24 березня 2009 р.
№ 11-07/2168-28/65/09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Дроботової Т.Б.,
суддів :
Волковицької Н.О.,
Рогач Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Акціонерного комерційного банку "Трансбанк"
на постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 17.12.2008р.
у справі
№ 11-07/2168-28/65/09
господарського суду
Запорізької області
за позовом
Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Дніпровської електроенергетичної системи
до
Акціонерного комерційного банку "Трансбанк" в особі філії Акціонерного комерційного банку "Трансбанк" в м. Запоріжжі
про
зобов'язання виконати зобов'язання за договором та про перерахування грошових коштів
за участю представників:
позивача
Сапунцов В.Д. -дов. від 29.01.2009р.
відповідачів
Соколов В.В, - дов. від 16.05.2008р.
Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Дніпровської електроенергетичної системи звернулось до господарського суду з позовом до Акціонерного комерційного банку "Трансбанк" в особі філії Акціонерного комерційного банку "Трансбанк" в м. Запоріжжі про спонукання до виконання зобов'язання за договором № 03-г-26/2007 від 22.06.2007р. шляхом підписання додаткової угоди № 79 до договору № 03-г-26/2007 від 22.06.2007р. та перерахування грошових коштів у сумі 7 611 145, 00 грн..
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.11.2008р. (суддя О.В. Яцун) позовну заяву повернуто без розгляду на підставі пункту 4 статті 63 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку неподанням доказів сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі та неподанням належних доказів відправки відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Ухвалу вмотивовано наявністю в заявленому позові двох вимог: про зобов'язання виконати зобов'язання за договором, що є вимогою немайнового характеру та перерахування грошових коштів, що є вимогою майнового характеру, за якою державне мито сплачується окремо, у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, відповідно до підпункту а пункту 2 статті 3 Декрету КМУ "Про державне мито". Крім того, позивачем не повідомлений належним чином відповідач по справі, оскільки місцезнаходженням юридичної особи є саме юридична адреса, а не поштова.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 17.12.2008р. (судді: - Федоров І.О. головуючий, Кагітіна Л.П., Коробка Н.Д.) ухвалу місцевого господарського суду скасовано з мотивів невірного застосування пунктів 4, 6 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.
Постанова господарського суду апеляційної інстанції вмотивована тим, що позивачем надані належні докази відправлення відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами, що підтверджені оригіналом фіскального чеку від 31.10.2008р. за № 9818 та описом вкладення на адресу філії АКБ "Трансбанк" в м. Запоріжжі, в яких вказується адреса відповідача: вул. Українська, 50, м. Запоріжжя, 69095. Дана адреса також зазначена у пункті 2.1 Положення про філію АКБ "Трансбанк" м. Запоріжжя та довідки про включення до ЄДРПОУ, що місцезнаходженням філії є: вул. Українська,50, м. Запоріжжя. Позивачем також надано належні докази сплати державного мита, оскільки вимога про перерахування коштів є немайновою, так як відповідач не оспорює приналежність цих коштів позивачу та не вимагає їх стягнути на його користь, тому така вимога про перерахування коштів з одного рахунку на інший є способом виконання договірних зобов'язань і обчислюється у відповідності до підпункт "б" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито".
Не погоджуючись з постановою Запорізького апеляційного господарського суду, Акціонерний комерційний банк "Трансбанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову, мотивуючи касаційну скаргу неправильним застосуванням статті 63 Господарського процесуального кодексу України, підпункту "а" пункту 2 статті 3 Декрету КМУ "Про державне мито", оскільки вимога про перерахування коштів у сумі 7611145,00 грн. з депозитного рахунку відповідача на поточний рахунок позивача є вимогою майнового характеру, за якою повинно сплачуватись державне мито окремо від вимоги немайнового характеру.
Позивач відзив на касаційну скаргу не надав, у судовому засіданні повністю заперечив проти доводів касаційної скарги.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку та розмірі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами позивачем надано до господарського суду платіжне доручення №680 від 30.10.2008р., відповідно до якого державне мито сплачено у розмірі 85,00грн.
Позивачем заявлено позовні вимоги про спонукання відповідача виконати зобов'язання за договором шляхом підписання додаткової угоди та перерахування коштів у сумі 7611145, 00 грн. з депозитного рахунку відповідача на поточних рахунок позивача.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.
Відповідно до підпункту "б" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" із позовних заяв немайнового характеру, державне мито сплачується у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно частини 1 статті 37 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993р. за №1537, до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, що не підлягають вартісній оцінці, тобто як вірно зазначено апеляційним господарським судом, вимога про перерахування коштів є немайновою і є способом виконання договірних зобов'язань.
Таким чином апеляційний господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав у господарського суду першої інстанції для повернення позовної заяви, оскільки позивачем надані належні докази сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі.
Крім того, позивачем до позовної заяви додано у якості доказів направлення відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами, оригінал фіскального чеку від 31.10.2008р. за № 9818 та опис вкладення на адресу філії Акціонерного комерційного банку "Трансбанк" в м. Запоріжжі по вул. Українська, 50 м. Запоріжжя, 69095.
Пунктом 2 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви також додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Згідно статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Запорізький апеляційний господарський суд правомірно вказав, що висновки господарського суду першої інстанції щодо направлення позовної заяви за неналежною адресою є помилковими, так як, стороною за договором № 03-г-26/2007 від 22.06.2007р. та відповідачем у справі є Акціонерного комерційного банку "Трансбанк" в особі філії Акціонерного комерційного банку "Трансбанк" в м. Запоріжжі, що знаходиться за адерсою: вул. Українська, 50, м. Запоріжжя, 69095.
Відповідно до пункту 6.1.4 Положення про філію Акціонерного комерційного банку "Трансбанк" в м. Запоріжжі, філія має право представляти інтереси банку в судах, правоохоронних органах, державних установах та інших установах та організаціях.
Згідно пункту 2.1 Положення про філію Акціонерного комерційного банку "Трансбанк" в м. Запоріжжі до довідки ЄДРПОУ місцезнаходженням філії є: вул. Українська, 50, м. Запоріжжя, 69095.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для повернення позовної заяви, а постанова відповідає положенням статей 84 та 105 Господарського процесуального кодексу України, вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями.
Таким чином, твердження заявника про порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Акціонерного комерційного банку "Трансбанк" залишити без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 17.12.2008р. у справі № 11-07/2168-28/65/09 господарського суду Запорізької області залишити без змін.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач