05 вересня 2013 р.Справа № 2а/1416/639/2012
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Лук'янчук О.В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючогосудді -Жука С.І.
судді - Яковлева Ю.В.
судді - Запорожана Д.В.
при секретаріДанюк А.І.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 вересня 2012 року по справі за позовом Управління пенсійного фонду в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області до ОСОБА_5 про стягнення надміру виплаченої пенсії, -
встановиЛА:
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення надміру виплаченої пенсії.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.
Відповідач з позовом не згоден, просив відмовити у задоволенні позову.
Суд першої інстанції своєю постановою від 04 вересня 2012 року адміністративний позов Управління Пенсійного Фонду України в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі про стягнення надміру виплаченої пенсії - задовольнив.
Стягнув з ОСОБА_5 на користь Управління Пенсійного Фонду України в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі надміру виплачену пенсію у розмірі 13 968 грн. 80 коп.
ОСОБА_5 не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_5 посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, або у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 відповідно до ст. 93 Закону України «Про пенсійне забезпечення з 20.10.2004 року по 01.09.2011 року є одержувачем соціальної пенсії II групи загального захворювання.
Статтею 5 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» визначено, що право на соціальну пенсію мають усі непрацездатні громадяни на умовах, що визначаються цим Законом.
У відповідності до ст. 93 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - соціальні пенсії призначаються і виплачуються непрацюючим громадянам, крім інвалідів з дитинства, при відсутності права на трудову пенсію: інвалідам І та II груп, у тому числі інвалідам з дитинства, а також інвалідам III групи.
Пунктом 28 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій» відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції за №1566/11846 від 27 грудня 2005 року, що за документ, який підтверджує, що особа не працює, приймаються: трудова книжка та довідка органів державної податкової служби довільної форми про те, що особа не перебуває на обліку у даному органі державної податкової служби як фізична особа підприємець.
В матеріалах справи міститься копія заяви відповідача про призначення/перерахунок пенсії від 20.10.2004 року, з якої вбачається, що ОСОБА_5 зобов'язаний був своєчасно повідомити органи, що призначають та виплачують пенсію, про прийняття на роботу, звільнення з роботи, зміни в складі сім'ї, зміну місця проживання та інші обставини, що можуть вплинути на його пенсійне забезпечення, а також був поставлений до відома про те, що у разі невиконання цього обов'язку і одержанням в зв'язку з цим зайвих сум пенсії повинна відшкодувати в Пенсійний фонд України заподіяну шкоду.
11.02.2003 року було проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 Білгород-Дністровським міськвиконкомом, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи.
Крім того, згідно запису в трудовій книжці відповідача серії НОМЕР_1, відповідач прийнятий на посаду директора ТОВ «Прохаус» з 05.05.2010 р.
Наказом № 2 від 17.10.2011 р. ОСОБА_5 звільнений з посади за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України.
Проте, відповідач не поставив до відома орган Пенсійного фонду, про зміни, які викликають зміну розміру виплачуваної пенсії.
Відповідно до частини 1 статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Управління пенсійного фонду в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області надсилало на адресу відповідача лист, згідно якого відповідача повідомлено, що з 01.01.2010 року йому була призначена соціальна пенсія по інвалідності (ст. 93 ЗУ «Про пенсійне забезпечення»). Згідно цієї статті пенсія виплачується непрацюючим пенсіонерам. По даним персоніфікованого обліку - ОСОБА_5 є приватним підприємцем, тому вважається працюючим пенсіонером. Право на отримання такої пенсії втрачається. У зв'язку із працевлаштуванням утворилася переплата пенсії у розмірі 13 968 грн. 80 коп. Запропоновано відповідачу суму переплати повернути на рахунок пенсійного фонду.
Однак, відповідач жодних дій по поверненню переплати суми пенсії не вжив.
На думку суду першої інстанції, позивач довів правомірність застосування стягнення виплаченої пенсії ОСОБА_5
Проте, з такими висновками суду не можна погодитися з наступних підстав.
Згідно зі ч. 2 ст. 99 КАСУ для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, якщо не встановлено інше, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В матеріалах справи міститься довідка Управління Пенсійного фонду в м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі, з якої вбачається, що остання виплата пенсії ОСОБА_5 відбулася в серпні 2011 року, тобто з вересня нарахування соціальної пенсії було зупинено.
З адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду в місті Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі звернулося до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області - 07.05.2012 року, тобто після сплину часу подання адміністративного позову.
Згідно зі ст. 100 КАСУ адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при винесенні рішення не було враховано пропущення строків позовної давності позивачем.
Як було зазначено вище, Управління Пенсійного фонду України у м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі дізналось про порушення своїх прав у вересні 2011 року, але з адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду в місті Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі звернулося до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області лише 07.05.2012 року, тобто після спливу 8 місяців з моменту коли дізналися про порушення своїх прав.
Крім цього, колегія суддів вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на ту обставину, що позивач звернувся з адміністративним позовом 07.05.2012 року, після отримання належних відповідей, які підтверджують, що відповідач зареєстрований, як фізична особа-підприємець, і у передбачений статтею 99 КАС України 6-місячний строк, адже в матеріалах справи відсутні докази саме коли позивач дізнався про своє порушення права.
Відповідно, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції постановив рішення із порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим рішення суду першої підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 203, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5, - задовольнити.
Постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 вересня 2012 року, - скасувати.
Адміністративний позов Управління пенсійного фонду в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області до ОСОБА_5 про стягнення надміру виплаченої пенсії - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.
Головуючийсуддя С.І. Жук
суддя Ю.В. Яковлев
суддя Д.В. Запорожан