Справа № 146/504/13-ц Провадження № 22-ц/772/2096/2013Головуючий в суді першої інстанції:Ставнійчук В.С.
Категорія: 25 Доповідач: Денишенко Т. О.
"29" серпня 2013 р. м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючої судді: Денишенко Т.О.,
суддів: Гуцола П.П., Луценка В.В.,
при секретарі: Торбасюк О.І.,
за участю: позивачки ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» про стягнення виплати по страховому випадку та моральної шкоди, за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 11 квітня 2013 року,
19 березня 2013 року ОСОБА_2 звернулася у Томашпільський район-ний суд Вінницької області з позовом до акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі - АТ «СК «АХА Страхування») про стягнення виплати по страховому випадку та моральної шкоди (а.с. 2), посилаючись на те, що 26.05.2011 року вона уклала з відповідачем договір добровільного страхування наземного транспорту № 19503Г-а/11В, а саме автомобіля «Hyndai Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_1. 07 липня 2011 року чоловік позивачки ОСОБА_3, керуючи даним автомобілем на законних підставах, допустив страховий випадок, внаслідок чого були пошкоджені застрахований автомобіль позивачки і автомобіль третьої особи. Про настання страхового випадку ОСОБА_3 відповідно до умов договору страхування в цей же день повідомив страхову компанію, з якої приїхав страховий агент та оформив необхідні документи. Однак у жовтні 2011 року відповідач відмовився виплатити страхове відшкодування через відсутність за його твердженням страхового випадку. ОСОБА_2 вважає таку відмову незаконною, тому звернулася в суд з даним позовом.
Згідно рахунку-фактури від 02.08.2012 року № ВН-0002820 вартість придбаного ОСОБА_2 у ТОВ «Богдан-Авто Вінниця» товару, у зв'язку з ремонтом автомобіля, склала 16951,20 грн., про стягнення яких заявлений нею даний позов. Крім цього оплата правової допомоги становить 2500,00 гривень, а спричинену неправомірними діями відповідача моральну шкоду ОСОБА_2 оцінила в 20 тисяч гривень. Моральна шкода завдана безпідставним, на думку позивачки, небажанням страховика виплатити страхове відшкодування, що унеможливило здійснити ремонт автомобіля протягом тривалого часу, вимушеними неодноразовими поїздками в м. Вінницю для врегулювання спірного питання, порушенням звичного способу її життя і нервовими переживаннями з цього приводу.
Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 11 квітня 2013 року позов задоволено частково, стягнуто з АТ СК «АХА Страхування» на користь ОСОБА_2 16951,20 гривню виплати по страховому випадку та 229,40 гривень сплаченого судового збору (а. с. 50-52).
Не погоджуючись з ухваленим рішенням у справі, АТ «СК «АХА Страхування» оскаржує його в апеляційному порядку, просить скасувати дане рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у позові в повному обсязі. Апелянт вважає оскаржуване рішення суду таким, що ухвалене з порушенням, а саме: неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин справи, що мають для неї значення, через невідповідність висновків суду обставинам справи ( а. с. 55-56).
Заслухавши суддю-доповідача, заперечення на скаргу позивачки та її представника, проаналізувавши докази, наявні в справі в їх сукупності, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дос-ліджені в судовому засіданні. Умовами обгрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.
Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам.
Відповідно до ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, що відбулася, і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику, здійснення якого проводиться страховиком згідно із договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою, у формі, що визначається страховиком.
Судом встановлено, що 07 липня 2011 року внаслідок ДТП, скоєної з вини ОСОБА_3 (подружжя позивачки), який керував належним позивачці автомобілем «Hyndai Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_2, був пошкоджений згаданий автомобіль. Згідно рахунку-фактури від 02.08.2012 року № ВН- 00028 20, складеного ТОВ «Богдан - Авто Вінниця», ОСОБА_2 оплатила товар (складові автомобіля) на суму 16951,20 гривню (а. с. 13). Постановою Томашпільського районного суду від 17.08.2011 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП у зв'язку з подією 07 липня 2011 року та накладено на нього штраф у розмірі триста сорок гривень (а. с. 17). Позивачка застрахувала свою цивільну відповідальність, уклавши договір добровільного страхування наземного транспорту від 26 травня 2011 року № 19503Г-а/11В зі страховою компанією АТ «СК «АХА Страхування» на строк з 28 травня 2011 року по 27 травня 2012 року (а. с. 3-10).
Відповідно до п. 26.1 договору страхування не підлягають відшкодуванню збитки, які сталися під час керування транспортним засобом страхувальником (іншою особою) у стані алкогольного сп'яніння, під впливом наркотичних, токсичних речовин чи медичних препаратів, протипоказаних при керуванні транспортним засобом, а також збитки, які сталися під час керування транспортним засобом особою, яка не мала посвідчення на право управління транспортним засобом відповідної категорії, а в п. 20.2.2 цього договору передбачено, що страховим випадком є збитки внаслідок ДТП, тобто будь-яке пошкодження або знищення транспортного засобу, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП
Частково задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із загальних положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та вказаних вище окремих положень договору, не звернувши при цьому увагу, що позивачкою був укладений договір не обов'язкового, а добровільного страхування автомобіля.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
У апеляційній скарзі представник страховика обгрунтовано посилається на те, що суд першої інстанції під час вирішення цього спору застосував норма матеріального права, що не підлягали застосуванню до правовіносин, які склалися між сторонами у справі, а норми які підлягали застосуванню, ним не застосовані. Це відноситься до Закону України «Про страхування», який визначає, що добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником та страховиком.
Згідно з підпунктами 22.2, 23.1, 23.2, 26.4.6, 26.2.7 договору добровільного страхування наземного транспорту від 26 травня 2011 року № 19503Г-а/11В, укладеного сторонами у справі, обов'язки страхувальника в однаковій мірі розповсюджуються на осіб, допущених до керування застрахованим транспортним засобом на законних підставах. Порушення цими особами вказаних у договорі вимог тягне за собою ті ж самі наслідки, що й невиконання їх безпосередньо страхувальником. Договором передбачено, що не є страховим випадком збитки, завдані внаслідок порушення страхувальником (іншою особою, допущеною до керування транспортним засобом) правил безпеки при ремонті чи обслуговуванні застрахованого транспортного засобу, правил його технічної експлуатації, вимог заводу-виробника, викладених у посібнику (інструкції, керівництві) з експлуатації транспортного засобу, сервісній книжці.
ОСОБА_3 було допущено невиконання обов'язків за договором, а саме порушення правил експлуатації транспортного засобу, невжиття всіх доречних дій щодо запобігання виникнення ДТП.
Крім цього, заслуговує на увагу й та позиція відповідача, що за укладеним договором добровільного страхування ( пункт 4, а. с. 3 ) його сторонами вигодонабувачем визначено ПАТ «Креді Агріколь Банк», тому саме банк як третя особа, на користь якої укладений договір страхування, мав би скористатися своїм правом на отримання страхової виплати. Однак, вигодонабувач у даному випадку жодних вимог до страхувальника не висуває, тому позивачка як особа, яка не уповноважена належним чином вигодонабувачем на вчинення дій в його інтересах не має права на отримання страхової виплати і на цій підставі є неналежним позивачем у справі про її стягнення.
Отже, судом першої інстанції під час ухвалення 11 квітня 2013 року рішення у даній справі було допущене таке невірне застосування норм матераільного права, неповне з'ясування обставин у справі, що тягне скасування цього оскаржуваного рішення з ухваленням нового рішення про відмову у позові.
Обгрунтування суми позову теж підлягає критичній оцінці, однак з огляду на викладене, дана частина позову не заслуговує на увагу.
Відповідно до положень ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Керуючись Законом України «Про страхування», ст.ст. 979-985, 988, 989 ЦК України, ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» задовольнити.
Рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 11 квітня 2013 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» про стягнення виплати по страховому випадку та моральної шкоди - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголо-шення, однак воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спе-ціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протя-гом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча: /підпис/
Судді: /підписи/
Згідно з оригіналом: