Господарський суд
Чернігівської області
14000,м. Чернігів, пр-т Миру,20,тел. 77-99-18
Іменем України
«02 »квітня 2009 року Справа №17/60
За ПОЗОВОМ: Ріпкинського районного міжгосподарського комбінату комунального господарства «Райсількомунгосп»
15000, Чернігівська область, Ріпкинський район, смт. Ріпки, вул. Промислова, 4а
До ВІДПОВІДАЧА: Неданчицької сільської ради
15046, Чернігівська область, Ріпкинський район, с.Неданчичі, вул. Титова, 69
Про стягнення 5430,78 грн.
Суддя Кушнір І.В.
Від Позивача: Коваленко В.І. -керівник, наказ № 112-к від 30.11.88р.
Від Відповідача: Пігор О.І. -голова, посвідчення № 23 від 25.04.2002р.
Ріпкинським районним міжгосподарським комбінатом комунального господарства «Райсількомунгосп» заявлено позов до Неданчицької сільської ради про стягнення 5430,78грн. понесених збитків по штрафних санкціях.
Представник Позивача підтримав позовні вимоги.
Представник Відповідача у судовому засіданні 19.03.09р. позовні вимоги усно заперечив у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд,
12 січня 2005 року між Ріпкинським районним міжгосподарським комбінатом комунального господарства «Райсількомунгосп» (Позивач) та Неданчицькою сільською радою (Відповідач) була укладена угода №4 по експлуатації та комунальному обслуговуванню інженерних споруд в с. Неданчичі, Мекшунівка, Комарівка, Н.Рудня, пунктом 2.1. якої передбачено, що розрахунки за водопостачання та водовідведення здійснюються щомісячно за тарифами, затверджених сільською радою згідно Законів України.
Рішенням вісімнадцятої сесії четвертого скликання Неданчицької сільської ради від 05.05.2005р. «Про затвердження тарифів на водопостачання за 1 куб. м води для сільського населення», затверджені тарифи на водопостачання за 1 куб. м води для сільського населення з квітня 2005 року на рівні 2,16 грн., для інших споживачів 11,90грн.
Рішенням Виконавчого комітету Неданчицької сільської ради від 18.06.2005р. №39 «Про затвердження тарифів на водопостачання в сільській місцевості», затверджені тарифи на комунальні послуги за користування водомережами в селах сільської ради з 01.07.2005 року та з 01.09.2005 року згідно розрахунків.
Державною інспекцією з контролю за цінами в Чернігівській області була проведена перевірка правильності формування і застосування тарифів на послуги водопостачання РМК КГ «Райсількомунгосп», за результатами якої складено акт №004607 від 19.04.06р.
Як вбачається з акту, перевіркою було встановлено, що у період з 01.05.05р. по 31.03.06р. РМК КГ «Райсількомунгосп» в порушення дотримання державної дисципліни цін при встановленні та застосуванні тарифів при нарахуванні плати за послуги водопостачання замість тарифів, затверджених рішеннями Губицької сільської ради від 18.11.04, Задеріївської сільської ради від 18.11.04 №43, Смолигівської сільської ради від 18.11.04 № 59, Малолиственської сільської ради від 18.11.04 №46, Т.Шевченківської сільської ради від 21.09.04, Голубицької сільської ради від 17.11.04 № 50, Неданчицької сільської ради від 18.11.04 № 61, Даницької сільської ради від 18.11.04 № 64 підприємством застосовувались тарифи, затверджені рішеннями Губицької сільської ради від 18.03.05 № 23 (за період з 01.05.05 до 01.07.05), від 18.06.05 № 30 (за період з 01.07.05 до 01.09.05), від 18.08.05 № 34 (за період з 01.09.05 до 01.04.06); Задеріївської сільської ради від 26.04.05 № 14 (за період з 01.05.05 до 01.07.05), від 16.06.05 № 19 (за період з 01.07.05 до 01.04.06); Смолигівської сільської ради від 21.04.05 № 22 (за період з 01.05.05 до 01.07.05), від 21.06.05 № 40 (за період з 01.07.05 до 01.09.05), від 18.08.05 № 44 (за період з 01.09.05 до 01.04.06); Малолиственської сільської ради від 21.04.05 № 18 (за період з 01.05.05 до 01.07.05), від 21.06.05 № 40 (за період з 01.07.05 до 01.09.05), від 18.08.05 № 36 (за період з 01.09.05 до 01.04.06); Т.Шевченківської сільської ради від 05.05.05 (за період з 01.05.05 до 01.07.05), від 21.06.05 № 40 (за період з 01.07.05 до 01.04.06); Голубицької сільської ради від 17.03.05 № 11 (за період з 01.05.05 до 01.07.05), від 16.06.05 № 23 (за період з 01.07.05 до 01.04.06); Неданчицької сільської ради від 05.05.05 (за період з 01.05.05 до 01.07.05), від 18.06.05 № 39 (за період з 01.07.05 до 01.04.06); Даницької сільської ради від 21.04.05 № 25 (за період з 01.05.05 до 01.07.05), від 16.06.05 № 41 (за період з 01.07.05 до 01.09.05), від 21.07.05 № 43 (за період з 01.09.05 до 01.04.06); Великозліївської сільської ради від 18.06.05 № 41 (за період з 01.07.05 до 01.04.06), які не були оприлюднені і не набрали чинності відповідно ст. 57 Конституції України, п. 5 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ч. 5 ст. 12 Закону України "Про заходи державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", що призвело до одержання Ріпкинським районним міжколгоспним комбінатом комунального господарства «Райсількомунгосп" необґрунтованої виручки в сумі 14759,68 грн., в т.ч. по населенню - 10873,75 грн., по інших споживачах - 3885,93 грн.
За вищевказаними матеріалами перевірки Державною інспекцією з контролю за цінами в Чернігівській області прийнято рішення №15 від 27.04.2006р. про застосування до РМК КГ «Райсількомунгосп» економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, зокрема, вимоги рішень Губицької сільської ради від 18.11.04, Задеріївської сільської ради від 18.11.04 №43, Смолигівської сільської ради від 18.11.04 №59, Малолиственської сільської ради від 18.11.04 №46, Т.Шевченківської сільської ради від 21.09.04, Голубицької сільської ради від 17.11.04 №50, Недачинської сільської ради від 18.11.04 №61, Даницької сільської ради від 18.11.04 №64, яким, відповідно до ст.14 Закону України “Про ціни і ціноутворення», вирішено вилучити у РМК КГ «Райсількомунгосп» в доход державного бюджету 14759 грн. 68 коп. необґрунтовано отриманої виручки та 29519 грн. 36 коп. штрафу за вищезазначене порушення.
Постановою господарського суду Чернігівської області від 07.02.07р. по справі №17/200/7 за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області до Ріпкинського районного міжгосподарського комбінату комунального господарства «Райсількомунгосп» позовні вимоги задоволені повністю, стягнуто з Ріпкинського районного міжколгоспного комбінату комунального господарства «Райсількомунгосп» в доход Державного бюджету України 14759 грн. 68 коп. необґрунтовано одержаної виручки та 29519 грн. 36 коп. штрафу.
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 31.08.07р. задоволено заяву РМК КГ «Райсількомунгосп» про розстрочення виконання постанови господарського суду Чернігівської області від 07.02.2007р. № 17/200/7, встановивши наступні строки сплати: у серпні 2007 р. -1800 грн.; з вересня 2007р. по серпень 2010 р. включно -по 1213,68 грн. щомісячно.
Станом на 15.12.2008р. Позивачем сплачено 21218,88 грн. економічних штрафних санкцій та 2035,07 грн. виконавчого збору.
18.12.2008р. Позивачем було направлено Відповідачу претензію №7 про відшкодування збитків у зв'язку зі сплатою економічних санкцій на суму 5430,78 грн.
Позивач просить стягнути з Відповідача 5430,78 грн. збитків, в тому числі 1645,69грн. необґрунтованої виручки, 3291,38 грн. економічних штрафних санкцій, 493,71грн. виконавчого збору, заподіяних у зв'язку зі сплатою Позивачем економічних санкцій.
Відповідно до п.10 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України:
«Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.»
Згідно ч.ч.1-3 ст.22 Цивільного кодексу України:
«1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
2. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.»
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1166 Цивільного кодексу України:
«1. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
2. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.»
З викладеного вбачається, що встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Тобто збитки у вигляді реальних втрат мають носити обов'язковий характер і факт їх наявності та розмір знаходитися у необхідному зв'язку з фактом завданої шкоди.
Разом з тим, згідно ст.1173 Цивільного кодексу України:
«Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.»
Відповідно до ст.1175 Цивільного кодексу України:
«Шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.»
Вищевказане рішення про застосування економічних санкцій було оскаржене РМК КГ «Райсількомунгосп» до суду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.06р. залишено без змін постанову господарського суду Чернігівської області від 29.08.2006р. по справі №3/230а, якою відмовлено у позові РМК КГ «Райсількомунгосп» про визнання недійсним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області №15 від 27.04.2006р.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.02.2008р. залишено без змін постанову господарського суду Чернігівської області від 29.08.2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22.11.06р. по справі №3/230а.
В силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України та п.38 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009 № 01-08/163 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» рішення суду з адміністративної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, - з тих же підстав, що й рішення суду з цивільної справи (частина четверта статті 35 ГПК).
Таким чином, судовими рішеннями по справі №3/230а не визнано незаконними вищенаведені рішення Відповідача, а підтверджено висновки Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області, що останні не були оприлюднені і не набрали чинності відповідно ст.57 Конституції України, п.5 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ч.5 ст.12 Закону України "Про заходи державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", а тому не підлягали застосуванню.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що Позивач до застосування вищевказаних рішень Відповідача мав і міг з'ясувати факт: чи відповідно до вимог чинного законодавства їх оприлюднено, чи набрали вони внаслідок цього чинності, а отже чи підлягають застосуванню. Незнання чинного законодавства в даному випадку не може бути визнано належним обґрунтуванням своїх позовних вимог Позивачем.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
На підставі цього, суд доходить висновку, що Позивачем не доведено обов'язкового характеру отриманих збитків і факту, що їх завдання знаходиться у необхідному зв'язку з діями Відповідача, а тому у позові має бути відмовлено.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати мають бути покладені на Позивача.
Керуючись ст.ст.22, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Суддя І.В. Кушнір
02.04.09