25 березня 2009 р.
№ 6/19
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. -головуючого,
Воліка І.М.,
Мележик Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіс плюс", м. Івано-Франківськ на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 2 грудня 2008 року у справі № 6/19 Господарського суду Львівської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіс плюс", м. Івано-Франківськ, до: 1) Львівської міської ради, м. Львів; 2) Відділу освіти Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, м. Львів, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої будівельно-реставраційної фірми "Леополіс Ампір", м. Львів, про зобов'язання не чинити перешкод при відокремленні поліпшень в орендованому майні,
за участю представників сторін:
позивача -не з'явилися;
відповідача -не з'явилися;
встановив:
У квітні 2008 року позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Аксіс плюс", пред'явив у господарському суді позов до відповідачів: 1) Львівської міської ради; 2) Відділу освіти Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої будівельно-реставраційної фірми "Леополіс Ампір", про зобов'язання не чинити перешкод при відокремленні поліпшень в орендованому майні.
Вказував, що на підставі укладеного 9 червня 2003 року між Відділом освіти Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради (орендодавцем) та ТОВ НВБРФ "Леополіс Ампір" (орендарем) договору оренди нерухомого майна, орендодавець передав орендарю нежитлове приміщення під № 24 по вул. Патона у м. Львові, загальною площею 860,3 м2, частина якого в подальшому передана орендарем в користування ТОВ "Аксіс плюс" (суборендарю) за договором суборенди від 3 лютого 2005 року.
Посилаючись на ту обставину, що в ході використання орендованого приміщення ним з дозволу орендодавця здійснено поліпшення нерухомого майна шляхом установки у спірному приміщенні металевих дверей, жалюзійних грат та решіток на вікна, позивач просив зобов'язати відповідачів не чинити перешкод при відокремленні поліпшень в орендованому майні.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 2 жовтня 2008 року (колегія суддів у складі: Сухович Ю.О. -головуючого, Березяк Н.Є., Артимовича В.М.), залишеного без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 2 грудня 2008 року (колегія суддів у складі: Зварич О.В. -головуючого, Юрченка Я.О., Якімець Г.Г.), в позові відмовлено.
Судові рішення мотивовані посиланнями на ст. 778 ЦК України та на порушення позивачем умов договору оренди, оскільки згоду на проведення поліпшень приміщення орендодавцем не надавалося.
У касаційній скарзі ТОВ "Аксіс плюс", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, а саме: ч. 4 ст. 105 ГПК України, п. 2 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 778 ЦК України, -просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Рішення місцевого та постанова апеляційного суду відповідають зазначеним вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами 9 червня 2003 року між Відділом освіти Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради (орендодавцем) та ТОВ НВБРФ "Леополіс Ампір" (орендарем) укладено договір оренди нерухомого майна, згідно умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове володіння приміщення в будинку № 24 по вул. Патона у м. Львові, загальною площею 860,3 м2.
В подальшому 3 лютого 2005 року, за погодженням з орендодавцем -Відділом освіти Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, між ТОВ НВБРФ "Леополіс Ампір" (орендарем) та ТОВ "Аксіс плюс" (суборендарем) укладено договір суборенди нежитлового приміщення в будинку № 24 по вул. Патона у м. Львові, загальною площею 327,5 м2.
Згідно п. 7.1 вказаного договору суборендар зобов'язався здійснювати за власний рахунок профілактичне обслуговування та поточний ремонт приміщень, що є предметом договору суборенди.
Вважаючи, що використання об'єкта оренди для введення господарської діяльності було неможливо без установки у спірному приміщенні металевих дверей та віконних решіток, позивач 13 квітня 2005 року уклав з ПП Смоляновим Е.В. договір підряду № 13/04, відповідно до якого здійснено установку дверей та решіток.
Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом спору у даній справі є договір суборенди нежитлового приміщення в будинку № 24 по вул. Патона у м. Львові, загальною площею 327,5 м2, що належать до комунальної власності м. Львова та знаходяться на балансі Відділу освіти Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, який припинив свою дію у зв'язку із відкриттям в даному приміщенні дошкільного навчального закладу, згідно ухвали Львівської міської ради № 1324 від 15 листопада 2007 року, наказу Управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради №2601-12/402 від 17 грудня 2007 року та наказу Відділу освіти Залізничної райадміністрації Львівської міської ради № 462 від 29 грудня 2007 року.
Відносини оренди майна, яке є державною власністю, врегульовані нормами Закону України "Про оренду державного та комунального майна", які є спеціальними по відношенню до норм ГК та ЦК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна. При цьому, згідно ч.2 ст.27 Закону, орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди; якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.
Звертаючись до суду з позовом у даній справі, позивач стверджує, що відповідно до умов договору суборенди від 3 лютого 2005 року за погодженням з відповідачем у спірному приміщенні встановлені металеві двері та віконні грати з метою поліпшення орендованого майна. Оскільки вказаний договір припинив свою дію відповідно до ухвали Львівської міської ради № 1324 від 15 листопада 2007 року, позивач вважає за можливе відокремити установлені ним двері та віконні решітки від спірного приміщення без шкоди для приміщення орендодавця.
Приймаючи рішення у даній справі про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої та апеляційної інстанції виходили з того, що відповідні поліпшення орендованого майна їх розмір не узгоджені з відповідачем та не можуть бути відокремлені без шкоди для майна орендодавця, а тому ТОВ "Аксіс плюс", в силу ст. 778 ЦК України, не має право на відокремлення проведених поліпшень та відшкодування вартості необхідних витрат.
При цьому суди виходили з того, що згідно акту прийому-передачі приміщення Відділу освіти Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 15 січня 2007 року відомості про зроблені суборендарем поліпшення відсутні. Доказів надання згоди на проведення вказаних робіт орендодавцем матеріали справи також не містять.
Відповідно до чч. 1,3 ст. 778 ЦК України, наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця; якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.
В силу ч. 5 ст. 778 ЦК України, якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.
Отже, виходячи із змісту наведених норм, орендар має право на відшкодування, визначне вказаними нормами, лише у разі, якщо відповідні поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, здійснені за згодою орендодавця.
Разом з тим, судами під час вирішення спору у даній справі по суті заявлених вимог та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку встановлено, що позивачем не узгоджувався обсяг відповідних робіт та їх вартість.
З огляду на викладене суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про необґрунтованість заявлених вимог.
Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Матеріали справи свідчать про те, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.
Твердження касаційної скарги про можливість відокремлення проведених поліпшень без шкоди майну орендодавця, -не заслуговують на увагу, не грунтуються на матеріалах справи та не спростовують висновки суду про те, що вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягає.
Посилання касаційної скарги на порушення судом апеляційної інстанції ст. 778 ЦК України не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, а тому їх слід залишити поза увагою суду.
Доводи касаційної скарги зводяться до намагань відповідача оцінювати докази, тлумачити законодавство виключно на свою користь, тому до уваги судом не беруться. Окрім того, ці твердження спростовуються встановленими судами обставинами справи.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіс плюс" залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 2 грудня 2008 року у справі № 6/19 залишити без змін.
Головуючий:
Н. Дунаєвська
Судді:
І. Волік
Н. Мележик