01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
30.03.2009 № 11/180 (10/138пд)
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
за участю секретаря
судового засідання
за участю представників сторін:
від прокуратури: повідомлений належним чином, але не з'явився;
від позивача: повідомлений належним чином, але не з'явився;
від відповідача: Коржук І.О., представник, довіреність б/н від 02.03.2009;
від третьої особи: повідомлений належним чином, але не з'явився;
розглянувши апеляційне подання Прокурора Київського району міста Донецька
на рішення Господарського суду м.Києва від 16.12.2008
у справі № 11/180 (10/138пд) (суддя
за позовом Прокурора Київського району міста Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради;
до Приватного вищого навчального закладу «Київський університет культури»;
третя особа Виконавчий комітет Донецької міської ради
про зобов"язання укласти додаткові угоди
Прокурор Київського району міста Донецька звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом в інтересах держави в особі Донецької міської ради до Приватного вищого навчального закладу «Київський університет культури» про зобов'язання укласти додаткові угоди.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 06.10.2008 у справі №10/138пд справу передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2008 у справі № 11/180(10/138пд) в задоволенні позову Прокурора Київського району міста Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради до Приватного вищого навчального закладу «Київський університет культури», третя особа Виконавчий комітет Донецької міської ради про зобов'язання укласти додаткові угоди відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2008 Прокурор Київського району міста Донецька вніс апеляційне подання, в якому просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційне подання мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права.
Зокрема, прокурор посилався на те, що збільшення орендної плати відбулося в зв'язку із внесенням до змін до Закону України «Про плату за землю», тому відповідач зобов'язаний укласти додаткову угоду до договорів оренди земельних ділянок щодо збільшення ставки загальної річної орендної плати до 3 відсотків від грошової оцінки земельної ділянки.
Представник Приватного вищого навчального закладу «Київський університет культури» (далі - ПВНЗ «Київський університет культури») у відзиві на апеляційне подання та письмових поясненнях, а також у засіданні суду 30.03.2009 проти доводів апеляційного подання Прокурора Київського району міста Донецька заперечував та просив рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2008 залишити без змін, а апеляційне подання Прокурора Київського району міста Донецька - без задоволення.
Прокурор у справі, позивач та третя особа у судове засідання, яке відбулося 30.03.2009, повноважних представників не направили не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду апеляційного подання Прокурора Київського району міста Донецька належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Київського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 16.03.2009, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.
Крім того, про належне повідомлення прокурора у справі, позивача та третьої особи про прийняття апеляційного подання Прокурора Київського району міста Донецька до провадження та призначення його до розгляду свідчать також повідомлення про вручення поштового відправлення, з яких вбачається про своєчасне отримання представниками зазначених вище осіб та прокурора ухвали суду від 16.03.2009.
Враховуючи те, що мають місце докази належного повідомлення прокурора у справі, позивача та третьої особи про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційного подання Прокурора Київського району міста Донецька, неявка представників останніх не тягне перенесення розгляду справи на інші строки, в зв'язку з чим колегія суддів вважає можливим відповідно до ст. 75 ГПК України здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників позивача, третьої особи та прокурора у справі.
Донецька міська рада та Виконавчий комітет Донецької міської ради відзив на апеляційне подання Прокурора Київського району міста Донецька не надали, що відповідно до ст. 96 ГПК України також не є перешкодою для перегляду рішення господарського суду в апеляційному порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Рішеннями виконавчого комітету Донецької міської ради від 30.01.2007 № 55/7, від 21.02.2007 № 122/3 та від 19.09.2007 № 605 відповідачу передано строком на 5 років земельні ділянки: площею 0,7190 га із земель житлової та громадської забудови для експлуатації існуючих будівель по вул. Гаражна, 39 у Київському районі з річною орендною платою у розмірі 1 відсотка від грошової оцінки землі (рішення від 30.01.2007 № 55/7); площею 0,2917 га під існуючу будівлю корпуса лікарні № 18 по пр. Київському, 75 у Київському районі з річною орендною платою у розмірі 1 відсотка від грошової оцінки землі (рішення від 21.02.2007 № 122/3); площею 0,6190 га із земель житлової та громадської забудови для зони відпочинку студентів по пр. Київському, 75 у Київському районі з річною орендною платою у розмірі 1 відсотка від грошової оцінки землі (рішення від 19.09.2007 № 605).
На підставі зазначених вище рішень, між Виконавчим комітетом Донецької міської ради та ПВНЗ «Київський університет культури» 08.02.2007, 02.03.2007 та 02.10.2007 укладено відповідні договори оренди земельних ділянок.
Відповідно до п. 8 договорів орендна плата вноситься ПВНЗ «Київський університет культури» у грошовій формі та розмірі 1,0 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).
Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Отже, зміна господарських правовідносин є одним із способів захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та інших учасників відносин у сфері господарювання, але за умови дотримання правил внесення змін до відповідних документів.
Оскільки орендодавцем за спірними договорами оренди є Виконавчий комітет Донецької міської ради, а тому враховуючи, що позов до суду про зобов'язання відповідача укладення додаткових угод щодо збільшення ставок загальної річної орендної плати до 3 відсотків від грошової оцінки земельних ділянок прокурором подано в інтересах держави в особі Донецької міської ради, то ініціатором внесення змін до спірних договорів є саме орендодавець за договорами оренди - Виконавчий комітет Донецької міської ради.
В матеріалах справи відсутні докази надіслання відповідачу Виконавчим комітетом Донецької міської ради відповідно до ст. 188 ГК України пропозицій про внесення змін (про збільшення ставок загальної річної орендної плати до 3 відсотків від грошової оцінки земельних ділянок) до договорів оренди земельних ділянок від 08.02.2007, 02.03.2007 та 02.10.2007.
Відповідно до п. 33 договорів оренди земельних ділянок від 08.02.2007, 02.03.2007 та 02.10.2007 зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни договору, спір розв'язується у судовому порядку.
Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи не доведено істотного порушення відповідачем умов договорів оренди земельних ділянок від 08.02.2007, 02.03.2007 та 02.10.2007.
Статтею 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Як вбачається із листа Прокурора Київського району міста Донецька від 28.11.2008 № 779, прокурор, в обґрунтування позовних вимог посилається на ч. 4 ст. 21 Закону України «Про оренду землі».
Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:
- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю";
- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".
Оскільки ч. 4 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» викладена в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 03.06.2008 № 309-VI, а спірні договори укладені 08.02.2007, 02.03.2007 та 02.10.2007, то колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що виходячи із положень ст. 58 Конституції України, Закон України від 03.06.2008 № 309-VI не має зворотної дії в часі.
Крім того, прикінцеві положення Закону від 03.06.2008 № 309-VI не містять обов'язку для сторін договорів оренди земельних ділянок щодо обов'язкового перегляду умов вже укладених раніше відповідних договорів.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності, які передані в оренду для сільськогосподарського використання, переглядається один раз на три роки в порядку, встановленому законом або договором оренди.
Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.
Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його вини.
Статтею 284 ГК України передбачено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Оцінка об'єкта оренди здійснюється за відновною вартістю. Умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.
Згідно п. 11 договорів оренди земельних ділянок від 08.02.2007, 02.03.2007 та 02.10.2007, розмір орендної плати переглядається у разі: 1) зміни розмірів земельного податку і орендної плати, грошової оцінки землі, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; 2) погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; 3) в інших випадках, передбачених законом.
Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).
Враховуючи, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 03.06.2008 № 309-VI не внесено змін до розмірів земельного податку та орендної плати і зазначені податок та плата є окремими видами платежів і ототожненню не підлягають, та що прокурором в обґрунтування своїх позовних вимог не надано доказів настання обставин, передбачених п. 11 спірних договорів, та беручи до уваги положення ст. 284 ГК України, а також те, що на момент укладення спірних договорів розмір орендної плати визначено відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю» і становив 1 відсоток від грошової оцінки земельної ділянки на рік, то колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог прокурора у повному обсязі.
Посилання прокурора в апеляційному поданні, що відповідач зобов'язаний укласти додаткову угоду до договорів оренди земельних ділянок щодо збільшення ставки загальної річної орендної плати до 3 відсотків від грошової оцінки земельної ділянки, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки законодавством передбачено чіткий порядок внесення змін до договорів оренди.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2008 у справі №11/180(10/138пд).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2008 у справі №11/180(10/138пд) залишити без змін, а апеляційне подання Прокурора Київського району міста Донецька - без задоволення.
2. Матеріали справи № 11/180(10/138пд) повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови надіслати прокурору, сторонам та третій особі.
Головуючий суддя
Судді
01.04.09 (відправлено)