26 березня 2009 р.
№ 26/195
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
Дерепи В.І.,
суддів
Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного страхового товариства "Вексель"
на
рішення господарського суду міста Києва від 27 липня 2006 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 9 грудня 2008 року
у справі
№ 26/195
за позовом
закритого акціонерного товариства "Фоззі"
до
акціонерного страхового товариства "Вексель"
про
стягнення 282 317,00 грн.
за участю представників сторін:
від позивача -Гніздило Т.М.
відповідача -Роговенко Д.С.
У березні 2006 року закрите акціонерне товариство "Фоззі" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до акціонерного страхового товариства "Вексель" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 282 317,00 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 27 липня 2006 року (суддя -В.Пінчук), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 9 грудня 2008 року (головуючий -Л.Кондес, судді -С.Куровський, Ю.Михальська), позов задоволено частково. Стягнено з відповідача 180 214,94 грн. суми страхового відшкодування та судові витрати.
В касаційній скарзі, ставиться питання про скасування постановлених у справі судових рішень у зв'язку з їх невідповідністю нормам матеріального і процесуального права та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Частина 1 статті 981 ЦК України встановлює, що договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 10 травня 2005 року між акціонерним страховим товариством "Вексель" (страховик) та закритим акціонерним товариством "Фоззі" (страхувальник) було укладено договір страхування шляхом видачі страхового полісу № 0058808, відповідно до умов якого об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом Mitsubishi Pajero, 2004 року випуску, сірого кольору із державним реєстраційним номером АІ3594АС. Вартість транспортного засобу і страхова сума встановлена у розмірі 281 817,00 грн. Строк дії полісу з 07.05.2005 по 06.05.2006.
Стаття 8 Закону України "Про страхування" визначає страховий ризик як певну подію, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
В пункті 4 полісу сторони погодили, що страховим ризиком, в тому числі, є пошкодження чи знищення ТЗ внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Вигодонабувачем за даним договором є акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (пункт 14 полісу).
1 серпня 2008 року по вул. Володимирський узвіз у місті Києві із транспортним засобом сталася дорожньо-транспортна пригода.
У той же день, на виконання пунктів 9.1.1. та 9.2. полісу про ДТП страхувальник повідомив ДАІ, а наступного дня письмово повідомив страховика про випадок що має ознаки страхового.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про страхування", страховий випадок -подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Однак, страховик у своїй відповіді 26.10.2005 р., із посиланням на висновок № 2110-1 науково-дослідного бюро судових експертиз "Сантодор", складеного 21.10.2005 р., відмовив у виплаті страхового відшкодування, з огляду на подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про обставини ДТП, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 26 Закону України "Про страхування" є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Як вбачається із наявного у матеріалах справи акту № 599 суб'єкта підприємницької діяльності Кузьменка Миколи Васильовича, складеного 09.08.2005 року на замовлення акціонерного страхового товариства "Вексель", внаслідок ДТП матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля склав 180 214,94 грн.
Водночас, згідно з актом товарознавчого дослідження № 01-03-06 від 09.03.2006 р., складеного ТОВ "Інжирнірингова група "ПІК" на замовлення позивача, останній зазнав матеріального збитку із врахуванням величини товарного вигляду на суму 248 453,92 грн., що становить 88,16 % загальної страхової суми і вартості ТЗ.
За заявою відповідача судом апеляційної інстанції була призначена судова автотрасологічна експертиза.
Згідно висновку комісійної судової транспортно-трасологічної експертизи №12457 від 12.06.2008р. Київського науково-дослідного інституту судових експертиз "пошкодження аварійного характеру на лівому борту автомобіля Міцубісі Паджеро д.н. АІ 3594 АС по характеру (формі, висоті розміщення) відповідають характеру (формі, локалізації (висоті розміщення) виступаючих частин (гребня) кам'яної кладки, що вказує на факт їх контактування.
Пояснення водія Власенка В.В. можуть вважатись спроможними в частині факту контактування лівого борту автомобіля Міцубісі Паджеро д.н. АІ 3594 АС з елементами кам'яної кладки."
Таким чином, в ході проведення експертизи встановлено, що застрахований транспортний засіб зазнав пошкоджень лівого борту автомобіля, внаслідок ДТП про яку страхувальник повідомив страховика у встановленому договором порядку.
Відтак, у страховика не було підстав для відмови у виплаті страхувальнику страхового відшкодування із посиланням на пункт 3 частини 1 статті 26 Закону України "Про страхування".
При винесенні постанови апеляційний господарський суд правильно встановив завдані позивачу збитки у розмірі 180 214,94 грн. виходячи з висновків, що містяться в акті № 599 від 09.08.2005р. оскільки він був складений на підставі даних про вартість автомобіля на дату ДТП.
Щодо відшкодування втрат товарної вартості в сумі 15 092,29 грн. та 500,00грн. - витрат на проведення автотоварознавчого дослідження, які включені позивачем до розміру позовних вимог, то необхідно зазначити, що у відповідності до п.5.3.1 Правил добровільного страхування наземного транспорту, якщо інше не передбачене договором страхування, Страховик не відшкодовує втрату товарної вартості застрахованого транспортного засобу та /або додаткового обладнання, але Страховим полісом не передбачено відшкодування страховиком втрати товарної вартості, а вимоги в частині стягнення 500,00грн.- витрат на проведення автотоварознавчого дослідження, взагалі не підтверджені документально.
Отже, посилання касаційної скарги на неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права є безпідставними і правильності судових висновків не спростовують.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, суд
касаційну скаргу акціонерного страхового товариства "Вексель" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 27 липня 2006 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 9 грудня 2008 року у справі за № 26/195 -без змін.
Головуючий, суддя
В.Дерепа
Суддя
Б.Грек
Суддя
Л.Стратієнко