Головуючий у 1 інстанції - Агевич К.В.
Суддя-доповідач - Білак С. В.
04 вересня 2013 року справа №812/5576/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Білак С.В., суддів Карпушової О.В., Сухарька М.Г., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромедіаправо" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року у справі № 812/5576/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромедіаправо" до Луганської митниці про визнання незаконною та скасування картки відмови № 702150503/2013/00014 від 17.06.2013 року,-
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Євромедіаправо" (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Луганської митниці (далі - відповідач) про визнання незаконною та скасування картки відмови № 702150503/2013/00014 від 17.06.2013 року.
Позивач просив визнати незаконною та скасувати картку відмови № 702150503/2013/00014 від 17.06.2013 року, як таку, що мотивована з невірним застосуванням норм діючого законодавства, при аналізі наданих позивачем відповідачеві таких документів при перетині кордону 17.06.2013 року: виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ТОВ «Євромедіаправо»; договіру доручення №11 ЕУ від 17.06.2013 року; наказу №10/ЗЕД ТОВ «Євромедіаправо» від 17.06.2013 року; наказу №115 ЗАТ «Білевро» від 17.06.2013 року; акту передачі-приймання автомобіля від 17.06.2013року; акту передачі-приймання комп'ютерного обладнання та буклетів від 17.06.2013 року; витягів з реєстраційних документів (статуту) юридичної особи - позивача.
Визнати незаконними дії відповідача щодо незаконної заборони позивачу користуватись автомобілем Вольво S - 40, р.н. НОМЕР_1 2007 року випуску в комерційних цілях (безоплатне промислове перевезення товарів або комерційне перевезення товарів) на митній території України, шляхом надання картки відмови № 702150503/2013/00014 від 17.06.2013року.
Визнати незаконними дії відповідача, щодо втручання у комерційну (господарську) діяльність позивача, шляхом надання картки відмови № 702150503/2013/00014 від 17.06.2013 року.
Зобов'язати відповідача перепустити на митну територію України транспортний засіб Вольво S - 40, р.н. НОМЕР_1, 2007 року випуску позивача, як засіб комерційного використання в митному режимі тимчасового ввезення, з застосуванням пільг, у вигляді загального умовного звільнення від ввізного мита і податків та без застосування ввізних обмежень чи заборон економічного характеру, що передбачено Стамбульскою Конвенцією "Про тимчасове ввезення" (1990), на підставі наданих Позивачем на кордоні 30.05.2013 року документів.
Зобов'язати відповідача внести у відповідний реєстр ЄАІС ДМСУ дані про транспортний засіб Вольво S - 40, р.н. НОМЕР_1, 2007 року випуску, як транспортний засіб комерційного використання, в митному режимі тимчасового ввезення, з застосуванням пільг, у вигляді загального умовного звільнення від ввізного мита і податків та без застосування ввізних обмежень чи заборон економічного характеру, що передбачено Стамбульскою Конвенцією "Про тимчасове ввезення" (1990), на підставі наданих Позивачем на кордоні 30.05.2013 року документів.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року у задоволенні позовних вимог позивачу було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову суду, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що комерційне використання автомобіля повинно підтверджуватися документами, вказаними в Конвенції "Про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів" (Женева, 1956 р.), Конвенції "Про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів та вантажів" (Женева, 1973 р.), Закону України "Про автомобільний транспорт" та Закону України "Про транспортно-експедиційну діяльність", які регулюють виключно правовідносини при міжнародних перевезеннях для третіх осіб за плату в режимах імпорту-експорту товарів, тобто їх відчудження.
Позивач ніяких договорів на міжнародне перевезення товарів ні з ким не укладав та ніякої винагороди за перевезення не отримував, а отже застосування вищевказаних міжнародних норм про договір міжнародного перевезення вантажів до існуючих правовідносин не застосовується.
Комерційне використання автомобілю визначається саме діями особи-власника автомобіля та користувача цим транспортним засобом.
Позивачем було здійснено намагання тимчасово ввезти саме транспортний засіб, а не відеообладнання, яке належить українській особі - резиденту, а тому посилатися суд міг тільки на положення Глави 33 Митного Кодексу України, в п.1 ст. 221 Митного Кодексу України.
Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 17.06.2013 року до зони митного контролю митного поста «Ізварине» Луганської митниці прибув автомобіль Вольво S - 40 р.н. НОМЕР_1 під керуванням гр. ОСОБА_3, що належить одному з засновників позивача - ЗАТ "БІЛЕВРО" на підставі відповідних наказів та Договору доручення № 11 ЕУ від 17.06.2013 року.
Для проведення митного оформлення в обраному ним митному режимі гр. ОСОБА_3 надав наступні документи: Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 06.04.2012 року; паспорт від 14.04.2006 року НОМЕР_3; наказ ЗАТ «Білевро» № 115 від 17.06.2013 року; наказ ТОВ «Євромедіаправо» № 10/ЗЕД від 17.06.2013 року; договір доручення №11 ЕУ від 17.06.2013 року; акт передачі-приймання автомобіля від 17.06.2013 року; акт передачі-приймання комп'ютерного обладнання та буклетів від 17.06.2013 року; виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ТОВ «Євромедіаправо»; витяг з реєстраційних документів (статуту) юридичної особи - позивача.
В момент перетину кордону, в транспортному засобі знаходився - персонального комп'ютера "Самсунг" і як вказує позивач здійснювалося перевезення обладнання, що належить ТОВ "ЄВРОМЕДІАПРАВО", вартість якого не перевищує 100 ЕВРО. Позивач вказаний персональний комп'ютер письмово не декларував. Вольво S - 40 є транспортним засобом, який позивач тимчасово ввозив в Україну з метою, як зазначає позивач, викладених у Статуті та наказу по підприємству № 10 ЕД від 17 червня 2013 року.
Згідно Договору доручення № 11 ЕУ від 17.06.2013 року, юридична особа-власник автомобілю (ЗАТ "БІЛЕВРО") має статус повіреного та діє від імені та за рахунок довірителя - ТОВ "ЕВРОМЕДІАПРАВО".
У картці відмови зазначено причину відмови у пропуску через митний кордон України: з урахуванням п. 59 ст.4 Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI та відповідно до пункту "Ь" статті 1 Додатка С до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул. 1990 рік), транспортний засіб Вольво S - 40 р.н. НОМЕР_1 під керуванням громадянина - резидента України ОСОБА_3 не використовується в комерційних цілях (платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів) - відсутні необхідні документи, згідно вимог ст. 335 Митного Кодексу України та Закону України від 05.04.2001 р . № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт". Згідно пункту (а) статті 5 Додатку С до Конвенції транспортні засоби комерційного використання можуть поміщуватися в режимі тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування за умови дотримання наступних вимог: вони повинні ввозитися та використовуватись особами, які здійснюють свою діяльність з території, яка не є не є територією тимчасового ввезення. Пунктом (а) статті 8 Додатку С до конвенції та ч. 3 статті 189 Митного Кодексу визначено, що тимчасове ввезення транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України допускається за умови, що такі транспортні засоби не використовуватимуться для внутрішніх перевезень на митній території України.
Частинами 1 та 2 статті 194 Кодексу передбачено, що у разі ввезення товарів на митну територію України декларант або уповноважена ним особа попередньо повідомляють митний орган, у зоні діяльності якого товари будуть пред'явлені для митного оформлення, про намір ввезти ці товари. Попереднє повідомлення про намір ввезти товари на митну територію України здійснюється шляхом надання митному органу, в зоні діяльності якого товари будуть пред'явлені для митного оформлення, попередньої митної декларації або іншого документа, що може використовуватися замість митної декларації відповідно до ст. 94 Кодексу.
Таким чином, транспортний засіб Вольво S - 40 р.н. використовується відповідно до п. 60 ст.4 Митного Кодексу України, як транспортний засіб особистого користування - зареєстрований на території Литви та перебуває у тимчасовому користуванні громадянина - резидента України ОСОБА_3 та ввозиться ним на митну територію України виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.
Також у картці відмови роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечить можливість пропуску транспортного засобу через митний кордон України: надання громадянином - резидентом ОСОБА_3 відповідно до п.3 ст. 380 Митного кодексу України письмового зобов'язання про зворотне вивезення транспортного засобу Вольво S - 40 р.н. НОМЕР_1 та після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів, відповідно до п. 1 ст.380 Митного Кодексу України громадянину дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту територією України в строк згідно ст. 95 Митного Кодексу України.
Згідно з пунктом 59 частини першої статті 4 Митного Кодексу України транспортні засоби комерційного призначення - будь-яке судно (у тому числі самохідні та несамохідні ліхтери та баржі, а також судна на підводних крилах), судно на повітряній подушці, повітряне судно, автотранспортний засіб (моторні транспортні засоби, причепи, напівпричепи) чи рухомий склад залізниці, що використовуються в міжнародних перевезеннях для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів разом з їхніми звичайними запасними частинами, приладдям та устаткуванням, а також мастилами та паливом, що містяться в їхніх звичайних баках упродовж їхнього транспортування разом із транспортними засобами комерційного призначення.
За пунктом 60 частини першої статті 4 Митного Кодексу України транспортні засоби особистого користування - наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.
Пунктами 1-2 частини шостої статті 104 Митного Кодексу України визначено, що для поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання Митного режиму, зокрема, повинна:
1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у режимі тимчасового ввезення, документи на такі товари, транспортні засоби, що підтверджують мету їх тимчасового ввезення;
2) у випадках, передбачених законодавством, надати митному органу зобов'язання про реекспорт товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які тимчасово ввозяться, у строки, встановлені митним органом".
А в частині першій - другій статті 105 Кодексу вказано, що „у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами помішуються виключно товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 189 Кодексу та в Додатках В1-9, С, D до Конвенції про тимчасове ввезення /м. Стамбул, 1990 рік/, на умовах, визначених цими Додатками, а також повітряні судна, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу.
Митний режим тимчасового вивезення може бути застосований до товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що безпосередньо вивозяться за межі митної території України.
Згідно з частиною 6 цієї статті для поміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у митний режим тимчасового вивезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна:
1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у режимі тимчасового вивезення, документи на такі товари, транспортні засоби, що підтверджують мету їх тимчасового вивезення;
2) у випадках, передбачених законодавством, надати митному органу зобов'язання про реімпорт товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які тимчасово вивозяться, у строки, встановлені митним органом.
Відповідно до частини першої статті 189 Митного Кодексу України транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для переміщення товарів та/або пасажирів через митний кордон України, можуть тимчасово ввозитися на митну територію України без справляння митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з частиною третьою цієї статті тимчасове ввезення транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України допускається за умови, що такі транспортні засоби не використовуватимуться для внутрішніх перевезень на митній території України.
Згідно статті 277 Митного кодексу України об'єктами оподаткування митом є товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 100 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами, крім випадків, передбачених статтею 234 Митного Кодексу України (оподаткування митними платежами товарів, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових та експрес-відправленнях). Позивачем не надано доказів точної вартості персонального комп'ютера, лише вказана, що його вартість не перевищує 100 евро.
Положення Митного кодексу України (зокрема, ст. 379) та положення Порядку заповнення громадянами митної декларації (зокрема, п.п. 2.8.1, 2.9) передбачають право посадової особи митного органу вимагати від громадянина заповнення митної декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності, форма якої затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року №431.
Позивач вказаний персональний комп'ютер письмово не декларував.
Таким чином, переміщуваний гр. ОСОБА_3 персональний комп'ютер правомірно розцінений як особиста річ, так як, відповідно до статті 370 Митного Кодексу України особистими речами вважаються: 13) переносні персональні комп'ютери у кількості не більше двох штук і периферійне обладнання та приладдя до них; флеш-карти у кількості не більше трьох штук.
Відповідно до наданих документів транспортний засіб марки Вольво S - 40 р.н. НОМЕР_1, належить ЗАТ "Білевро" (Литва), та переміщувався 30.05.2013 року через митний кордон України представником зазначеного підприємства, який мав належні повноваження на тимчасове користування зазначеним автомобілем. Таким чином транспортний Вольво S - 40 р.н. НОМЕР_1, не здійснював 20.05.2013 року комерційні перевезення осіб та товарів, віднесення його до категорії транспортного засобу особистого користування, який перебуває у тимчасовому користуванні громадянина ОСОБА_3 є обґрунтованим.
Таким чином, згідно із положеннями Митного Кодексу України та Конвенції транспортні засоби, які тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-резидентами в службових цілях, а не для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів через митний кордон України, не відносяться до транспортних засобів комерційного призначення. Митне оформлення таких транспортних засобів здійснюється згідно із частиною третьою статті 380 Митного Кодексу України.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, оскільки гр. ОСОБА_3 не було надано документів, підтверджуючих комерційне використання транспортного засобу, то такий транспортний засіб для митних цілей розглядається як транспортний засіб особистого використання, переміщення якого можливе лише після надання письмового зобов'язання про зворотне вивезення транспортного засобу Вольво S - 40 р.н. НОМЕР_1 та після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Договір доручення, на якій посилається позивач не є документом, який підтверджує комерційну мету ввезення транспортного засобу, оскільки, не є документом, що підтверджує факт переміщення товарів та/або пасажирів через митний кордон України зазначеним транспортним засобом як це передбачено вищенаведеними положеннями Митного кодексу України, Закону України від 05.04.2001 року № 2344-III "Про автомобільний транспорт" та Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 р.). Так, факт переміщення товарів та/або пасажирів через митний кордон з зазначеними комерційним використанням підтверджується конкретними документами, передбаченими вищенаведеними нормами міжнародного та національного законодавства.
Таким чином, відповідачем правомірно, обґрунтовано та в межах наданих йому повноважень було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 702150503/2013/00014 від 17.06.2013 року щодо спірного автомобіля. Позивач не позбавлений можливості вирішити питання ввозу автомобіля на територію України для комерційного використання, дотримавши всі вимоги закону з цього приводу.
Щодо інших позовних вимог, колегія судді вважає вірним висновок суду першої інстанції про їх безпідставність.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромедіаправо" - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року у справі № 812/5576/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромедіаправо" до Луганської митниці про визнання незаконною та скасування картки відмови № 702150503/2013/00014 від 17.06.2013 року - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частина ухвали складена 04 вересня 2013 року, в повному обсязі виготовлена 06 вересня 2013 року.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя С.В.Білак
Судді О.В.Карпушова
М.Г.Сухарьок