01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
30.03.2009 № 41/186
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів: Гольцової Л.А.
Рябухи В.І.
при секретарі: Терещенко Я.О.
За участю представників:
від позивача - Панігін Р.А., представник, довіреність № 10/14597-593 від 31.12.08
від відповідача 1 -Дегтярьов Ю.В., представник, довіреність № 122 від26.12.08,
від відповідача 2 - Омельченко О.О., представник, довіреність № 172 від 31.12.08,
від третьої особи - повідомлений належним чином, але не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго"
на рішення Господарського суду м.Києва від 05.12.2008
у справі № 41/186 (суддя Спичак О.М.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго"
до 1. Закритого акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія",
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Коммерс"
третя особа відповідача Державне підприємство "Придніпровська залізниця"
про стягнення суми нестачі нафтопродуктів,
Відкрите акціонерне товариство “Дніпроенерго» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» (далі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю “ТНК-ВР Коммерс» (далі - відповідач 2) про стягнення суми нестачі нафтопродуктів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.08 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено до участі у справі Державне підприємство “Придніпровська залізниця» (далі - третя особа).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.09 в позові відмовлено повністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права.
Зокрема, скаржник посилається на те, що керуючись умовами укладеного між сторонами договору, належним доказом нестачі є не акт за формою 5-НП, складений згідно з Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, а акт незалежного експерта - ТОВ “Інспекторат України», а тому, відмовляючи в позові з підстав недотримання позивачем вимог зазначеної Інструкції, суд порушив норми ст.629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) про обов'язковість договору.
Відповідачі 1 та 2 надали відзиви на апеляційну скаргу, в яких зазначають, що, на їх думку, прийняте рішення є законним та обґрунтованим, просять залишити його без змін, а скаргу - без задоволення.
Третя особа у судове засідання, яке відбулося 30.03.09, повноважних представників не направила, не зважаючи на те, що її було повідомлено про час та місце розгляду апеляційної скарги позивача належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Київського апеляційного господарського суду про відкладення розгляду справи від 16.03.09, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.02 № 75.
Враховуючи, що мають місце докази належного повідомлення третьої особи про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги позивача, неявка представника третьої особи не тягне перенесення розгляду справи на інші строки, в зв'язку з чим колегія суддів вважає можливим відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними матеріалами без участі представника третьої особи.
Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Між позивачем (покупець) та відповідачем 2 (постачальник) укладено договір від 05.03.08 № 0073-08/11 про поставку нафтопродуктів, за умовами якого, постачальник зобов'язався передати, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти на базису поставки, у кількості, за номенклатурою, цінами та строками поставки згідно з умовами договору та додатків до нього, які є його невід'ємною частиною (п.1.1 договору).
У п.2.1 договору сторони узгодили, що кожний додаток до нього є окремою угодою, складеною у рамках договору і при цьому кожний наступний додаток не відміняє і не зупиняє дію попередніх додатків ні повністю, ні в частині, якщо тільки в ньому не вказано інше.
20.03.08 сторонами за договором підписано додаток № 2 до договору від 05.03.08 № 0073-08/11 про постачання на адресу покупця в строк з 20.03.08 по 02.04.08 мазуту паливного 100 зольності високосірчастого (далі - мазут) у кількості 3000,00 тонн за якістю згідно ДСТУ 4058-2001 за ціною 2266,67 грн. за 1 тонну без ПДВ.
Загальна вартість товару складає 8160012,00 грн. з базисом поставки - РСА ст.Новозолотарівка (Донецької залізниці) - “станція відправлення» (п.2 додатку № 2).
До загальної вартості мазуту включається вартість наливу мазуту в залізничні цистерни та вартість мазуту до Станції відправлення (п.3 додатку № 2).
Пунктом 9 додатку № 2 передбачено, що за дорученням та за рахунок покупця постачальник здійснює організацію доставки мазуту до станцій призначення, вказаних у відповідній заявці.
Позивач 20.03.08 направив відповідачеві 1 заявку № 264/24, в якій просив відвантажити мазут топочний М-100 в кількості 3000,00 т на умовах СРТ на зазначених станціях призначення, а також 24.03.08 платіжними дорученнями №№ 5488, 5485 на суму 8392012,00 грн. здійснив 100% передоплату витрат відповідача по організації доставки партії мазуту до станцій призначення.
Платіжним дорученням від 24.03.08 № 5489 позивач сплатив 100 грн. комісійної плати.
Матеріалами справи підтверджено надходження від вантажовідправника (відповідач 1) на Криворізьку теплову електростанцію (виробничий структурний підрозділ позивача) мазуту марки М-100 у 17 залізничних цистернах у кількості 963,865 тонн (залізничні накладні від 27.03.08 №№ 50589669, 50914830).
Цистерни прибули у технічно справному стані, з пломбою на ЗПП без пошкоджень, що не заперечує скаржник та підтверджує даний факт в апеляційній скарзі.
Натомість, позивачем 28.03.08 складено акт приймання нафтопродуктів по кількості № 39 (далі - акт № 39), з якого вбачається про виявлення нестачі 7,860 т мазуту на суму 21379,23 грн.
До акту № 39 додано акт замірів вагоно-цистерн № 1 за підписом експерта ТОВ “Інспекторат України».
02.04.08 позивач надіслав відповідачам 1 та 2 претензією, в якій повідомив про виявлену недостачу мазуту вагою 7,860 т на суму 21379,23 грн. та просив в місячний термін перерахувати йому грошові кошти в сумі 21498,29 грн. (сума боргу +сума збитків).
Відповідачем 1 листом від 05.05.08 № 18/1-219 повідомлено позивача, що його претензія є безпідставною, оскільки вантажовідправником було направлено позивачу мазут вагою, що підтверджена сертифікатом кількості, виданим відділенням нафти та нафтопродуктів ТОВ “Інспекторат України».
В свою чергу, відповідач 2 листом від 11.04.08 № 4.1-1104 повідомив позивача, що він не є вантажовідправником чи перевізником у даних відносинах і що відповідно до ст.105 Статуту залізниць України, матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами, несуть залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, а тому претензія позивача до відповідача 2 є необґрунтованою.
Згідно зі ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 ГК України).
Відповідно до п.6.1 договору приймання мазуту по кількості здійснюється з урахуванням Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуск та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої спільним наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту Держкомстандарту та Держкомстату України від 02.04.98 № 81/38/101/235/12 (далі - Інструкція), інших діючих нормативних актів, що регулюють дані правовідносини, а також згідно умов договору і додатків до нього.
Згідно п.1 зазначеної вище Інструкції, яка на момент вчинення сторонами дій за договором № 0073-08/11 була чинна, вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для підприємств, установ та організацій всіх галузей народного господарства і всіх форм власності, а також для громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, що займаються придбанням, транспортуванням, зберіганням та реалізацією нафти і нафтопродуктів на території України.
На всі нафтопродукти, що надійшли, складається Акт приймання нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП (додаток 5). При цьому в разі приймання нафтопродукту, що надійшов в одній цистерні, заповнюється п.12.1, при прийманні кількох цистерн заповнюється п.12.2 цього додатка (п.4.1.3.19 Інструкції).
Акт складається у двох примірниках, а за виявлення нестачі і необхідності пред'явлення претензії постачальнику - у трьох примірниках (п.4.1.3.20 Інструкції).
Відповідно до п.4.1.3.21 Інструкції у разі виявлення нестачі нафти або нафтопродуктів з вини вантажовідправника матеріально відповідальна особа припиняє приймання продукції і негайно повідомляє керівника підприємства. При цьому матеріально відповідальна особа повинна забезпечити зберігання одержаної продукції, а також вжити заходів, що унеможливлюють погіршення її якості. Одночасно з припиненням приймання одержувач зобов'язаний викликати представника виготовлювача (відправника) для участі у прийманні продукції і складанні двостороннього акта.
Керівник підприємства повинен призначити комісію з осіб, представників громадськості, які затверджені наказом по підприємству та рішенням профкому для виконання робіт з приймання нафтопродуктів.
Представник громадськості вантажоодержувача або представник стороннього підприємства може брати участь у прийманні нафтопродуктів на даному підприємстві не більше двох разів на місяць, маючи при цьому разове посвідчення за підписом керівника підприємства.
Пунктом 4.1.3.22 Інструкції передбачено, що нафтопродукти з цистерн повинні бути злиті повністю відповідно до ГОСТ 1510.
Для контролю за надходженням і оприбуткуванням нафтопродуктів на ППЗН ведеться журнал обліку надходження нафтопродуктів за формою N 6-НП (додаток 6).
Сторінки журналу нумеруються і скріплюються печаткою. Кількість аркушів у журналі засвідчується підписом керівництва ППЗН (п.4.1.3.23 Інструкції).
Відповідно до п.4.1.3.21 Інструкції у разі виявлення нестачі нафти або нафтопродуктів з вини вантажовідправника матеріально відповідальна особа припиняє приймання продукції і негайно повідомляє керівника підприємства і одночасно з припиненням приймання одержувач зобов'язаний викликати представника виготовлювача (відправника) для участі у прийманні продукції і складанні двостороннього акта.
В претензії від 02.04.08 зазначено, що про виявлену позивачем нестачу мазуту, позивач 27.03.08 повідомляв відповідача 1 телеграмою № 24/82, але в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували таке звернення позивача до відповідача 1, а, отже, позивачем не було дотримано вимоги п.4.1.3.21 Інструкції.
Крім того, матеріалами справи не доведено належного виконання позивачем п.4.1.3.22 Інструкції в частині повного злиття нафтопродуктів з цистерн відповідно до ГОСТ 1510, ведення позивачем журналу обліку надходження нафтопродуктів за формою N 6-НП та виконання п.4.1.3.19 Інструкції в частині складення Акту приймання нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст.ст.11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст.526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст.525 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 6.9 договору передбачено, що постачальник зобов'язаний не пізніше 30 робочих днів розглянути та задовольнити законні претензії покупця при умові дотримання покупцем вимог договору та положень Інструкції-81 та/або Інструкції-322 в частині, що не суперечать договору. У випадку незаконних претензії покупця та/або порушення покупцем положень договору та/або положень Інструкції-81 та/або Інструкції-322 в частині, що не суперечать умовам договору, претензії покупця задоволенню не підлягають.
Доказами у справі, відповідно до ст.32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).
Позивачем при прийманні від вантажовідправника нафтопродуктів не було дотримано вимог п.4.1.3.19 та п.4.1.3.22 Інструкції. Це відповідно до п. 1 Інструкції є обов'язковим для підприємств, установ та організацій всіх галузей народного господарства і всіх форм власності, що займаються придбанням, транспортуванням, зберіганням та реалізацією нафти і нафтопродуктів на території України.
Крім того, позивачем в порядку ст.ст.32, 33 ГПК України в обґрунтування своїх позовних вимог не доведено виконання п.4.1.3.21 Інструкції. Згадані положення Інструкції не суперечать умовам договору № 0073-08/11 (п. п. 6.9 договору).
Отже, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано та із з'ясуванням всіх обставин справи дійшов висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Посилання скаржника, що належним доказом нестачі є не акт за формою 5-НП, складений згідно Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, а акт незалежного експерта - ТОВ “Інспекторат України», колегією суддів до уваги не приймається, оскільки це спростовується п.4.1.3.19 Інструкції.
Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2008 у справі № 41/186 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Дніпроенерго» - без задоволення.
2. Матеріали справи № 41/186 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Григорович О.М.
Судді Гольцова Л.А.
Рябуха В.І.
06.04.09 (відправлено)