України у разі припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій, їх право постійного користування земельною ділянкою припиняється і в порядку правонаступництва не переходить.
ВАТ плодорозсадник «Луганський»було засновано у 1998р. в результаті припинення у виді реорганізації шляхом перетворення радгоспу у відкрите акціонерне товариство.
Тому, навіть як би у радгоспу «Луганський» земля була б оформлена на праві постійного користування, то внаслідок припинення діяльності радгоспу таке право не перейшло б автоматично до правонаступника -акціонерного товариства позивача у справі.
На підставі вищевикладеного у задоволенні позову слід відмовити повністю.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову та встановленням судом при розгляді спору у справі недоведеності порушення прав позивача оскаржуваним рішенням через не доведення, що спірна земельна ділянка знаходиться у постійному користуванні позивача, суд, керуючись п. 4 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалює скасувати заходи по забезпеченню позову, вжиті ухвалою суду від 26.10.2006р. у даній справі, з урахуванням ухвали від 17.11.2006р. щодо роз'яснення ухвали від 26.10.2006р.
За таких підстав заява позивача від 05.12.2006р. про видачу виконавчого листа на виконання ухвали про вжиття заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає та відхилена судом.
Відповідно до ст. 87, ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, сплачені позивачем при подачі позову до суду покладаються на нього.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін і третьої особи про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Скасувати заходи по забезпеченню позову, вжиті ухвалою суду від 26.10.2006р., з урахуванням ухвали від 17.11.2006р. щодо роз'яснення ухвали від 26.10.2006р.
3. Судові витрати сплачені при подачі позову покладаються на позивача.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 22.12.2006р.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя (головуючий)
Суддя
Суддя
Є.Ю. Пономаренко
Є.А. Лісовицький
Б.В. Яресько