ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
Іменем України
18.12.06 Справа № 16/568н-ад.
Суддя Шеліхіна Р.М., розглянувши матеріали адміністративного позову Приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми "Агро" , м. Луганськ
до Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Київ
третя особа на стороні відповідача: Державне підприємство "Новопокровський комбінат хлібопродуктів", смт. Новопокровка Чугуївського району Харківської області
про визнання недійсним рішення,
при секретарі судового засідання Кочетовій О.М.,
за участю представників сторін:
від позивача -не прибув;
від відповідача -не прибув;
від третьої особи -не прибув,
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про:
- визнання недійсним, таким що не відповідає вимогам закону, та відміну Розпорядження від 06.09.06. та наряду від 07.09.06. № 937/6-4, винесених Державним комітетом України з державного матеріального резерву.
Позивачем заявлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю взяти участь у судовому засіданні 18.12.06. з причин службового відрядження представника позивача. У цьому ж клопотанні позивач зазначив, що він надасть витребувані судом документи у термін до 29.12.06.
Заявлене клопотання суд відхиляє, оскільки строк розгляду справи закінчується 18.12.06. і продовжувати процесуальний строк підстави відсутні.
Відповідач відзиву на позов не надав, у судове засідання не зявився, участі повноважного представника не забезпечив, хоча про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Справу розглянуто за наявним в ній матеріалами.
Представник третьої особи також не прибув у судове засідання, відзиву на позов не надав. У зв'язку з тим, що третя особа приймає участь у спорі без заявлення самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника третьої особи, адже повідомлено Державне підприємство "Новопокровський комбінат хлібопродуктів", смт. Новопокровка Чугуївського району Харківської області про час і місце проведення судового засідання було належним чином.
Позивач отримав від відповідача наряд від 07.09.06. №937/6-4, яким позивача зобов'язано відпустити пшеницю 4 класу у кількості 22000 тонн, що є власністю держави і зберігається як державний резерв у позивача, - Новопокровському комбінату хлібопродуктів. Державний комітет України з державного матеріального резерву, як орган повноважний розпоряджатися коштами держрезерву, переміщував пшеницю із першої групи товару згідно свого розпорядження (Державного комітету України з державного матеріального резерву (відповідач) від 06.09.06.
Позивач повідомив суд про відмову від виконання наряду відповідача по причині відсутності у нього (позивача) розпорядження від 06.09.06., на підставі якого видано наряд. Позивач має сумнів у законності вимог відповідача, викладених у наряді, і стверджує у позовній заяві про порушення відповідачем ст.12 Закону України «Про державний матеріальний резерв»при постановленні розпорядження від 06.09.06. Позивач вважає, що у разі виконання ним наряду відповідача на переміщення товару з держрезерву, для посадових осіб підприємства-позивача можуть настати негативні наслідки, у тому числі можливо порушення кримінальної справи у відношенні керівників підприємства або притягнення до іншого виду відповідальності. Для того, щоб запобігти настанню негативних наслідків по відношенню до посадових осіб підприємства, позивач звернувся з даним позовом до суду і просить визнати недійсним та відмінити розпорядження відповідача від 06.09.06. та наряд від 07.09.06. №937/6-4.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позивача до позовних вимог, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки Основним Законом держави -Конституцією України (ст.55) встановлено, що особа має право звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Захист порушеного права особа зобов'язана здійснювати у спосіб, визначений законом. При розгляді справи встановлено, що права та охоронювані законом інтереси позивача не були порушені відповідачем, у тому числі і постановленням розпорядження від 06.09.06. та нарядом на переміщення запасів з держрезерву від 07.09.06. №937/6-4.
Слід зазначити, що правом нагляду за законністю постановлення рішень Державним комітетом України з державного матеріального резерву та здійсненням профілактичних заходів щодо цього, Приватне підприємство сільськогосподарської виробничої фірми "Агро",м. Луганськ -не наділено і повноважень таких не має. У позивача відсутні підстави для звернення до суду з приводу запобігання небезпеки на майбутнє, у тому числі і для забезпечення стабільності функціонування керівних органів підприємства.
Крім того необхідно вказати, що ст.15 Закону України «Про державний матеріальний резерв» встановлює порядок оскарження рішень центрального органу виконавчої влади, який здійснює управління державним майном (відповідач), і надає позивачу право оскаржити застосування до нього штрафних санкцій, передбачених ст.14 цього закону, а не дії відповідача по розпорядженню державних запасів, адже такі дії -є виключною компетенцією Державного комітету України з державного матеріального резерву (відповідач).
За таких підстав, у позові слід відмовити.
Судові витрати слід покласти на позивача.
На підставі викладеного, ст.55 Конституції України, Закону України «Про державний матеріальний резерв», керуючись ст.ст. 2, 17, 87, 94, 98, 157,158 -163, ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Відмовити у позові про визнання недійсними розпорядження від 06.09.06. та наряду від 07.09.06. № 937/6-4, постановлених Державним комітетом України з державного матеріального резерву.
2. Судові витрати у сумі 3грн.40коп. покласти на позивача.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 25.12.2006р.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Р.М.Шеліхіна