05 вересня 2013 року Справа № 9104/27612/12
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді: Сапіги В.П.,
суддів: Хобор Р.Б., Яворського І.О.,
з участю секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Галицького районного суду від 20.12.2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Більшівцівської селищної ради Галицького району та ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення,-
ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Більшівцівської селищної ради Галицького району та ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення ІУ сесії У1 скликання від 15.04.2011 року щодо дозволу на перенесення доріжки та зобов'язання ОСОБА_3 відновити пішохідну доріжку в тому ж місці і в тому ж розмірі, в якому вона знаходилась раніше.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 15.04.2011 року селищна рада прийняла рішення, яким дала дозвіл жителям будинку АДРЕСА_1 на перенесення пішохідної доріжки по АДРЕСА_1 відповідно до акту від 15.04.2011 року. Одночасно заявляє, що є інвалідом війни І групи, постійно користувався пішохідною доріжкою, використовуючи при цьому велосипед та ручний візок, так як доріжка була в зручному для нього місці, досить широкою, обнесена штахетником. В той же час, доріжка яка облаштована взамін старої, є вузькою, проходить під вікнами його квартири, створюючи при цьому певні незручності. Селищна рада заперечень з цього приводу вислухати не захотіла, про прийняте рішення вчасно його не повідомила, тим самим обмеживши його права як жильця будинку по АДРЕСА_1.
Постановою Галицького районного суду від 20.12.2011 року в задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що рішення прийнято правомочним органом в межах компетенції.
Не погодившись з прийнятою постановою, ОСОБА_2 оскаржив її в апеляційному порядку, вказуючи на те, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема висновки суду не відповідають обставинам справи.
При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням позовних вимог, зокрема зазначає, що пішохідна доріжка, яку зруйнувала ОСОБА_3 була ширшою та зручнішою в користуванні.
Тому апелянт просить скасувати постанову суду та прийняти нову за якою задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з наступних мотивів.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Частиною другою ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою та відносини, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування, регулюються Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III та Законом України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 № 280/97-ВР.
Відповідно до статей 12, 26 ЗК України, як власнику землі раді належить право розпорядження нею, передачі земельних ділянок у власність чи користування, надання в оренду. До виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Згідно з п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вiд 21.05.1997 № 280/97-ВР до виключних повноважень селищних рад належить вирішення питань регулювання земельних відносин. Відповідно до ч. 5 ст. 60 цього Закону, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Суд першої інстанції встановив, що рішення четвертої сесії Більшівцівської селищної ради шостого скликання від 15.04.2011 року мешканцям будинку АДРЕСА_1 дано дозвіл на перенесення пішохідної доріжки до цього будинку в тому ж розмірі, що й попередня доріжка.
Прийняттю вказаного рішення передувала колективна заява мешканців вказаного будинку з метою благоустрою прибудинкової території та встановлення нової огорожі, а також висновок комісії в складі голови та депутата селищної ради, представників райархітектури та управління Деркомзему в Галицькому районі від 15.04.2011 року.
Зважаючи на встановлені обставин, необхідно погодитись з висновком суду першої інстанції, що приймаючи оскаржуване рішення відповідач - Більшівцівська селищна рада діяла в межах наданих повноважень.
При цьому апелянтом не наведено жодних доказів, що даним рішенням порушено його права та інших мешканців селища Більшівці Галицького району.
Згідно ч.ч. 1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки не наведено будь-яких доказів про порушення прав позивача.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При цьому суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог не звернув увагу на те, що вимоги позивача до ОСОБА_3 щодо зобов'язання останньої відновити пішохідну доріжку в тому ж місці і в тому ж розмірі, в якому вона знаходилась раніше, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
За змістом п.1 ч.1 ст.157 КАС України слідує, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Частиною першою ст.203 КАС України визначено, що постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, приймаючи постанову про відмову в задоволенні позову не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушивши при цьому приписи процесуального права, а відтак постанова суду необхідно скасувати в частині позовних вимог до ОСОБА_3 щодо зобов'язання останньої відновити пішохідну доріжку в тому ж місці і в тому ж розмірі, в якому вона знаходилась раніше та закрити в цій частині провадження.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.4 ч.1 ст.198, ст.203, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Скасувати постанову Галицького районного суду від 20.12.2011 року у справі № 2а-3492/11 в частині відмови в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зобов'язання відновити пішохідну доріжку в тому ж місці і в тому ж розмірі, в якому вона знаходилась раніше та закрити провадження у справі в цій частині.
В решті постанову залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя : В.П. Сапіга
Судді: Р.Б. Хобор
І.О.Яворський
Повний текст виготовлено 06.09.2013р.