солом'янський районний суд міста києва
760/19489/13-к
1-кс/760/3692/13
УхВАЛА
12 вересня 2013 року слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва Кицюк В.С., при секретарі Закутнєві А.В., представника особи, яка подала скаргу ОСОБА_2, слідчого Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві Гречаного А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за скаргою ОСОБА_4 на постанову слідчого про відмову у визнанні його потерпілим по кримінальному провадженню №42012110090000089,-
ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва зі скаргою порядку ст. 303 КПК України на постанову слідчого про відмову у визнанні його потерпілим по кримінальному провадженню №42012110090000089.
В обґрунтування доводів та вимог скарги заявник посилається на те, що в провадженні Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві перебуває кримінальне провадження №42012110090000089, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) 10.12.2012 по факту скоєння шахрайських дій з боку невстановлених осіб, які заволоділи грошовими коштами ОСОБА_4 в АБ «Експрес-Банк», передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України.
29.07.2013 адвокатом ОСОБА_4 в його інтересах було подано клопотання про визнання ОСОБА_4 потерпілим в даному кримінальному провадженні, за результатами розгляду якого 14.08.2013 слідчим було винесено постанову про відмову у визнанні потерпілим.
Заявник не погоджується із даною постановою, вважає її незаконною та необґрунтованою. Так, з урахуванням пояснень представника в судовому засіданні, скарга мотивована тим, що згідно ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним провадженням завдано шкоди, зазначає про існування такої шкоди, більше того, акцентує увагу суду на тому, що цей факт не заперечується і самим органом досудового розслідування, оскільки відповідні відомості, внесені до ЄРДР за даним кримінальним правопорушенням, вже містять посилання на ймовірне спричинення ОСОБА_4 шкоди і в матеріалах зазначеного провадження достатньо доказів на підтвердження цього. Щодо необґрунтованості постанови, то він звертає увагу на те, що рішення слідчого є немотивованим, оскільки самого ОСОБА_4 не було допитано, навіть орган досудового розслідування з грудня 2012 (початку досудового розслідування) не здійснив жодних спроб опитати його або заявника з приводу поданої заяви про злочин. Посилання в постанові лише на покази приватного нотаріуса ОСОБА_5 вважає неспроможним, оскільки сам ОСОБА_5 не заперечував в ході свого допиту що підписи на довіреностях, на підставі яких було здійснено «списання» грошових коштів у великих розмірах з рахунків ОСОБА_4, ставив не сам ОСОБА_4
Відтак просить постанову скасувати та зобов'язати слідчого визнати ОСОБА_4 потерпілим по справі.
Представник прокуратури Солом'янського району м. Києва в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлявся належним чином. Його неявка в силу ст. 306 КПК України не перешкоджає розгляду скарги.
Вислухавши доводи представника ОСОБА_4, думку зацікавленої особи - старшого слідчого СВ Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві Гречаного А.В., який заперечував проти задоволення скарги, дослідивши скаргу та матеріали кримінального провадження №42012110090000089, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Так, п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення слідчого про відмову у визнанні потерпілим.
В свою чергу, статтею 55 КПК України передбачено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути, зокрема, фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.
При цьому, права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про злочин або заяви про залучення її до провадження як потерпілого (ч. 2 ст. 55 КПК України).
Згідно ч. 3 ст. 55 КПК України потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
Судовим розглядом встановлено, що 10.12.2012 до ЄРДР внесені відомості щодо вчинення невстановленими особами шахрайства, а саме підроблення документів і заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6 в особливо великих розмірах за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
В судовому засіданні слідчий пояснив, що в ЄРДР помилково зазначені ім'я та по-батькові ОСОБА_6 як «ОСОБА_6», оскільки адвокат ОСОБА_7 звертався із заявою про злочин щодо ОСОБА_4 Також визнав, що в своїй постанові від 14.08.2013 про відмову у визнанні ОСОБА_4 потерпілим, він помилково зазначає ОСОБА_4 як ОСОБА_6.
23.03.2013 ОСОБА_4 до Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві подавалася заява про визнання його потерпілим у вищезазначеному кримінальному провадженні.
В свою чергу, 14.08.2013 старшим слідчим Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_3 була винесена постанова про відмову у визнанні ОСОБА_4 потерпілим. Як вбачається з тексту оскаржуваної постанови і не заперечувалося слідчим в судовому засіданні, вона мотивована виключно фактичними даними, отриманими в ході допиту приватного нотаріуса ОСОБА_5, який з приводу наявності чи відсутності заподіяної ОСОБА_4 шкоди жодних обставин не повідомив, надав дані виключно щодо посвідчення довіреностей, натомість як матеріали зазначеного кримінального провадження №42012110090000089 складаються з двох томів. Більше того, на користь доводів заявника про незаконність і необґрунтованість винесеної постанови свідчить і те, що ані сам заявник, ані ОСОБА_4 допитані в рамках провадження не були,в той час як відомості до ЄРДР внесені щодо заволодіння саме коштами ОСОБА_4 в особливо великих розмірах.
Більше того, слідчий суддя погоджується із доводами заявника щодо не відповідності вимогам ст. 55 КПК України постанови і в частині наступного мотивування. Так, твердження слідчого про те, що «на даний час досудовим слідством достовірно не встановлено, чи завдано ОСОБА_4 шкоди», суперечить вимогам ч. 5 ст. 55 КПК України, згідно якої лише за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеній у частині 1 цієї статті, слідчий виносить мотивовану постанову про відмову у визнанні його потерпілим, яка може бути оскаржена до слідчого судді. В іншому випадку доводи слідчого можуть бути покладені в основу прийняття рішення про ймовірне закінчення кримінального провадження за відсутності події чи складу кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування слідчий суддя виносить ухвалу про скасування рішення слідчого або прокурора, зобов'язання припинити дію, зобов'язання вчинити певну дію або відмовити у задоволенні скарги.
Зважаючи на викладене, слідчий суддя вважає подану ОСОБА_4 скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, в частині скасування постанову слідчого про відмову у визнанні його потерпілим скасувати, а в частині зобов'язанні слідчого визнати останнього потерпілим відмовити, оскільки ч. 7 ст. 55 КПК України передбачено винесення такої постанови виключно в тому разі, якщо особа не подавала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого. В решті випадків слід керуватися вимогами ч. 2 ст. 55 КПК України.
Керуючись ст. ст. 303, 305, 306, 307, 309, ч. 2 ст. 376 КПК України, слідчий суддя,-
Скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Скасувати постанову старшого слідчого СВ Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві Гречаного А.В. від 14.08.2013 в рамках кримінального провадження №№42012110090000089 щодо невизнання ОСОБА_4 потерпілим.
В решті вимог - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя В.С. Кицюк