Справа № 761/20746/13-ц
Провадження №6/761/648/2013
03 вересня 2013 року
Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Маліновської В.М.,
при секретарі Лазоришинець К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві клопотання компанії "ФАМЕД ІНЖИНІРИНГ ГмбХ енд КО КГ" ("VAMED Engineering GmbH & CO KG"), заінтересована особа: Державне підприємство для постачання медичних установ "УКРМЕДПОСТАЧ" Міністерства охорони здоров'я України про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України у справі АС №195а/2012 від 04 квітня 2013р.,
07.08.2013р. до Шевченківського районного суду м.Києва надійшло клопотання компанії "ФАМЕД ІНЖИНІРИНГ ГмбХ енд КО КГ" ("VAMED Engineering GmbH & CO KG", Австрія) про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (МКАС при ТПП України) від 04.04.2013р. у справі АС № 195а/2012 за позовом Державного підприємства для постачання медичних установ "УКРМЕДПОСТАЧ" Міністерства охорони здоров'я України (ДП «УКРМЕДПОСТАЧ» МОЗ України (Україна) до компанії «VAMED Engineering GmbH & CO KG» (Австрія) про зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів.
В зазначеному клопотанні заявник вказує, що рішенням МКАС при ТПП України у справі АС № 195а/2012 від 04.04.2013р. задоволено позовну заяву ДП «УКРМЕДПОСТАЧ» МОЗ України (Україна) до компанії «VAMED Engineering GmbH & CO KG» (Австрія) про зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів, а саме: - зобов'язано Відповідача у арбітражній справі - компанію «VAMED Engineering GmbH & CO KG» протягом 90 календарних днів з моменту отримання рішення здійснити заміну медичного обладнання, а саме: «Інкубатор транспортний модель ІТ-158-ТS» (далі - транспортних інкубаторів), поставленого за Договором поставки від 14 вересня 2009 року, в кількості 85 одиниць, на транспортні інкубатори, які за своєю якістю, ефективністю та безпечністю будуть відповідати умовам Договору та нормам діючого законодавства України, та які можна буде використовувати за призначенням в Україні; - у випадку невиконання вказаної вимоги в установлений строк, стягнути з Відповідача на користь Позивача 4 973 590,55 євро, сплачених за вищевказане медичне обладнання; - стягнути з Відповідача на користь Позивача 34 058,77 євро в порядку відшкодування сплаченого арбітражного збору.
Заявник вважає, що рішення у справі АС № 195/2012 підлягає скасуванню на підставі статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», оскільки арбітражне застереження, на підставі якого розглянуто спір і винесено арбітражне рішення, є недійсним; рішення у справі суперечить публічному порядку України; склад третейського суду та арбітражна процедура не відповідали угоді сторін.
Ухвалою від 12 серпня 2013р. відкрито провадження у справі, призначено справу до слухання у відритому судовому засіданні, сторонам у справі направлено копію ухвали, заінтересованій особі направлено клопотання та долучені до нього документи і запропоновано подати до 30 серпня 2013 р. письмові заперечення проти клопотання та докази, якими вони обґрунтовуються, витребувано в МКАС при ТПП України матеріали справи АС № 195а/2012.
В судовому засіданні представники компанії «VAMED Engineering GmbH & CO KG» дане клопотання підтримали та просили суд його задовольнити. Серед іншого наголошували, що арбітр, призначений компанією «VAMED Engineering GmbH & CO KG», фактично не брав участі в прийнятті рішення, а до процедури прийняття рішення МКАС при ТПП України безпідставно було залучено доповідача.
ДП «УКРМЕДПОСТАЧ» МОЗ України (Україна) свого представника у судове засідання не направило.
Поряд з цим, 30.08.2013р. на адресу суду від вказаного підприємства надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю особи, яка може представляти інтереси підприємства в судах та його зверненням до Генеральної прокуратури України з проханням вступити у дану справу з метою захисту інтересів держави.
Виходячи з положень ч.ч.1-2 ст.389-4 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), якими визначено строки розгляду справи, а також те, що неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд ухвалив за можливе проводити розгляд справи за відсутності представників ДП «УКРМЕДПОСТАЧ» МОЗ України (Україна). При цьому судом прийнято до уваги, що при розгляді даної категорії справ суд не розглядає спір по суті, а лише встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу з підстав, передбачених міжнародним договором України та/або Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж».
Заслухавши пояснення представників заявника, повно та всебічно перевіривши доводи клопотання, дослідивши надані докази та матеріали арбітражної справи АС № 195а/2012, наданої МКАС при ТПП України, суд дійшов висновку про те, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.4 ст.389-5 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасовано судом лише з підстав, передбачених міжнародним договором України та/або Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж».
Статтею 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», зокрема визначено, що арбітражне рішення може бути скасоване судом, якщо: 1) сторона, що заявляє клопотання про скасування, подасть докази того, що: угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки - за законом України; або склад третейського суду або арбітражна процедура не відповідали угоді сторін, якщо тільки така угода не суперечить будь-якому положенню цього Закону, від якого сторони не можуть відступати, або, за відсутності такої угоди, не відповідали цьому Закону; або 2) суд визначить, що: об'єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законодавством України; або арбітражне рішення суперечить публічному порядку України.
Судом встановлено, що рішенням МКАС при ТПП України, постановленим у складі: головуючого - О.Чирич, арбітрів: В.І. Іващенко, С.Хегер, у справі АС № 195а/2012 від 04.04.2013р. (проведено усне слухання без оголошення без оголошення резолютивної частини, а строк направлення сторонам повного тексту було продовжено до 17.06.2013р.) зобов'язано «VAMED Engineering GmbH & CO KG» протягом 90 календарних днів з моменту отримання рішення здійснити заміну медичного обладнання, а саме: «Інкубатор транспортний модель ІТ-158-TS», поставленого за Договором поставки від 14 вересня 2009р. в кількості 85 одиниць, на транспортні інкубатори, які за своєю якістю, ефективністю та безпечністю будуть відповідати умовам Договору та нормам діючого законодавства України, та які можна буде використовувати за призначенням в Україні; у випадку невиконання вищезазначеної вимоги в установлений строк, стягнути з «VAMED Engineering GmbH & CO KG» на користь ДП «УКРМЕДПОСТАЧ» МОЗ України (Україна) 4 973 590,55 євро, сплачених за вищевказане медичне обладнання; стягнути з «VAMED Engineering GmbH & CO KG» на користь ДП «УКРМЕДПОСТАЧ» МОЗ України (Україна) 34 058,77 євро в порядку відшкодування сплаченого арбітражного збору.
Вказане рішення підписано головуючим О.Чиричем та арбітром В.І. Іващенко, та не підписано арбітром С.Хегер. Як зазначено головою МКАС при ТПП України Н.Селівоном прямо на тексті рішення «Арбітром С.Хегер рішення не підписано через незгоду з рішенням. Окрема думка не дивлячись на наданий час (22 травня - 17 червня2013р.) для його підготовки, С.Хегер в МКАС подана не була». Разом з тим, до клопотання додано думку незгоди (Окрему думку) з арбітражним рішенням арбітра С.Хегер від 12.07.2013р. У вказаній Окремій думці С.Хегер зазначила, що текст арбітражного рішення з нею погоджено не було, вона не бачила проекта рішення, арбітражне рішення було надано їй для підпису вже після його підписання арбітром, призначеним Позивачем, та головуючим у справі, клопотання про надання їй часу для підготовки окремої думки було відхилено головою МКАС, у зв'язку з чим вона не встигла вчасно скласти окрему думку і тому подає її як Пояснення.
Пояснення, викладені арбітром С.Хегер, зокрема в частині переписки арбітрів, які розглядали справу, направлення їй тексту рішення та призначення у справі доповідача - Н.Дуцник, не суперечать матеріалам арбітражної справи, направленої до суду МКАС при ТПП України та підтверджуються ними (том.4).
При розгляді клопотання про скасування рішення МКАС при ТПП України також встановлено, що правовою підставою для розгляду справи АС №195а/2012 за позовом ДП «УКРМЕДПОСТАЧ» МОЗ України (Україна) до «VAMED Engineering GmbH & CO KG» (Австрія) була арбітражна угода, що містилася у ст. 13 Договору поставки, який був укладений між цими сторонами 14.09.2009р. Відповідно до вказаної статті Договору поставки всі суперечки та розбіжності, які виникають за цим договором будуть вирішуватись по можливості шляхом переговорів між сторонами; якщо порозумінні між сторонами не досягнуто, то всі суперечки, розбіжності чи вимоги, які виникнуть за цим договором або в зв'язку з ним, в тому числі щодо його виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають вирішенню в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України в м.Києві згідно його регламенту.
Зазначений договір поставки було укладено на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2009р. № 819 «Про залучення державним підприємством для постачання медичних установ «Укрмедпостач» у 2009 році іноземного кредиту для реалізації інвестиційного проекту щодо забезпечення лікувально-профілактичних закладів обладнанням, транспортними засобами, виробами медичного призначення та лікарськими засобами під державну гарантію».
Зокрема, в п.2 вказаної постанови зазначалось: «Визначити: Укрмедпостач відповідальним виконавцем інвестиційного проекту за участю австрійської компанії «VAMED Engineering GmbH & CO KG».
Вказане дозволяє дійти висновку про те, що поставка медичного обладнання за договором поставки між компанією «VAMED Engineering GmbH & CO KG» та ДП «УКРМЕДПОСТАЧ» здійснювалася за кошти, отримані в кредит під державну гарантію України, а тому була пов'язана із задоволенням державних потреб України.
Відповідно до ч.2 ст.12 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній на момент укладення Договору поставки - 14.09.2009 р., підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), окрім спорів, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб.
Відповідно до норм, передбачених ст.ст. 4, 10, 203 Цивільного кодексу (ЦК) України, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до статті 215 ЦК України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, зокрема, його суперечність цивільному законодавству, є підставою недійсності такого правочину.
Згідно ст. 389-5 ЦПК України, рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею. Рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», арбітражне рішення підлягає скасуванню, якщо арбітражна угода є недійсною за законом України.
Отже, станом на 14.09.2009р., коли був укладений вказаний договір поставки, який містив зазначене арбітражне застереження, чинне на то момент законодавство забороняло передачу спорів, що виникали з договорів, укладених у зв'язку із задоволенням державних потреб, на вирішення третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу), тобто арбітражна угода не відповідала законодавству України.
Та обставина, що сторони у справі проти компетенції арбітражного суду виходячи з положень Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» (ст.ст.4, 7, 16) та Регламенту МКАС при ТПП України (ст.ст.3, 36) не заперечували, на думку суду не може бути беззаперечною підставою, яка свідчить про наявність компетенції суду по розгляду справи, оскільки чинне на час укладення арбітражного застереження (14.09.2009р.) законодавство України (ст.12 ГПК України) містило імперативну норму, що забороняла передачу сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу) спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб.
Окрім цього, рішення МКАС при ТПП України у справі АС № 195а/2012 від 04.04.2013 за своїми змістом та сутністю не відповідає публічному порядку України, а саме основоположним засадам цивільного законодавства України.
Публічним порядком держави вважаються основоположні засади та принципи її правової системи, зокрема імперативні норми національного законодавства.
Відповідно до ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на тій засаді, що ніхто не може бути примушений робити того, що не передбачено чинним законодавством.
Згідно зі ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Оскаржуваним арбітражним рішенням з порушенням ст. 19 Конституції України на відповідача покладено обов'язок вчинити дії, не передбачені чинним законодавством України, а саме застосовано неіснуючу в цивільному законодавстві Україні правову конструкцію.
Водночас, цим же арбітражним рішенням в порушення ст.61 Основного Закону відповідач фактично двічі притягується до юридичної відповідальності одного виду - цивільно-правової відповідальності - за одне й те саме порушення (цивільно-правовий делікт), оскільки формами такої відповідальності є як зобов'язання вчинити дії (поставити медичне обладнання), так і стягнення його вартості.
Предметом оскаржуваного арбітражного рішення є зобов'язання сторони Відповідача вчинити дії з заміни поставленого згідно укладеного між сторонами Договору поставки від 14 вересня 2009 року медичного обладнання на інше, яке б за своєю якістю, ефективністю та безпечністю відповідало б умовам вказаного договору. Однак, зазначені характеристики медичного обладнання є оціночними категоріями, а в резолютивній частині арбітражного рішення не визначено жодних критеріїв цих характеристик, порядку визначення відповідності вдруге поставленого медичного обладнання цим характеристикам тощо.
Оскаржуване арбітражне рішення фактично покладає на Відповідача обов'язок здійснити зовнішньоекономічну операцію - поставку товару до України з-за кордону, що є можливим лише згідно відповідного зовнішньоекономічного контракту. Оскільки Відповідачем вже була здійснена відповідна поставка за вказаним Договором від 14 вересня 2009 року, а проведення зовнішньоекономічної операції поставки товару без нового договору, лише на підставі зобов'язання, покладеного резолютивною частиною арбітражного рішення, є неможливим в силу положень законодавства України про зовніщньоекономічну діяльність, то вказане арбітражне рішення в цій частині в принципі не підлягає виконанню в силу своєї суперечності публічному порядку України.
Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» встановлено, що правовою підставою для здійснення зовнішньоекономічної операції ввезення (поставки) товару з-за кордону до України є відповідний зовнішньоекономічний контракт (договір).
Зокрема, згідно статті 1 вказаного Закону зовнішньоекономічним контрактом є матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну, припинення їхніх взаємних прав і обов'язків; фактично, зазначене визначення повністю кореспондується з поняттям правочину, передбаченого Цивільним кодексом України.
Окрім того, пунктом 2 резолютивної частини оскаржуваного арбітражного рішення на Відповідача покладено обов'язок сплатити (повернути) грошові кошти за вже поставлене ним обладнання у випадку, якщо ним вдруге у встановлений рішенням дев'яностоденний строк не буде поставлене Позивачеві нове медичне обладнання належної якості, ефективності та безпечності, при цьому з тексту рішення взагалі незрозуміло, яким чином будуть визначатися ці критерії і за яких умов у Позивача виникне право вимоги на стягнення вказаних грошових коштів.
Чинне законодавство України не передбачає можливості стягнення грошових коштів на підставі судового рішення у випадку невчинення тих чи інших дій (покладених обов'язків) згідно цього судового (арбітражного) рішення у визначений рішенням строк, такий інститут в правозастосовчій та судовій практиці України не використовується, оскільки суперечить самому поняттю зобов'язання та сутності зобов'язального права України.
Згідно п.6 ч.1 ст.3 ЦК України, одними з загальних засад цивільного законодавства є справедливість та розумність.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а інша сторона має право вимагати виконання такої дії. Зобов'язання виникає в тому числі й на підставі судового рішення. Таким чином, зобов'язанням є обов'язок вчинити певну дію - передати майно або сплатити кошти, і аж ніяк не передати майно, а також сплатити кошти, оскільки зобов'язання може мати лише один об'єкт (предмет виконання).
Водночас, покладене на Відповідача оскаржуваним арбітражним рішенням зобов'язання має не один, а два об'єкти (предмети виконання), оскільки покладає на нього обов'язок вчинити дії і водночас покладає обов'язок сплатити грошові кошти у випадку невчинення таких дій, за відсутності жодних критеріїв визначення належності таких дій.
Відповідно до ст. 539 ЦК України, виконання зобов'язання може бути альтернативним, якщо боржник згідно нього має право вчинити (виконати) одну з двох або кількох дій на власний розсуд, тобто має право вибору предмета такого зобов'язання. Водночас, оскаржуваним арбітражним рішенням на Відповідача покладено не альтернативне зобов'язання, оскільки його зобов'язано виконати не одну з двох дій на власний вибір, а обидві дії, без можливості вибору предмета зобов'язання, тобто на Відповідача як боржника покладено зобов'язання з двома предметами.
В оскаржуваному арбітражному рішенні стягнення з Відповідача вартості медичного обладнання у випадку його непоставки протягом дев'яноста днів з моменту отримання арбітражного рішення фактично є формою (заходом) забезпечення цього зобов'язання, тобто стягненням грошових коштів забезпечується зобов'язання з поставки медичного обладнання.
Однак, главою 49 ЦК України передбачено види заходів забезпечення зобов'язань та порядок такого забезпечення. Зокрема, згідно ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання забезпечується, якщо це передбачено законом або договором, тобто підставами для такого забезпечення є норма акту цивільного законодавства або ж договорі, при цьому судове рішення такою підставою не є та не може бути.
Більше того, вказаною главою ЦК України встановлено перелік видів заходів забезпечення зобов'язання (наприклад, застава, неустойка, притримання), а нове, окреме зобов'язання не може бути заходом забезпечення іншого зобов'язання. Зобов'язання із сплати грошових коштів, покладене на Відповідача оскаржуваним арбітражним рішенням, не є ані заставою, ані неустойкою, ані притриманням, ані будь-якою іншою передбаченою законом та існуючою в правозастосовчій практиці України формою (заходом) забезпечення зобов'язання. Тому оскаржуване арбітражне рішення прямо суперечить імперативним нормам ст. 539 ЦК України та в цілому глави 49 ЦК України, чим порушує публічний порядок України.
Водночас, ст. 620 ЦК України встановлено, що у разі невиконання боржником обов'язку передати у власність кредиторові річ, визначену індивідуальними ознаками - тобто обов'язку, встановленого пунктом 1 резолютивної частини оскаржуваного арбітражного рішення, - кредитор має право витребувати вказану річ, при цьому згідно ч. 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих невиконанням зобов'язання, доказується кредитором.
Однак, оскаржуваним арбітражним рішенням в порушення вказаної імперативної норми акта цивільного законодавства передбачено інший порядок, а саме не витребування вказаних речей (медичного обладнання), а автоматичного стягнення їхньої вартості за номінальною вартістю згідно договору, без доказування кредитором розміру завданих збитків та без врахування вартості медичного обладнання, вже поставленого Позивачу.
Таким чином винесене арбітражне рішення прямо суперечить імперативним нормам ст.ст. 3, 539, 548, 620, 623 ЦК України, тобто в тому числі й основоположним засадам (нормам-принципам) цивільного законодавства України, грунтується на неіснуючих в публічному порядку України правових інститутах, а отже суперечить публічному порядку України.
Також, як вбачається з арбітражного рішення у справі АС № 195а/2012 від 04.04.2013 року, воно ухвалене лише двома арбітрами зі складу арбітражу у загальній кількості трьох арбітрів. При цьому з матеріалів відповідної арбітражної справи вбачається, що арбітр С. Хегер від підписання рішення відмовилася в зв'язку з принциповою незгодою, та подала свою окрему думку, в якій виклала власне обґрунтування незгоди з рішенням, в тому числі через його невідповідність публічному порядку України, тобто з підстав, з яких заявник у тому числі звернувся із відповідним клопотанням про скасування вказаного арбітражного рішення до суду, а також з мотивів усунення її від участі в арбітражній процедурі.
Окрім іншого, вказана окрема думка арбітра С. Хегер містить відомості, які дозволяють зробити висновок про те, що вказаний арбітр була повністю усунута від участі в розгляді справи, процедура вирішення справи в МКАС при ТПП України не була прозорою, на неї як арбітра здійснювався тиск. Таким чином, вказане дозволяє дійти висновку про те, що арбітражне рішення було ухвалене не більшістю від арбітрів у складі двох арбітрів з трьох, а фактично двома арбітрами, які в ході розгляду арбітражної справи підмінили собою визначений арбітражною угодою сторін склад арбітражу, а саме трьох арбітрів.
Оскільки арбітражним застереженням (угодою) сторін було передбачено розгляд спорів між сторонами колегією у складі трьох арбітрів, вищевказані обставини та окрема думка арбітра С. Хегер свідчать не про незгоду її з арбітражним рішенням, а про фактичне усунення її від здійснення повноважень арбітра по справі, тобто про те, що склад третейського суду (арбітражу) та арбітражна процедура не відповідали волевиявленню (угоді) сторін.
З огляду на все наведене вище, на підставі положень ст.ст. 3, 213, 539, 620, 637 ЦК України; ст.ст. 16, 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»; з урахуванням положень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» від 24 грудня 1999 р. за №12, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 208-210, 212, 213, 218 ЦПК України;суд -
Клопотання компанії "ФАМЕД ІНЖИНІРИНГ ГмбХ енд КО КГ" ("VAMED Engineering GmbH & CO KG"), заінтересована особа: Державне підприємство для постачання медичних установ "УКРМЕДПОСТАЧ" Міністерства охорони здоров'я України про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України у справі АС №195а/2012 від 04 квітня 2013р., - задовольнити.
Рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 04 квітня 2013року у справі АС №195а/2012 за позовом Державного підприємства для постачання медичних установ "УКРМЕДПОСТАЧ" Міністерства охорони здоров'я України (Україна) до VAMED Engineering GmbH & CO KG (Австрія) - скасувати.
Стягнути з Державного підприємства для постачання медичних установ "УКРМЕДПОСТАЧ" Міністерства охорони здоров'я України (Україна) на корить VAMED Engineering GmbH & CO KG (Австрія) судовий збір у розмірі - 573,50грн.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: