01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
26.03.2009 № 11/255
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача : Хасін І.Б., дов. б/н від 14.05.2007
від відповідача : Євтушенко Д.І., дов. №57-юр від 26.04.2006
від третьої особи 1: Євтушенко Д.І., дов. №281-юр від 01.08.2006
від третьої особи 2: не з'явився
від третьої особи 3: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Голосіївської районної в м. Києві ради
на рішення Господарського суду м.Києва від 06.02.2009
у справі № 11/255 (суддя
за позовом ТОВ "Продукти" членів трудового колективу державного підприємства роздрібної торгівлі № 228 "Молоко"
до Голосіївської районної в м. Києві ради
третя особа позивача
третя особа відповідача Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація
Фонд приватизації комунального майна Голосіївського району м. Києва
Приватне підприємство "Вікін Г"
про визнання незаконними дій та визнання недійсним рішення
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.02.2009 у справі №11/255 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Продукти» членів трудового колективу державного підприємства роздрібної торгівлі №228 «Молоко» (далі-позивач) до Голосіївської районної в місті Києві ради (далі-відповідач) за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (далі-третя особа 1), Фонду приватизації комунального майна Голосіївського району міста Києва (далі-третя особа 2), Приватного підприємства «Вікін Г» (далі-третя особа 3) про визнання недійсним пункту 2.57. рішення 12 сесії V скликання Голосіївської районної в місті Києві ради від 20.04.2007 №12/08 «Про оренду нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади Голосіївського району міста Києва на конкурсних засадах» щодо передачі в оренду Приватному підприємству «Вікін Г» нежитлових приміщень по пр-ту Науки, 43 в м. Києві (1 поверх - 133,9 кв. м та цоколь - 47,2 кв. м) для магазину з торгівлі молоком, хлібобулочними виробами та плодоовочевою продукцією строком на одинадцять місяців, а також про визнання незаконними дій відповідача, спрямованих на передачу будь-яким третім особам, крім позивача, в користування нежитлових приміщень по пр-ту Науки, 43 в місті Києві (1 поверх - 133,9 кв. м та цоколь - 47,2 кв. м).
Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що оспорюване рішення в частині, яку позивач просить визнати недійсною, суперечить чинному законодавству та порушує права позивача, як власника цілісного майнового комплексу магазину, переможця приватизаційного конкурсу та орендаря приміщення, що належним чином виконує свої обов'язки.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення в якій просить скасувати рішення та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Обгрунтовуючи свою апеляційну скаргу відповідач зазначає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи. Зокрема, відповідач зазначає, що договір оренди спірного приміщення між позивачем та відповідачем припинено, згоди на його продовження орендодавець не давав, рішення про приватизацію спірних приміщень не приймалося, положення пункту 4 статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» містять лише право, а не обов'язок орендодавця стосовно відмови в укладенні договору оренди у разі, якщо об'єкт оренди перебуває в процедури приватизації, переможцем конкурсу на право оренди приміщення є третя особа 3, яка має бути належним орендарем спірного приміщення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2009 (колегія у складі: Смірнова Л.Г.-головуюча, Алданова С.О., Коротун О.М.) відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги, порушено апеляційне провадження у справі, судове засідання призначено на 26.03.2009.
Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2009 №01-23/1/3 у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційного подання у даній справі доручено колегії у складі: Смірнова Л.Г.-головуюча, Алданова С.О. Гарник Л.Л.
У судове засідання 26.03.2009 з'явилися представники позивача, відповідача та третьої особи 1. Представник відповідача, який є одночасно і представником третьої особи 1, повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2009 у даній справі повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив у повному обсязі та просив суд відмовити відповідачеві у задоволенні апеляційної скарги посилаючись на законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду. Позивач наполягає на тому, що рішення місцевого суду прийнято в результаті всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи і підстави для його скасування відсутні, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, досліджувалися судом першої інстанції при розгляді справи і отримали належну правову оцінку.
Третя особа 2 та третя особа 3 були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційного подання, проте повноважних представників у судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи те, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнавалася обов'язковою, а також у зв'язку з ненадходженням від третьої особи 2 та третьої особи 3 заяв, клопотань про відкладення розгляду справи, Київський апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу у справі №11/255 за відсутності представників третьої особи 2 та третьої особи 3.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши позовні матеріали та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Київський апеляційний господарський суд, -
Між позивачем та Фондом приватизації комунального майна Печерського району міста Києва 29.09.1999 було укладено договір купівлі-продажу майна державного підприємства роздрібної торгівлі №228 «Молоко», яке розташоване за адресою: м. Київ, пр-т Науки, 43. Відповідно до підпункту 1.2. пункту 1 договору майно підприємства включає в себе всі його активи і пасиви, інвентар, обладнання та інше майно, тобто предметом договору купівлі-продажу є цілісний майновий комплекс державного підприємства роздрібної торгівлі №228 «Молоко», яке розташоване за адресою: м. Київ, пр-т Науки, 43. На підтвердження набуття позивачем права власності на майно цілісного майнового комплексу державного підприємства роздрібної торгівлі №228 «Молоко», яке розташоване за адресою: м. Київ, пр-т Науки, 43, Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією позивачу видано свідоцтво про право власності від 30.09.1999, реєстраційний №102.
07.09.2001 між позивачем та Державною адміністрацією Московського району міста Києва було укладено Типовий договір оренди нежитлового приміщення №220-2001, за умовами якого позивач отримав у строкове платне користування приміщення, в яких розташоване приватизоване ним майно, за адресою: м. Київ, пр-т. Науки, 43, для розміщення продовольчого магазину.
Рішенням 12 сесії V скликання відповідача №12/08 від 20.04.2007 «Про оренду нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади Голосіївського району міста Києва на конкурсних засадах» було затверджено результати конкурсу з передачі в оренду майна, що належить до комунальної власності району, і згідно п. 2.57. цього рішення приміщення, в якому розташований цілісний майновий комплекс магазину, належний позивачу, а саме нежитлові приміщення по пр-ту Науки, 43 в м. Києві (1 поверх - 133,9 кв. м та цоколь - 47,2 кв. м) для магазину з торгівлі молоком, хлібобулочними виробами та плодоовочевою продукцією було передано в оренду третій особі 3 строком на одинадцять місяців.
Пунктом 49 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, яка відповідно до пункту 1 Програми є чинною до затвердження нової програми приватизації, встановлено, що покупець, який став власником об'єкта приватизації групи А і не скористався на момент приватизації об'єкта правом викупу будівлі (споруди, приміщення) у межах займаної цим об'єктом площі, має право викупити відповідну будівлю (споруду, приміщення) у разі, якщо це не заборонено законодавством України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим (щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим) чи відповідною місцевою радою (щодо об'єктів права комунальної власності). В матеріалах справи відсутні документи, що свідчать про наявність заборони на приватизацію, отже позивач, як покупець, який став власником об'єкта приватизації групи А і не скористався на момент приватизації об'єкта правом викупу будівлі (споруди, приміщення) у межах займаної цим об'єктом площі, має право викупити відповідну будівлю (споруду, приміщення).
Оскільки пунктом 4 Закону України «Про Державну програму приватизації» від 07.12.2000, яким було затверджено Державну програму приватизації на 2000-2002 роки, передбачено, що нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють в частині, що не суперечить цьому Закону, положення Державної програми приватизації на 2000-2002 роки мають перевагу над положеннями інших законодавчих актів. При цьому, слід зазначити, що Закон України «Про державний бюджет України на 2007 рік», на норми якого посилається відповідач, не містить аналогічної норми.
Листом №27 від 19.08.2005 позивач звернувся до відповідача та Фонду приватизації комунального майна Голосіївського району міста Києва та повідомив про своє бажання скористатись правом на викуп приміщення, та про необхідність скасування конкурсу з приватизації приміщення, оголошеного помилково без врахування переважного права позивача на приватизацію приміщення шляхом викупу. За результатами розгляду звернення позивача Фондом приватизації комунального майна Голосіївського району міста Києва було підтверджено наявність у позивача переважного права на викуп приміщення, а саме рішенням Голосіївської районної в місті Києві ради від 29.09.2005 №38/06 приміщення було виключено з переліку об'єктів приватизації шляхом конкурсу, про що повідомлено позивача листом №889 від 06.10.2005. Листом №1003 від 28.10.2005 Фонд приватизації комунального майна Голосіївського району міста Києва повідомив позивача про необхідність звернення до нього для початку процедури викупу приміщення. Листом №922 від 13.10.2005 Фонд приватизації комунального майна Голосіївського району міста Києва звернувся до Начальника Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна з проханням надати поповерховий план, експлікацію та оціночний акт на приміщення для приватизації шляхом викупу, зазначивши, що оплату за це здійснюватиме позивач, який викупає приміщення.
Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд критично оцінює посилання відповідача на те, що спірні приміщення не перебувають в процесі приватизації та погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивач має передбачене законодавством право на викуп приміщення, яке є предметом спору, і процедуру підготовки до приватизації шляхом викупу ним розпочато в жовтні 2005 року.
Частиною 4 статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що прийняття рішення про приватизацію або передприватизаційну підготовку об'єктів державного або комунального майна є підставою для відмови в укладенні договору оренди таких об'єктів з третіми особами. Отже, місцевим господарським судом правомірно застосовано зазначену норму, яка має імперативний характер і є обов'язковою для орендодавців державного та комунального майна. При цьому, судовою колегією критично оцінено твердження відповідача про те, що частина 4 статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» носить диспозитивний, а не імперативний характер, оскільки передбачає право, а не обов'язок орендодавця відмовити в укладенні договору оренди за наявності перелічених в ній підстав. Частиною 4 статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що орендодавець протягом п'яти днів після закінчення терміну погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти відповідним майном, і органом Антимонопольного комітету України, а у випадках, коли заява про оренду майна не потребує узгодження (щодо оренди окремого індивідуально визначеного майна, крім нерухомого), протягом п'ятнадцяти днів після дати її реєстрації дає згоду або відмовляє в укладенні договору оренди майна і повідомляє про це заявника, та визначено перелік обставин, які надають орендодавцю законне право відмовити ініціатору укладення договору оренди, навіть в разі, якщо ним дотримано всіх умов, передбачених цим Законом. Однією з таких обставин і є прийняття рішення про приватизацію або передприватизаційну підготовку об'єктів державного або комунального майна.
Згідно статті 764 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором, тобто в даному випадку на п'ять років. Зазначені норми є імперативними і не можуть бути змінені сторонами договору.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з листів Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації №085/15-03/1899/1-Р від 28.09.2006 та№085/15/03/153-Р від 14.02.2007, після закінчення строку дії договору оренди відповідачем розглядалося питання про продовження строку дії договору оренди приміщення від 07.09.2001 №220-2001. Крім того, до матеріалів справи залучено двохсторонні акти приймання-передачі наданих послуг за договором №220-2001 за вересень 2006 року - березень 2007року, що є підтвердженням того, що Типовий договір оренди приміщення від 07.09.2001 №220-2001 не припинено після закінчення строку його дії та спростовує твердження відповідача, що між ним та позивачем не було досягнуто згоди про продовження строку дії договору.
Таким чином, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не спростовано того факту, що станом на момент винесення рішення, яке є предметом оскарження, позивач був орендарем спірного приміщення, оскільки дію типового договору оренди приміщення від 07.09.2001 № 220-2001 не припинено сторонами.
Київський апеляційний господарський суд також погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо безпідставності посилань відповідача на загальні норми Господарського кодексу України щодо припинення договору оренди, оскільки відповідно до частини 6 статті 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та частини 4 статті 12 Закону України «Про державну приватизацію» з прийняттям рішення про включення об'єкта до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, стосовно нього припиняється дія норм Господарського кодексу України у частині купівлі, продажу, передачі, обміну, здачі в оренду, надання безоплатно, списання майна, випуску та придбання цінних паперів, надання та одержання кредитів у розмірах, що перевищують середньорічний рівень таких операцій за останні три роки з урахуванням рівня інфляції, а також забороняється передача майна в іпотеку. Отже, законодавством встановлено спеціальний режим розпорядження об'єктами державної власності після прийняття рішення про початок їх приватизації, який відрізняється від загального порядку та містить певні обмеження для органів держави та місцевого самоврядування щодо розпорядження цим майном.
Відповідно до частини третьої статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін. Умови договору оренди на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. Зазначеною нормою встановлено єдиний випадок, при якому переважне право орендаря на укладення договору припиняється - у разі недосягнення домовленості щодо умов договору. Відповідно до пункту 12 роз'яснення від 25.05.2000 №02-5/237 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про оренду державного та комунального майна» за усіх умов після закінчення терміну дії договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право продовження договору оренди на новий термін, а передача орендодавцем після закінчення строку дії договору оренди спірного майна іншій особі є підставою для звернення орендаря з позовом до господарського суду про визнання договору оренди з новим орендарем недійсним. При вирішенні спорів про продовження договору оренди на новий строк слід виходити з того, що належне виконання орендарем договору оренди презюмується, якщо орендодавцем не буде доведено інше.
Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд критично оцінює посилання відповідача на те, що в процесі проведення конкурсу позивач втратив переважне право на отримання приміщення, оскільки третьою особою 3 було запропоновано кращі умови оренди. Позиція відповідача щодо припинення переважного права позивача в результаті проведення конкурсу є такою, що суперечить самій суті переважного права, яка передбачає обов'язкове повідомлення особи, яка має переважне право, про запропоновані іншою особою умови оренди та надання можливості прийняти ці умови. Матеріалами справи не підтверджено, що позивач був повідомлений про запропоновані іншими особами умови оренди. Отже, позивач був позбавлений можливості реалізувати своє переважне право на продовження договору оренди.
При цьому, слід зазначити, що суду не надано будь-яких доказів, що позивач неналежним чином виконував свої обов'язки орендаря.
Крім того, позивач є товариством, створеним членами трудового колективу колишнього державного підприємства роздрібної торгівлі №228 «Молоко», а відповідно до частини 4 статті 8 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» створене членами трудового колективу господарське товариство має переважне перед іншими фізичними та юридичними особами право на укладення договору оренди майна того підприємства, структурного підрозділу, де створене це товариство.
У разі відмови позивача, як покупця цілісного майнового комплексу магазину, від приватизації приміщення, в якому розташований придбаний ним в процесі приватизації майновий комплекс магазину, шляхом викупу, зазначене приміщення передається у встановленому порядку позивачу, як власнику приватизованого об'єкта, в оренду на термін не менш як 10 років, оскільки саме таку норму містить пункт 50 Державної програми приватизації на 2000-2002 року і цей порядок є особливим та відрізняється від загального порядку, визначеного Законом України «Про оренду державного та комунального майна», передбачаючи обов'язок державних органів передати це майно в оренду, незалежно від наявності інших бажаючих взяти це приміщення в оренду.
Стаття 28 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачає, що орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду міста Києва, що пункт 2.57 рішення 12 сесії V скликання Голосіївської районної в місті Києві ради від 20.04.2007 №12/08 «Про оренду нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади Голосіївського району міста Києва на конкурсних засадах» щодо передачі в оренду Приватному підприємству «Вікін Г» нежитлових приміщень по пр-ту Науки, 43 в м. Києві (1 поверх - 133,9 кв. м та цоколь - 47,2 кв. м) для магазину з торгівлі молоком, хлібобулочними виробами та плодоовочевою продукцією строком на одинадцять місяців суперечить законодавству та порушує права позивача, як власника цілісного майнового комплексу магазину, переможця приватизаційного конкурсу та орендаря приміщення магазину, що належним чином виконує свої обов'язки. Проведення конкурсу з передачі спірних приміщень в оренду або вчинення будь-яких інших дій, спрямованих на передачу спірних приміщень в оренду іншим особам, крім позивача, є незаконними і така передача може відбуватись тільки за умови, якщо позивач офіційно відмовиться від приватизації приміщення або його оренди.
Відповідно до приписів статті 33 ГПК України, обов'язок доказування розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В порушення вищезазначених вимог, відповідачем не надано належних у розумінні статті 34 ГПК України доказів на підтвердження обставин зазначених в апеляційній скарзі та спростування тверджень позивача.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2009 у даній справі.
Судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до приписів статті 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Голосіївської районної у місті Києві ради залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2009 у справі №11/255 залишити без змін.
3. Матеріали справи №11/255 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя
Судді
30.03.09 (відправлено)